Рішення № 33378085, 04.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р.Справа № 922/2838/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Подолянка", м. Барвінкове до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид-Агро", с. Алісівка про стягнення 514 913,39 грн. за участю представників сторін:

позивача - Макарова І.П. (дов. № б/н від 10.11.2012 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Подолянка", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид-Агро" (надалі - Відповідач) суму неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 514 913,39 грн., а також стягнення з Відповідача суму судового збору у розмірі 10 298,27 грн.

Суд запитує щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд переходить до початку розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації № 97 від 15 лютого 2012 року, фермерському господарству «Подолянка» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Гарилівської сільської ради із земель запасу та інших не наданих у користування, контури №483, 310 для розширення фермерського господарства з метою оформлення права оренди.

Даним розпорядженням ФГ «Подолянка» було також надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки на території Гаврилівської сільської ради із земель не витребуваних паїв, а саме ділянки №227 для розширення фермерського господарства з метою оформлення права оренди.

Розпорядженням голови Барвінківської районної державної адміністрації №226 від 03 травня 2012 року було затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу та інших, ненаданих у тимчасове користування на території Гаврилівської сільської ради, загальною площею 88,6374 га, де: - земельна ділянка кадастровий №6320481500:03:000:0929 площею 45,8000 га (контур №438 реформованого КСП «Мирний»), договір від 04.05.2012 року зареєстрований Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 22 травня 2012 року за №632040004001606; - земельна ділянка кадастровий №6320481500:03:000:0906 площею 37,7000 га (контур №310 реформованого КСП ім. Котовського), договір від 08.05.2012 року зареєстрований Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 21 травня 2012 року за №632040004001541; - земельна ділянка кадастровий №6320481500:03:000:0954 площею 5,1374 га (земельна ділянка №227 реформованого КСП ім. Котовського), договір від 04.05.2012 року зареєстрований Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 20 червня 2012 року за №632040004001843.

При проведенні огляду наданих в оренду земельних ділянок було виявлено, що на ділянках №227 та 310 знаходяться посіви кукурудзи, а на земельній ділянці №438 знаходяться посіви озимої пшениці. Це унеможливило використання земельної ділянки ФГ «Подолянка».

Як згодом стало відомо, посів озимої пшениці та кукурудзи на зазначених земельних ділянках було здійснено ТОВ «Краєвид Агро», що підтверджується листами генерального директора ТОВ «Краєвид Агро» Чупири С.М., в якому зазначено, що ТОВ «Краєвид Агро» дійсно вирощує озиму пшеницю та кукурудзу на зазначених земельних ділянках.

Внаслідок зайняття земельних ділянок ТОВ «Краєвид Агро», ФГ «Подоляка» не мало можливості провести обробіток землі та провести заплановані посіви соняшника на площі 88,6374 га, у зв'язку з цим ФГ «Подолянка» не було отримано прибуток від використання земельних ділянок за їх призначенням.

ФГ „Подолянка" зверталося до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ „Краєвид Агро" про стягнення недоотриманого доходу у вигляді упущеної вигоди. Господарським судом Харківської області було відкрите провадження в даній справі за №5023/4982/12. Ухвалою від 07.05.2013 року позов ФГ „Подолянка" було залишено без розгляду (копія ухвали додається). Під час розгляду справи ФГ „Подолянка" було заявлено клопотання про проведення судової економічної експертизи для підтвердження наданого ФГ „Подолянка" розрахунку неодержаного прибутку у вигляді упущеної вигоди. Клопотання було задоволено, проведення судової експертизи було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса.

До Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса ФГ „Подолянка" було надано розрахунок суми доходу, який можливо отримати від використання земель за своїм цільовим призначенням, згідно якого сума недоотриманого прибутку склала 505282,32 грн.

Відповідно розділу III висновку судової економічної експертизи №12184 від 09.04.2013 року, експерт Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надав наступний висновок: «в межах компетенції судового експерта, наданий на дослідження «Розрахунок суми доходу, який можливо отримати від використання земель за своїм призначенням» проведений ФГ "Подолянка" у вигляді неодержаного прибутку, який би господарство могло отримати за звичайних обставин, у разі проведення запланованого у 2012 році посіву соняшника на земельних ділянках наданих в оренду загальною площею 88,6374 га, що розташовані на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, підтверджується наданими на дослідження документами в сумі 514913,39 грн.».

ФГ „Подолянка" маючи можливість та наміри провести обробіток у 2012 році отриманих в оренду земельних ділянок загальною площею 88,6374 га, було не одержано прибутку на суму 514 913,39 грн. (П'ятсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 39 копійок).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами, відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України).

Орендар земельної ділянки, згідно з ст. 25 Закону України «Про оренду землі», зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року, у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується, відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Як зазначається Державним комітетом України із земельних ресурсів у листі від 11 листопада 2008 p. N 14-17-4/12991, згідно із терміном, зазначеним в ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Тобто ТОВ „Краєвид Агро" використовувало земельні ділянки, які було отримано ФГ „Подолянка в оренду, без будь-яких законних підстав, а отже самовільно та без будь-якого дозволу.

Свою позицію суд знаходить у відображені висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 22 листопада 2010 р. у справі № 3-27гс10: відповідно до ст. 1 Закону від 19 червня 2003 p. N 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 124, 125, 126 ЗК обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, відсутність у цієї особи на час ухвалення судового рішення таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач, згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; відшкодування збитків.

Відповідно до ч. З ст. 147 ГК України, збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Згідно з ч. З ст. 147 ГК України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: (1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); (2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. З ст. 22 ЦК України).

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

ФГ „Подолянка" мало намір провести обробіток земельних ділянок отриманих в оренду, на підтвердження чого уклало договір про наміри у співпраці з ТОВ АФ „Барвінок", згідно якого повинні бути надані послуги з обробітку та посіву соняшника на земельних ділянках ФГ „Подолянка".

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. (ч.4 ст. 217 ГК України).

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст.217 ГК України, застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно- господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України).

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 7, 20, 147, 173, 174, 216-218, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (64811, Харківська область, Близнюківський район, с. Алісівка, вул. Центральна, буд. 32, код ЄДРПОУ 34174009) на користь Фермерського господарства «Подолянка» (64701, Харківська область, м. Барвінкове, пров. Зелений, буд. 1, код ЄДРПОУ 37596593) суму неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі: 514 913,39 грн. (П'ятсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 39 копійок); 10 298,27 грн. (десять тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 27 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.