Постанова № 33379470, 02.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року 14:10 Справа № 808/6807/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мелітополі Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області,

до: Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція», м. Мелітополь Запорізької області,

третя особа: Голова ліквідаційної комісії Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція» Таранцов Володимир Михайлович,

м. Запоріжжя,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мелітополі Запорізької області (далі позивач, відділення ФССНВНПЗ) звернулось до Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція» (далі відповідач, Держзаклад «Мелітопольська РСЕС»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Голова ліквідаційної комісії Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція» Таранцов Володимир Михайлович (далі третя особа), в якому просить суд стягнути з відповідача суму коштів, що виникла внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян у розмірі 191716 грн. 67 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням засновників «Мелітопольська РСЕС» прийнято рішення про припинення діяльності встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог до 19.12.2012. У зв'язку з цим, відділення ФССНВНПЗ звернулось із заявою про визнання грошових вимог, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю колишніх працівників. Відповідач своїм листом від 25.05.2013 визнав наявність заборгованості перед відділенням ФССНВНПЗ, однак, суму заборгованості не сплатив, зазначивши у листі, що у зв'язку із ліквідацією не має кошторису, оскільки усі матеріальні засоби передані на баланс Державної установи «Запорізький обласний лабораторний центр ДСЕСУ».

Представники сторін у судове засідання 02.09.2013 не з'явились.

Представник позивача подав до суду письмове клопотання (вх.№34789 від 02.09.2013) про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідач подав аналогічне клопотання (вх.№34788 від 02.09.2013) про розгляд справи за його відсутності. Разом з цим, у клопотанні від 02.09.2013 представник відповідача зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд з'ясував наступне.

16 жовтня 2012 року Державним закладом «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України видано наказ №237-од яким, зокрема, прийнято рішення про ліквідацію санітарно-епідеміологічних закладів Запорізької області, в тому числі, згідно додатку №1, Держзакладу «Мелітопольська РСЕС».

13 грудня 2012 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Держзакладу «Мелітопольська РСЕС» із заявою №06/1067, у якій просив Держзаклад «Мелітопольська РСЕС» визнати грошові вимоги відділення ФССНВНПЗ та перерахувати на користь позивача суму капіталізованих платежів для розрахунку із потерпілими-колишніми працівниками установи.

Оскільки відповідь на заяву від 13.12.2011 позивач не отримав, він знову звернувся до Голови ліквідаційної комісії Держзакладу «Мелітопольська РСЕС» із заявою №06/409 від 12.06.2013 у якій просив повідомити відділення ФССНВНПЗ про розгляд вимог щодо визнання грошових вимог.

У відповідь на зазначені заяви, 25.06.2013 позивач отримав лист за підписом начальника Таврійського міжрайонного управління ДСЕС у Запорізькій області у якій було зазначено, що Держзаклад «Мелітопольська РСЕС» визнає факт кредиторської заборгованості перед відділенням ФССНВНПЗ, однак сплатити зазначену заборгованість не має можливості, оскільки під час ліквідаційної процедури всі матеріальні засоби передані на баланс Державної установи «Запорізький обласний лабораторний центр ДСЕСУ», стягнення такої заборгованості можливе лише за рішенням суду.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV від 23.09.1999 (далі Закон №1105-ХІV) та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю. який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року за №765.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом №1105-ХІV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1105-ХІV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом ст. 46 Закону №1105-ХІV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, наведеними нормами ЦК України та Закону №1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №765 від 06.05.2000 (далі Постанова).

Відповідно до абзацу другого п. 1 Постанови, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п. 3 Постанови капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів щодо осіб, яким безстроково встановлений відсоток втрати працездатності та призначені страхові виплати використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, наданих Головним управлінням статистики у Запорізькій області. Згідно наявному у матеріалах справи розрахунку, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими складає 191716 грн. 67 коп.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі №21-156а12.

З огляду на викладене, оскільки позивачем визнані позовні вимоги у повному обсязі, наявними в матеріалах справи доказами доведено правомірність та правильність визначення суми капіталізованих платежів Держзакладу «Мелітопольська РСЕС» для розрахунку із потерпілими у розмірі 191716 грн. 67 коп., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мелітополі Запорізької області до Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Голова ліквідаційної комісії Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція» Таранцов Володимир Михайлович, про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція» (ідентифікаційний код 05498358) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ідентифікаційний код 25919891) суму капіталізованих платежів у розмірі 191716 (сто дев'яносто одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 67 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Стрельнікова