Рішення № 33378039, 05.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2013 р. Справа №917/1395/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал", вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 6 391,96 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Жовковський М.В., довіреність № 345 від 24.07.2013 р., Плужник С.М., довіреність № 119 від 19.03.2013 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6 391,96 грн. заборгованості по договору оренди майна № 68-12/ПК, з яких: 6 210,00 грн. основного боргу, 145,64 грн. пені, 30,11 грн. - 3% річних та 6,21 грн. інфляційних.

05.09.2013 р. позивач подав до суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, 3% річних, в якій просить суд стягнути з відповідача 6 210,00 грн. основного боргу, 123,17 грн. пені, 19,40 грн. - 3% річних. Всього 6 352,57 грн.

Суд розцінює вказану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 55 господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги

Отже, суд приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позов про стягнення з відповідача 6 210,00 грн. основного боргу, 123,17 грн. пені, 19,3956 грн. - 3% річних. Всього 6 352,57 грн.

Відповідач не скористався наданими йому ст. 22 ГПК України правами для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив:

26.11.2012 року між сторонами укладено договір оренди майна № 68-12/ПК.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівлю ПТО (літера "Z", "S") загальною площею 239,6 м2, яка знаходиться у складі майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Орендар використовує майно для надання послуг населенню по автосервісу (п.1.5)

Згідно акту прийому-передачі від 01.01.2013 року (а.с. 11) вищевказане майно передане фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до п. 2.3 договору по закінченню строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту припинення дії даного договору звільнити об'єкт оренди від свого майна, передати орендоване майно Орендодавцю та погасити заборгованість по орендній платі.

Пунктом 4.2 договору оренди майна встановлено, що розмір орендної плати за оренду складає 8 070,00 грн., у т.ч ПДВ 1 345,00 грн.

Орендна плата не включає в себе вартість спожитої електроенергії, водопостачання, каналізації, вивозу ТБВ.

Згідно з п. 4.3 Орендар сплачує орендну плату на умовах попередньої оплати в строк до 10-го числа поточного (звітного місяця), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Відповідно до п. 4.4 оплата за перший місяць користування майном сплачується на умовах попередньої оплати перший та останній місяці, які вказані в п. 4.2 цього договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів.

Згідно з п. 4.6 понаднормова сума орендної плати, що надійшла на розрахунковий рахунок Орендодавця, зараховується в рахунок майбутніх платежів.

За вимогою Орендаря Орендар може достроково розірвати договір оренди в односторонньому порядку, попередивши іншу сторону не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів (п. 7.6.2).

Як зазначає позивач, відповідач протягом строку дії договору оренди не сплачував щомісячно, в строк до 10-го числа, орендну плату за поточний місяць, а також не вніс оплату за останній місяць оренди чим порушив п. 4.3 та 4.4 договору.

Позивач листом № 47/01 від 05.02.2013 р. запропонував ФО-П ОСОБА_1 виконати умови п. 4.4 договору оренди в строк до 15.02.2013 р. в частині попередньої оплати за останній місяць оренди майна, а уразі не виконання умов договору до вказаної дати, прибути в офіс ТОВ „Полтава-Капітал" для дострокового розірвання договору оренди (п. 7.6.1).

Як вбачається з листа № 47/1 відповідач 06.02.2013 р. власноруч письмово дав зобов'язання виконати умови пункту 4.4 договору в строк до 30.04.2013 р.

Проте, в порушення умов зобов'язання, які були викладені в листі № 47/01, відповідач протягом лютого - березня 2013 року частково вніс оплату в сумі 1 860,00 грн. за останній місяць оренди, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 6 210,00 грн.

Як вказує позивач 30.04.2013 р. ФО-П ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Полтава-Капітал" з проханням достроково - з 01.06.2013 р. розірвати договір оренди майна № 68-12/ПК від 28.05.2012 р.

Проте, до моменту припинення дії договору відповідачем не сплачено залишок орендної плати за травень місяць у сумі 6 210,00 грн.

Як свідчать матеріали справи 24.05.2013 р. ТОВ "Полтава-Капітал" направив рекомендованим листом № 232/01 і 24.05.2013 р. на адресу відповідача Претензію, в якій пропонувалось в добровільному порядку сплатити залишок заборгованості з орендної плати в сумі 6 210,00 грн. (копія претензії та докази її направлення в матеріалах справи, а.с. 29-31).

Проте, відповідачем не надано доказів щодо виконання вимог позивача та сплату заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідно до поданої відповідачем заяви від 30.04.2013 р. про розірвання договору оренди майна ТОВ „Полтава - Капітал" 30.05.2013 року була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди майна № 68-12/ПК про припинення з 31.05.2013 р. орендних відносин між сторонами та підписаний акт приймання - передачі майна.

На час підписання акту приймання-передачі майна від 31.05.2013 р. заборгованість у розмірі 6 210,00 грн. відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду для стягнення її у примусовому порядку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо сплати орендної плати, і позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 6 210,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2 договору сторони встановили, що за кожний день прострочення заборгованості по платежу Орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 123,17 грн. пені. за період з 11.05.2013 р. по 08.07.2013 р. Крім того, відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19,3956 грн. - 3% річних за період з 01.06.2013 р. по 08.07.2013 р.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" (вул. Половки, 62, м.Полтава,36010, р/р 2600135325901, в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", МФО 300120, ОКПО 32544734) - 6210,00 грн. основного боргу, 123,17 грн. пені, 19,40 - 3% річних, 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Сірош Д.М.

Повне рішення складено: 10.09.2013 р.