Постанова № 33379625, 27.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року 15:26 № 826/11909/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., за участі представника позивача Шаблій Ю.В., представник відповідача Шмігель Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо Авто-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про скасування податкових повідомлень - рішень від 04.04.2013 №0004122208, №0004132208.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо Авто-Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення (з урахуванням додаткових пояснень по справі ) від 04.04.2013 №0004122208, №0004132208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для віднесення сум, сплачених ТОВ «Декос Альянс» до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених вказаному підприємству - до податкового кредиту. При цьому, позивач вказує на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення. При цьому, відповідач посилається на неможливість виконання угод контрагентом позивача та фіктивність господарських операцій.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі п.п.75 1.2 п.75,1 ст.75. п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу №799 від 12.03.2013р., проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо Авто-Сервіс» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт від 21.03.2013р. №262/22.8/33302026 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем п.п.139.1.9 п. 139.1. ст139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено занижено податок на прибуток на загальну суму 96 245 грн., у тому числі по періодах за ІІ-ІІІ квартали 2011 р. на суму 28484 грн.; за ІІ-ІV квартали 2011 р. На суму 96245 грн. та п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 83 692 грн., у тому числі по періодах за серпень 2011 року на суму 13317 грн., за вересень 2011 року на суму 11452 грн., за жовтень 2011 року на суму 29 557 грн., за листопад 2011 року на суму 11778 грн., за грудень 2011 року на суму 17588 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.04.13 №0004122208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 83 692 грн., за штрафними санкціями в розмірі 20 923 грн. та №0004132208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 96 245 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Термо Авто-Сервіс» (Покупець) в особі директора Буцикін С.С. та ТОВ «Декос Альянс» (Постачальний) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки №070711 від 07.07.2011р.

Згідно умов даного договору, Постачальник зобов'язується передавати (поставляти) в обумовлені строки другій стороні Покупцю товар, який монтується на автомобіль, а Покупець зобов'язується приймати товар і роботи сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є внутрішня ізоляція, яка монтується на термофургон автомобіля зазначеним у видатковій накладній та акті виконаних робіт, підписаних Постачальником та Покупцем.

На виконання умов укладеного договору, ТОВ «Декос Альянс» в особі директора ОСОБА_4 було складено та підписано для позивача первинні документи, а саме податкові накладні , видаткові накладні та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які зазначені в акті перевірки.

В акті перевірки вчинено запис, що від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС отримано акт №1349/23-9/37001992 від 17.10.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яким встановлено відсутність об'єктом оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

Також зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011 року, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном ОСОБА_5 допитаний засновник та директор ТОВ «Декос Альянс» гр. ОСОБА_4 засвідчив, що вказане товариство не реєстрував, своєї згоди на призначення його на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав. Будь - яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ «Декос Альянс» не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово - господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав. Про те, що він являється директор ТОВ «Декос Альянс» йому стало відомо у вересні 2011 року, після того як йому зателефонувала незнайома особа та представилась працівником податкової міліції.

Крім того, в провадженні СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа №56-3082, яка порушена прокуратурою Печерського району м.Києва, по матеріалах зібраних ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, відносно невстановлених осіб, які діяли від імені ТОВ «Декос Альянс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

З огляду на вищезазначене, відповідач дійшов висновків, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Декос Альянс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності між ТОВ «Декос Альянс» та контрагентом ТОВ «Термо Авто-Сервіс» вказуючи на те, що дані взаємовідносини є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Таким чином, податкові накладні виписані постачальником ТОВ «ТОВ «Декос Альянс»» не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ «Термо Авто-Сервіс».

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо осіб, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів) засобів комунікації з контрагентами та укладання угод.

На вимогу суду директором ТОВ «Термо Авто-Сервіс» надано пояснення, за змістом яких вбачається, що особи, які здійснювали виконання робіт (поставку товару), місце передачі запасних частин до холодильного та опалювального обладнання та підписання первинних документів зі сторони ТОВ «Декос Альянс»» згідно укладеного договору позивачем не встановлювались.

Суд вважає, що надання послуг особами, які залишилися невідомими позивачу, неможливо як об'єктивно, так і з точки зору виконання договорів, укладених позивачем з замовниками. Суд вважає об'єктивно неможливим та законодавчо забороненим виконання робіт (послуг) невстановленими особами.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 вищезазначеного Закону, згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян