Постанова № 33378275, 05.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 914/1135/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Серміш Агро" від 07.06.2013 р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області

від 28.05.2013р. у справі № 914/1135/13

за позовом прокурора Буського району в інтересах держави в особі державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м.Київ

до відповідача фермерського господарства "Серміш Агро", с.Ожидів Буського району Львівської області

про стягнення 313 910,14грн. отриманих за контрактом коштів та штрафних санкцій за його невиконання

за участю представників:

- прокурор - Куцик В.Б. (старший прокурор відділу),

- від позивача - Кротна Ю.І. (представник)

- від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2013р. у справі №914/1135/13 (суддя Яворський Б.І.) частково задоволено позов прокурора Буського району в інтересах держави в особі державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (надалі - Аграрний фонд) до відповідача - фермерського господарства "Серміш Агро" (надалі - ФГ "Серміш Агро") про стягнення 313910,14грн. отриманих за контрактом коштів та штрафних санкцій за його невиконання, стягнуто відповідача на користь позивача 180000,00 грн. авансового платежу, 72000 грн. штрафу та 1343,88 грн. відсотків за користування чужими коштами; в решті позовних вимог - відмовлено.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального права (ст.ст. 693, 625 ЦК України), у зв'язку з чим просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що позивач у своїй вимозі від 25.10.2012р. №41-0713024 обрав спосіб захисту порушеного права у формі передачі товару, через що позовна вимога про повернення попередньої оплати суперечить ст.693 ЦК України; на думку скаржника, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України. Також вказує на те, що позивачем порушено строк здійснення авансового платежу (10.05.2013р., замість 13.04.2013р.), внаслідок чого відповідач не зміг поставити товар у визначений договором строк.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав суду письмове пояснення №154 від 09.07.2013р., в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зокрема, зазначає, що вимога від 25.10.2012р. №41-0713024 про передачу товару є самостійним способом захисту його порушеного права. Тому, у зв'язку з непоставкою відповідачем обумовленого договором товару, позов про повернення попередньої оплати за товар не суперечить ст. 693 ЦК України. Стягнення судом 3% річних вважає вірним, виходячи з положень ст.ст.693, 536, 625 ЦК України.

Відповідач в судове засідання 03.09.2013р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскільки явка повноважних представників сторін не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

В судовому засіданні прокурор та позивач проти вимог апеляційної скарги заперечили, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

10.04.2012р. між Аграрним фондом (покупець) та ФГ "Серміш Агро"(продавець) укладено форвардний біржовий контракт №223Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна (надалі - контракт, а.с. 21-22).

10.05.2013р. позивачем на виконання п.5.1 контракту перераховано відповідачу 180000,00 грн. авансового платежу.

Відповідач умов контракту не виконав та станом на 01.11.2012р. не передав позивачу обумовлений контрактом товар, що стало підставою для звернення Аграрного фонду до суду із позовною заявою.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1 контракту, продавець передає покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 376-2010, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. В контракті сторонами визначено кількість товару - 200 тонн, термін поставки - до 01.11.2012р., базис поставки - EXW ВАТ «Бродівське ХПП», ціну за одиницю товару (тонну) - 1800,00 грн. та загальну вартість товару - 360000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 60000,0 грн. (п.п. 1.2 - 1.6 контракту).

Згідно п.2.2 контракту, поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передачі товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту.

Порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 5 контракту. Так, відповідно до пунктів 5.1, 5.3, покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених п.3.3 та виконання п.4.1 контракту.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі та діє до «01» грудня 2012 року (п.10.3). Відповідно до відмітки на останній сторінці контракту, він зареєстрований на Аграрній біржі 10.04.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свій обов'язок щодо сплати авансового платежу виконав, що підтверджується платіжним дорученням №335 від 24.04.2012р. про перерахування відповідачу 180000,00 грн. (а.с. 23).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази повної чи часткової поставки позивачу обумовленого сторонами товару.

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 180000,00 грн. авансового платежу.

Твердження скаржника про те, що у зв'язку зі зверненням позивача з вимогою від 25.10.2012р. №41-0713024 про передачу товару, позовна вимога про повернення попередньої оплати суперечить ст.693 ЦК України і не підлягає задоволенню, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений у статті 693 ЦК України.

Звернення позивача з вимогою від 25.10.2012р. №41-0713024 про передачу товару не впливає при цьому на правомірність позовної вимоги про повернення коштів, оскільки станом на момент звернення до господарського суду, так і станом на даний час, порушене право позивача не є відновленим.

Відповідно до ч.3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Стаття 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки договором не встановлено іншого розміру процентів, висновок господарського суду Львівської області про стягнення 3% річних в розмірі 1343,88 грн. з нарахуванням їх від дня, коли товар мав бути переданий позивачу (01.11.2012р.) є вірним. Вищевказаним також спростовуються доводи відповідача про безпідставність стягнення 3% річних.

Зважаючи на те, що п.7.2 контракту встановлено штраф за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки в розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару, висновок суду першої інстанції про стягнення 72000,00 грн. штрафу є вірним. Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 32760,00 грн. та штрафу в розмірі 25200,00 грн. на підставі п.7.5 контракту, оскільки позивачем було порушено строк сплати авансового платежу.

Щодо твердження скаржника про неможливість поставки товару у визначений договором строк (01.11.2012р.) внаслідок порушення позивачем строку здійснення авансового платежу (10.05.2013р., замість 13.04.2013р.), суд вважає таке жодним чином не обґрунтованим. Вказана обставина може виступати підставою для застосування відповідачем п.7.4 контракту, проте ніяк не звільняє його від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на те, що відповідачем оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог (на загальну суму 253343,88 грн.), судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2533,44 грн. У зв'язку з тим, що скаржником при поданні апеляційної скарги сплачено 3139,10 грн. судового збору, 605,66 грн. слід повернути йому як зайво сплачені, а в решті судові витрати покласти на скаржника, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013р. у справі № 914/1135/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства "Серміш Агро" від 07.06.2013 р. б/н - без задоволення.

Повернути фермерському господарству "Серміш Агро" (80530, Львівська обл., Буський р-н, с. Ожидів, ідентифікаційний код 34107325) 605,66 грн. зайво сплаченого судового збору (згідно квитанції №ПН5016 від 07.06.2013р.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 06.09.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.