Рішення № 33376100, 10.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1028/260/12 Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.Провадження № 22-ц/780/3455/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 36 10.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря Баліна П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання спільною власністю подружжя та визнання права власності на частину спадкового майна, скасування свідоцтва про право на спадщину, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Ничипорівська сільська рада Яготинського району Київської області в особі ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила встановити, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належав її бабі та діду на праві спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного будинку та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті діда, видане 21 червня 2011 року ОСОБА_2 на 1/12 частину спадкового будинку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її дідом та бабою-ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час шлюбу був побудований будинок № 4, за вищезазначеною адресою, право власності на який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_6 У 2006 року дід позивачки помер і відкрилася спадщина на його 1\2 частину цього будинку. За час життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким своє майно заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_4-мамі позивачки. У 2007 році її баба ОСОБА_7 склала свій заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у належну їй на праві спільної сумісної власності подружжя ? частини цього житлового будинку. В передбачений законодавством термін вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право спадщину на бабину частину будинку не може, оскільки право власності на весь спадковий будинок зареєстровано на діда і відсутні правовстановлюючі документи про право власності баби на належну їй частину спадкового будинку.

30 березня 2009 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом та просила визнати заповіт ОСОБА_7 на ім'я позивачки, посвідчений 26 листопада 2007 року секретарем Ничипорівської сільської ради, недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на батька позивачки ОСОБА_6 було оформлено свідоцтво про право власності на спадковий будинок на який він склав заповіт на неї та на її сестру. В передбачений законом термін позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини де дізналася, що її мати ОСОБА_7 26 листопада 2007 року склала заповіт, який був посвідчений не у нотаріуса, а у секретаря сільської ради і, яким своє майно заповіла ОСОБА_3 Крім того, позивач вважає, що заповіт був підписаний не ОСОБА_7, при цьому вона не розуміла значення своїх дій, оскільки останнім часом хворіла, тому вважає,що заповіт був складений з порушенням встановлених законом форми та порядку укладення правочину.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину вищезазначеного будинку. Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2 на 1/12 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив чи зверталася позивач до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Заповіт на ім'я ОСОБА_3 складено з порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України «Про нотаріат».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване рішення суду неповною мірою відповідає цим вимогам закону з врахуванням нищезазначеного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству, оскільки після смерті ОСОБА_7 спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_3, а факт побудови спірного житлового будинку спадкодавцями під час шлюбу та належність вказаного майна до спільного майна подружжя сторонами по справі фактично не заперечувалися, то за ОСОБА_3 має право як спадкоємець за заповітом на ? частину спадкового будинку. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не надано доказів щодо підписання заповіту не ОСОБА_7, неусвідомлювання заповідачем значення своїх дій під час складання заповіту, невідповідності оскаржуваного заповіту формі та порядку складання, а також відсутності в законі заборони на підписання та реєстрацію заповіту не за місцем проживання заповідача.

Однак колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в частині визначення обсягу спадкової маси після смерті ОСОБА_7 з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 1960 року, про що свідчить фотокопія повторно виданого свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 18 жовтня 2006 року.

Під час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був побудований будинок АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. За життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким своє майно заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1\2 частину вищезазначеного будинку, оскільки інша 1/2 частина спадкового будинку належала дружині померлого ОСОБА_7 як частка в спільному сумісному майні подружжя.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 лютого 1964 року до дня смерті була зареєстрована та постійно проживала разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 (довідка СПРФО Яготинського РВ ГУ МВС України) і на час смерті чоловіка мала право на обов'язкову частку та прийняла її.

Також після смерті ОСОБА_6 у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися обидві доньки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як спадкоємці за заповітом.

21 червня 2011 року ОСОБА_2 Яготинською районною державною нотаріальною конторою помилково видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на 5/12 ( замість належних їй 5/24 ) часток цього житлового будинку та помилково зазначено, що спадщина після його смерті складається з 5/6 часток, замість 5/12 ( належна діду 1/2 - 1/12 обов'язкової частки баби складає 5/12 частин будинку), що підтверджується спадковою справою № 62/2007 до майна ОСОБА_6, витребуваною судом апеляційної інстанції.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину спадкового будинку, спадкоємцями за заповітом є дві його доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і, з урахуванням обов'язкової 1/12 частки баби, вони разом мають право на 5/12 частин будинку або по 5/24 частин кожна.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, яка за життя заповітом від 26.11.2007 року, посвідченим секретарем Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області, все своє майно заповіла ОСОБА_3 (а.с.8, Т.1).

Після смерті ОСОБА_7 спадкова маса становила 7/12 частин будинку і складалася із 1/2 частини будинку, як частки у спільному майні подружжя та 1/12 прийнятої ОСОБА_7 після смерті чоловіка обов'язкової частки.

В передбачений законом термін до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулися ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 як спадкоємці першої черги за законом.

21 червня 2011 року ОСОБА_2 в порушення закону на підставі скасованого рішення суду про визнання заповіту недійсним було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку спадкового будинку після смерті ОСОБА_7

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього |Кодексу.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, нотаріальні вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 11 вищезазначеної інструкції посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, при посвідченні заповітів, довіреностей та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів громадян, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується особою, відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними ст. 1251 - 1252 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 207 ЦК України передбачає, що якщо особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення порядку підписання та посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки в законі відсутня пряма заборона на вчинення такої нотаріальної дії сільською радою за наявності нотаріуса за місцем проживання заповідача.

Також суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_7 в момент підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин апелянт не надала.

Враховуючи вищенаведене та вимоги ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 спадкового будинку та визнати за нею право власності на 7/12 частини цього будинку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 травня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину спадкового будинку змінити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/12 частин спадкового житлового будинку АДРЕСА_1, як спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Н.В. Ігнатченко