Рішення № 33377537, 23.05.2013, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 23.05.2013

Справа № 501/549/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Іллічівській міській суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

при секретарі - Куркудим В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання договору угоди дійсною, стверджуючи, що відповідачка є її матір'ю. Між нею (позивачкою) та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1.

Будинок та земельна ділянка належать відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 1999 року та державного акту про право приватної власності на землю від 09 грудня 1999 року.

Нотаріально договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки сторони не посвідчували та відповідачка відмовляється звертатися до нотаріуса для нотаріального оформлення.

Позивачка, вважаючи своє право порушеним, просить суд:

- визнати, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 продала, а вона (позивачка) придбала будинок АДРЕСА_1 та складається з черепашкового житлового будинку, літ «А», загальною площею 22,7 кв.м., з господарчими спорудами: «Б» - літня кухня, «В» - сарай, «Г» - вбиральня, «Д» - кладова, «Ж» - гараж, 21-2.І.ІІ» - дворові спорудження та земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,13 га - дійсною;

- визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 та складається з черепашкового житлового будинку, літ «А», загальною площею 22,7 кв.м., з господарчими спорудами: «Б» - літня кухня, «В» - сарай, «Г» - вбиральня, «Д» - кладова, «Ж» - гараж, 21-2.І.ІІ» - дворові спорудження та земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,13 га;

- припинити право власності ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,13 га. шляхом скасування дії договору купівлі-продажу від 28 травня 1999 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області та внесеного в реєстр за №3455 та державного акту про право власності на землю ІІІ-ОД №068674 від 09 грудня 1999 року та внесеного в книгу реєстрації за №138.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав, відповідно до ст.27 та ч.2 ст.158 ЦПК України заяву, про розгляд справи у її відсутність.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила розглянути справу в її відсутність (а.с.30, 44).

Вивчивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі - продажу від 28 травня 1999 року (а.с.14, 17-19) та державного акту про право приватної власності на землю від 09 грудня 1999 року (а.с.20), ОСОБА_3 належить будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1.

Відповідно до копії розписки від 28 листопада 2011 року (а.с.15) вбачається, що ОСОБА_3 продала свій будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою за 13300,00 грн. та зобов'язалася до 01.01.2012 року провести оформлення відповідної угоди у нотаріуса.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст.220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовились щодо ycix істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, i відбулося повне виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемним є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої ст.220 ЦК України не застосовується до правочинів які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи не має інших підстав нікчемності правочину.

Крім того, стаття182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Стаття 657 ЦК України передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Однак, слід звернути увагу на те, що з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів. З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше, а право на нерухоме майно та його обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, із зазначеної дати скасовується обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення, тож договір купівлі - продажу нерухомого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за законом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Відсутність нотаріального посвідчення і державної реєстрації, існування лише усної домовленості сторін і проста домашня угода - розписка (а.с.15) не створили для сторін вказаної угоди прав і обов'язків. Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на будинок АДРЕСА_1 та складається з черепашкового житлового будинку, літ «А», загальною площею 22,7 кв.м., з господарчими спорудами: «Б» - літня кухня, «В» - сарай, «Г» - вбиральня, «Д» - кладова, «Ж» - гараж, 21-2.І.ІІ» - дворові спорудження та земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,13 га.

Сторони не позбавлені права звернутися до нотаріальної контори для укладання правочину у відповідності з вимогами закону. При цьому, суд звертає увагу і на інші фактичні обставини, та розбіжності, які стосуються дати складання розписки - 28 листопада 2011 року та позовної заяви, в якій зазначається, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 продала, а вона (позивачка) придбала будинок та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,13 га - дійсною.

Крім того, згідно матеріалів справи, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації (а.с.6). Посвідка про постійне проживання та копія довідки про реєстрацію особи громадянином України (а.с.9) не дає законних підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи відсутнє тимчасове посвідчення громадянина України, що підтверджує громадянство України.

Так, деякі об'єкти в Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам та особам без громадянства. Це випливає зі змісту законодавства України чи безпосередньо встановлюється його нормами. Так, Земельний кодекс України, Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 p., дозволяючи іноземним інвесторам придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, в т. ч. будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності способом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів, виключає з цього переліку земельні ділянки (п. 3 ст. 4).

Згідно п.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.182, 210, 220, 638, 640, 657 ЦК України, ст.ст.214-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання того, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 продала, а вона ОСОБА_1 придбала будинок АДРЕСА_1 та складається з черепашкового житлового будинку, літ «А», загальною площею 22,7 кв.м., з господарчими спорудами: «Б» - літня кухня, «В» - сарай, «Г» - вбиральня, «Д» - кладова, «Ж» - гараж, 21-2.І.ІІ» - дворові спорудження та земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,13 га - дійсною; визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок АДРЕСА_1 та складається з черепашкового житлового будинку, літ «А», загальною площею 22,7 кв.м., з господарчими спорудами: «Б» - літня кухня, «В» - сарай, «Г» - вбиральня, «Д» - кладова, «Ж» - гараж, 21-2.І.ІІ» - дворові спорудження та земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,13 га; припинення права власності ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,13 га. шляхом скасування дії договору купівлі-продажу від 28 травня 1999 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області та внесеного в реєстр за №3455 та державного акту про право власності на землю ІІІ-ОД №068674 від 09 грудня 1999 року та внесеного в книгу реєстрації за №138 - залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня оголошення рішення.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко