Постанова № 33375602, 05.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р. № 820/6860/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Загребельному В.І.

за участю :

представника позивача - Малахової Н.В.

представника відповідача - Копилової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справі за позовом Підприємства "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Підприємство "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001952201 від 05.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 94925,0 грн., з яких 75940,0 грн. за основним платежем, 18985 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки твердження відповідача про порушення Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях та невірних висновках, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ. Позивач вважає, що відповідач діяв, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що призвело до звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод та суперечить вимогам Основного Закону України.

Таким чином, на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки, були зроблені з перевищенням повноважень податкового органу, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Підприємство "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.03.1995 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №506358 (а.с.7).

Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 07.09.2011 р. за №39128, є платником ПДВ, має індивідуальний податковий номер 377621720318.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (код 37762175) з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2012 р. та податку на прибуток за півріччя 2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Старт-Д", код ЄДРПОУ 32694059 та подальшого ланцюга постачання.

Результати перевірки оформлені актом № 342/22.1-7/37762175 від 29.05.2013 р.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності Підприємства "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України";

- вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 75940,0 грн., у т.ч. за травень 2012 року в сумі 75940,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 342/22.1-7/37762175 від 29.05.2013 р. ДПІ Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0001952201 від 05.07.2013 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75940,0 грн. за основним платежем (ПДВ) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 18985,0 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення став акт перевірки щодо контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. №7203/324/32694059 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з контрагентами.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджено, що між Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та ТОВ "Старт-Д" був укладений договір №28/05 від 28.05.2012р. на виконання робіт по прорізці та упаковці в бабеги по 500 кг. листів Нікелю Н1.

Безпосередньо сам Нікель підприємство «Мегаполіс» придбало у ТОВ «Арсенал» у кількості 4.5360т., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком-фактури №СФ-00051192, податковими накладними №86 від 18.05.12 р., №97 від 21.05.12р., видатковою накладною №РН-0005771 від 22.05.12р., товарно-транспортною накладною №5771 від 22.05.12року, сертифікатами якості.

Додатковою угодою №1 від 28.05.13р. до договору №28/05 від 28.05.2012р, укладеного між підприємством «Мегаполіс» та підприємством ТОВ "Старт-Д" був доданий пп2.2. згідно до якого: «Виконавець зобов'язаний зібрати листи Нікелю Н1 зі складу Замовника та повернути порізані та упаковані листи Нікелю НІ на склад Замовника». Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору підприємство "Старт-Д" протягом травня 2012 року виконало роботу, яка прийнята за актом прийому-передачі виконаних робіт №1897 28.05.2012р. на суму 455641,20грн. у т.ч. ПДВ - 75940,20грн.

За виконану роботу підприємством «Мегаполіс» було отримано від ТОВ "Старт-Д" податкову накладну №281 від 28.05.2012 р.. Отримана податкова накладна була внесена до складу реєстру отриманих податкових накладних за травень 2012 року.

Грошові кошти за роботи були перераховані через розрахунковий рахунок підприємства, згідно платіжного доручення №66 від 07.06.2012 року на рахунок ТОВ "Старт-Д".

В подальшому Нікель було продано підприємством «Мегаполіс» основному покупцю товару ТОВ "Мегаполіс Інвест", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором купівлі - продажу №4-Н від 04.05.2012 року, видатковою накладною №РН-021 від 28.05.2012 року., податковою накладною №1 від 28.05.2013 р., довіреність на отримання товару.

Суд зазначає , що згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між позивачем та ТОВ "Старт-Д" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними , платіжними дорученнями , товарно-транспортними накладними які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що Підприємство "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагента, який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та ТОВ "Старт-Д" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання спірних договорів та у момент їх виконання, сторони за спірними договорами є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Отримані позивачем від ТОВ "Старт-Д" зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб контрагентів, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків .

Щодо посилання ДПІ у Київському районі м. Харкова у акті перевірки на порушення позивачем ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТОВ «Старт-Д» які не спрямовані на настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Дослідивши правочини між підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та ТОВ «Старт-Д» суд вважає, що вони укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. На час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін. Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, правочини не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагента позивача ТОВ «Старт-Д», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на висновки акта перевірки іншої податкової інспекції , оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між Підприємством "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та ТОВ "Старт-Д" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0001952201 від 05.07.2013 року не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Підприємства "Мегаполіс" Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001952201 від 05.07.2013 року .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 10.09.2013 року