Рішення № 33377989, 05.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11247/13 05.09.13За позовом Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"

до Малого приватного підприємства "Курс"

про стягнення 38 154,00 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Шевель І.П. за дов.

Від відповідача: Шелудько Л.Г., Рожа Ю.А. за дов.

Від третьої особи: Шевелєва Ю.Е., Іпатов К.К. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про стягнення 38154,00 грн. збитків, завданих позивачу в результаті оплати завищеної вартості виконаних робіт по договору підряду № 3 від 14.04.2008р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що актом ревізії від 11.07.2012р. № 04-20/63 Державної фінансової інспекції України встановлено завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт по договору підряду № 03 від 14.04.2008р., в результаті чого ДП "Національний центр Олександра Довженка" були завдані збитки на суму 38154,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань та вимоги ст.ст. 224, 225 ГК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що МПП «Курс» виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 3, про що свідчать підписані сторонами без зауважень замовника щодо якості, об'єму робіт - акти виконаних робіт по договору. Заявляє про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності щодо неналежної якості роботи, відповідно до ст. 863 ЦК України, у задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримує, у письмових поясненнях по справі зазначає, що актом ревізії Держфінінспекції України № 04-20/63 від 11.07.2012р. окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Національний центр Олександра Довженка" за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт по договору № 03 від 14.04.2008р. не відповідають обсягам, зазначеним в актах приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2008р. та № 7 за червень 2008р.; позивачем застосовано невідповідні фактичному складу робіт розцінки, включено в акт зайвої розцінки, завищено норми прибутку та загальновиробничі витрати, чим завдано ДП "Національний центр Олександра Довженка" збитків на суму 38 154,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 07.05.2012 по 05.07.2012 Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" за період з 01.01.2009р. по 01.05.2012р.

Згідно акту ревізії № 04-20/63 від 11.07.2012р., в результаті перевірки виявлено завищення вартості виконаних робіт по договору підряду № 03 від 14.04.2008р. в розмірі 38154,00 грн. В акті зазначено, що на виконання умов договору МПП «Курс» виконано роботи по реконструкції службових і виробничих приміщень Підприємства, про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 299989,2 грн. (б/н за травень 2008 року на суму 136858,80 грн., № 7 за червень 2008 року на суму 60555,60 грн. та № 11 за серпень 2008 року на суму 102574,80 грн.). Перевіркою встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, зазначеним в актах б/н за травень 2008 року та № 7 за червень 2008 року; в актах приймання виконаних будівельних робіт: б/н за травень 2008 року, № 7 за червень 2008 року та № 11 за серпень 2008 року завищено загальновиробничі витрати. Невідповідність обсягів фактично виконаних робіт обсягам зазначеним в актах, застосування невідповідних фактичному складу робіт розцінок, включення в акт зайвої розцінки, завищення норм прибутку та загальновиробничих витрат призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 38154,00 грн., які оплачені ДП «Національний центр О.Довженка».

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38154,00 грн. збитків, завданих позивачу в результаті оплати завищеної вартості виконаних робіт по договору підряду № 3 від 14.04.2008р., посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, вимог ст.ст. 611, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та акт ревізії № 04-20/63 від 11.07.2012р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання визначені нормами глави 51 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В розумінні ст. 22 ЦК України, збитками є: а) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

З наведених положень випливає, що збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди -причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт порушення відповідачем його прав, чи неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, наявності та розміру збитків, наявності причинно - наслідкового зв'язку між порушенням та понесеними збитками.

В якості доказів понесення збитків на заявлену суму з вини відповідача позивачем надано акт ревізії Держфінінспекції в м. Києві від 11.07.2012р. № 04-20/63, в якому встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, зазначеним в актах б/н за травень 2008 року та № 7 за червень 2008 року. зокрема в акті за травень 2008 рік в порушення правил визначення вартості ДБН Д. 1.1-1-2000 доповнення 12, п. 15 завищено прибуток (застосовано коефіцієнт 3,82, замість 2,71); в порушення ДБН Д.1.1-4-2000 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно- будівельні роботи (РЕКНр)» застосовано не відповідну фактичному складу робіт розцінку на улаштування покриття з плиток (Р13-21-3 замість Р7-28-1), в акті № 7 за червень 2010 року (Е34-59-2 замість Р12-49-12), крім того до акту № 7 включено роботи по очищенню приміщень від сміття, які враховано розцінками на ремонтні роботи відповідно до п. 1.14 Вказівок по застосуванню ДБН Д.1.-1-4-2000 (РЕКНр) та загальновиробничими витратами відповідно до розділу 4 ДБН Д.1.1-1-2000. Також в актах приймання виконаних будівельних робіт: б/н за травень 2008 року, № 7 за червень 2008 року та № 11 за серпень 2008 року завищено загальновиробничі витрати.

Проте, згідно ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Інших доказів, які свідчили б про невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, або порушення прав позивача і, відповідно, понесення у зв'язку із цим збитків з боку позивача, суду не надано.

В акті ревізії № 04-20/63 від 11.07.2012р. вказано, що на виконання умов договору МПП «Курс» виконало роботи по реконструкції службових і виробничих приміщень підприємства, про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 299989,2 грн. (б/н за травень 2008 року на суму 136858,80 грн., № 7 за червень 2008 року на суму 60555,60 грн. та № 11 за серпень 2008 року на суму 102574,80 грн.).

Позивач не заперечує, що вказані акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 299989,2 грн. по договору підряду № 03 від 14.04.2008 року підписаний та скріплений печатками як підрядника, так і замовника, без зауважень.

Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доказів того, що позивач у встановлені строки виявив та заявив відповідачу про не відповідність обсягів фактично виконаних робіт обсягам зазначеним в актах, застосування не відповідних фактичному складу робіт розцінок, включення в акт зайвої розцінки, завищення норм прибутку та загальновиробничих витрат, тобто невідповідність вартості виконаних робіт за актами приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2008 року на суму 136858,80 грн., № 7 за червень 2008 року на суму 60555,60 грн. та № 11 за серпень 2008 року на суму 102574,80 грн. по договору № 3 від 14.04.2008р. Правилам визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1 -1-2000, або відмовився від підписання актів та надав письмові обґрунтування такої відмови, суду не надано.

Суду не доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 03 від 14.04.2008р. та спричинення збитків.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, що призвело до понесення позивачем збитків на заявлену суму, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та не доведено вину відповідача у спричинених збитках.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак