Постанова № 33374447, 03.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року 11 год. 21 хв. Справа № 813/4502/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Беренди А.М., представника відповідача - Юрченка Ю.А.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000033300/1770.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» з ПП «Сантехмонтажсервіс» є безпідставними. Формування податкового кредиту по податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг у вказаного контрагента, на думку позивача, відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Під час розгляду справи проведено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву № 9881/10-010 від 08.07.2013 року. Зокрема, відповідач зазначає, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Сантехмонтажсервіс». В ході проведення перевірки використано матеріали перевірки Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС, згідно яких встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача господарських операцій, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Враховуючи викладене, відповідачем встановлено відсутність отримання ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» виконаних робіт по режимно-налагоджувальних випробуваннях у вересні 2012 року від ПП «Сантехмонтажсервіс», що вказує на безпідставне формування податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування. Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 03.09.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», за результатами якої складено акт від 24.01.2013 року №40/33- 00/31358171 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог:

- п.198.1-п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит за вересень 2012 року в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 4 794,04 грн.;

- п. 198.1- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2012 на суму 4 794,04 грн.

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000033300/1770 про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 794,04 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 198,51 грн.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Леоні Ваерінг системс УА ГмбХ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року досліджено формування та сплату податкового кредиту за вересень 2012 року.

Проведеним аналізом встановлено взаєморозрахунки ТзОВ «Леоні Ваерінг системс УА ГмбХ» з ПП «Сантехмонтажсервіс», яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, та відноситься до підприємств групи «ризику». Згідно з актом ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 07.12.2012 року № 2146/2200/32970316 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сантехмонтажсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період квітень-вересень 2012 року» встановлено порушення:

- ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу, має ознаки нікчемності в силу припису закону правочин, укладений між ПП «Сантехмонтажсервіс» з постачальниками та покупцями за квітень-вересень 2012р.;

- п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 198.1 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України;

- п. 135.1 ст.135, п. 138.1 ст. 135 Податкового кодексу;

- п.8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.11 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.11 за № 1490/20228.

Крім того, зазначено, що правочини приватного підприємства порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені уявно з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сантехмонтажсервіс» не було.

Суд, керуючись листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які спростовували такі доводи податкового органу.

Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин наступним.

05.09.2012 року ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» сплатило відповідно до рахунку №120831-1 28764,23 грн., в т.ч. ПДВ - 4794,04 грн. за надання послуг із випробовування 3-х водонагрійних котлів приватному підприємству «Сантехмонтажсервіс». Обов'язковість проведення таких робіт вимагається на підставі розділу 6 «Обов'язки споживачів природного газу за вимогами раціонального й ефективного використання природного газу» «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 р. № 355 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.11.1994 р. за № 281/491, Державною інспекцією з енергозбереження, про що свідчить лист вх. № 388 від 05.07.2012 року.

Факт виконання робіт підрядником підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (типова форма N2 КБ-2в), а також Технічним звітом по проведенню режимно-налагоджувальних випробовувань трьох водогрійних котлів фірми «Vaillant» типу «Thermo - 900» (ст. №1, ст. №2) потужність 880 кВт та «Thermo - 700» (ст. №3) потужністю 695 кВт, встановлених в даховій котельні ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» по вул. Леоні, 1 в с. Нежухів Стрийського району від 19.09.2012 року.

Крім того, підрядник надав позивачу податкову накладну №9 від 05.09.2012 року, яка була відображена в регістрах бухгалтерського обліку ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» та в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 ркоу в складі податкового кредиту.

Судом досліджено представлені позивачем документи, встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такі документи підтверджують реальний характер господарських операцій, що відбулись між ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» та ПП «Сантехмонтажсервіс», а також подальше використання позивачем у господарській діяльності обладнання, на якому проводились режимно-налагоджувальні випробування. Такі правочини відповідають меті господарської діяльності позивача, а дані, наведені у документах, що надають право на податковий кредит, відповідають дійсності.

Відомості щодо «фіктивності» діяльності контрагента позивача - ПП «Сантехмонтажсервіс» на момент укладення та виконання правочину відповідачем не представлені та в судовому засіданні не підтверджені.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, не виконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не є підставою для не включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем послуг і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2001 року у справі №08/158 , постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №10/82, постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10 ("Фірма "ВІК"), постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 (ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат"), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.20Юр №К-537/08, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 19.11.2010р., постанові Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011р. у справі №К-11088/09.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, що були представлені позивачем, що, в свою чергу, стало підставою для необґрунтованого висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 07 лютого 2013 року №0000033300/1770.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» (ЄДРПОУ 31358171) судовий збір в сумі 229,41 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10 вересня 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.