Ухвала суду № 33372078, 29.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 6990/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Костіва М.В., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Куксова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року у адміністративній справі №2а-1593/09/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства «Сетвік» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Сетвік» звернулося у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень №1653/10/23-219 та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ безпідставно прийшла до висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в сумі 84 497,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 15 993,00 грн. за четвертий квартал 2006 року.

Постановою львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення №1653/10/23-219 та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Сетвік» 6,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення. а постанову суду без змін.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем з 29.10.2008 року по 09.12.2008 року була проведена планова виїзна перевірка дотримання ЗАТ «Сетвік» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 року по 30.06.08 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2009 року №42/23-2/33073065 у якому, зокрема, у розділі Валові витрати вказано про порушення Товариством пп.5.2.1 та пп.5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Товариство безпідставно віднесло до валових витрат витрати по сплаті комісійної винагороди банку за управління кредитом чим завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в сумі 84497,00 грн. та занизило податок на прибуток на загальну суму 15 993,00 грн. за четвертий квартал 2006 року; у розділі Податковий кредит встановлено порушення п.1.7 ст.1 та пп.7.4.5 ст.7 Закону №168: оскільки правочин, укладений між ЗАТ «Сетвік» та ТзОВ «Профліга», нікчемний з тих підстав, що контрагент позивача не сплатив податок до бюджету, а відтак Товариством зменшено надходження до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 3179,00 грн., в тому числі за березень 2008 року 584,00 грн., за квітень 2008 року 1667,00 грн., за червень 2008 року 928,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення №1653/10/23-219 від 28.01.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 4 768,50 грн. з яких за основним платежем 3179,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1589,50 грн. та №1654/10/23-219 від 28.01.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 23989,50 грн. з яких за основним платежем 15993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7996,50 грн.

Задовольняючи адміністративний позов. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно договору №211/803 від 21.03.2008 року укладеного між ЗАТ «Сетвік»(Замовник) та ТзОВ «Профліга» (Виконавець), Виконавець зобов'язується виконати роботи по перенесенні вузла обліку газу на середній тиск на базі лічильника газу ТЕМП G 100 1/100 та поставку потрібних матеріалів. Обсяг робіт встановлюється кошторисом, вартість робіт 14 780,00 грн.

Для встановлення вузла обліку газу з лічильником ТЕМП G 100 1/100 ТзОВ «Профліга» було залучено генпідрядника ТзОВ «Полумя», яке згідно акта приймання виконаних підрядних робіт від 30.05.2009 року прийняло такі роботи від ТзОВ «Полумя».

Згідно акта здачі приймання робіт(надання послуг) від 30.05.2008 року роботи по монтажу вузла були прийняті ЗАТ «Сетвік» від Виконавця ТзОВ «Профліги». Роботи оплачені в розмірі 14778,00 грн. в тому числі 2 463,00 грн. ПДВ, що підтверджується рахунком №211/803, банківськими виписками про рух коштів. Окрім того, згідно акта здачі прийняття робіт(надання послуг) від 30.05.2008 року ТзОВ «Профліга» провела заміну вхідної засувки для ЗАТ «Сетвік», що підтверджується рахунком №212/803 на суму 660,00 грн. без ПДВ та 132,00 грн. ПДВ, банківськими виписками та податковою накладною №620000031 від 27.06.2008 року на загальну суму 5570,00 грн. у т.ч. ПДВ 928,33 грн. з яких 660,00 грн. оплата за заміну вхідної засувки без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, вузол комерційного обліку газу в складі лічильника газу ТЕМП G 100 1/100 прийнятий ВАТ «Львівгаз» в експлуатацію. Лічильник газу у 2009 році пройшов повірку.

ТзОВ «Профліга» за наслідком оплати наданої роботи склало податкові накладні №4020000010 від 02.04.2008 року на загальну суму 8333,33 грн. у т.ч. ПДВ 1666,67 грн. та №620000031 від 27.06.2008 року на загальну суму 5570,00 грн. у т.ч. ПДВ 928,33 грн.

Згідно договору №02/110 від 27.02.2008 року між ЗАТ «Сетвік» (Замовник) та ТзОВ «Профліга» (Виконавець), Виконавець приймає на себе виготовлення Проекту ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації для отримання дозволу на 2008 рік. Обсяг робіт встановлюється кошторисом, вартість робіт 3 503,98 грн. в т.ч. ПДВ 584,00 грн.

Згідно акта здачі приймання виконаних робіт від 31.03.2008 року дані роботи були прийняті ЗАТ «Сетвік» від Виконавця ТзОВ «Профліги». Факт виконання таких робіт підтверджується копією проекту, який погоджений всіма належними установами, рахунком №27/02-10, банківськими виписками про рух коштів. ТзОВ «Профліга» за наслідком проплати наданої роботи склало податкову накладну № 3310000101 від 31.03.2008 року на загальну суму 3503,98 грн. у т.ч. ПДВ 584,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, за наслідками господарських операцій проведених між ЗАТ «Сетвік» та ТзОВ «Профліга» відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у Товариства виникло право на податковий кредит, а в свою чергу у ТзОВ «Профліга» виник обов'язок щодо декларування податкового зобов'язання. Зокрема Товариством включено до податкового кредиту в березні 2008 року -584,00 грн., в квітні 2008 року 1667,00 грн., в червні 2008 року 928,00 грн., проте ТзОВ «Профліга» податкову звітність до органів податкової служби не подає, податку до бюджету не сплачує, що підтверджує нікчемність правочину між господарюючими суб'єктами.

Колегія суддів апеляційного вважає такі висновки відповідача невірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт надання зазначених вище послуг підтверджується договорами, актами про виконання, платіжними документами, письмовими доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Крім цього, вказаний Закон, не пов'язує право покупця на виникнення податкового кредиту з ПДВ з виконанням зобов'язань щодо сплати ПДВ іншими платниками цього податку, з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону №168, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, 18 травня 2005 року між ЗАТ «Сетвік» та Акціонерним товариством «Кредит Банк (Україна)» було укладено кредитний договір №159/05-к предметом якого було надання Товариству кредиту в сумі 2 020 000,00 доларів США для оплати будівельних матеріалів та іншого зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних від суми кредитної заборгованості строком до 18 квітня 2011 року. Надалі між сторонами укладались додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору №159/05-к від 18.05.2005 року: від 20 липня 2005 року, від 25 листопада 2005 року, від 29 грудня 2005 року, від 15 травня 2006 року (Акціонерне товариство «Кредит Банк (Україна)» перейменовано у ВАТ «Кредобанк»), від 17 травня 2006 року, від 22 травня 2006 року.

09 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ЗАТ «Сетвік» укладено Договір про надання кредиту №CR 06-450/В00 згідно якого Банк надає Товариству кредит в розмірі, що не перевищує 4 200 000,00 доларів США. Згідно умов договору Товариство зобов'язане використовувати кредитні кошти в розмірі 3 691 500,00 доларів США на погашення існуючої заборгованості за кредитом ВАТ «Кредобанк», суму 508 500,00 доларів США на погашення існуючої заборгованості за договорами, строк дії до 07.11.2014 року. Згідно п.1.3.6 Товариство (Позичальник) сплачує банку комісію за управління кредитом впродовж дії Договору, в розмірі 1% від Ліміту фінансування відповідно до графіку сплати.

Як встановлено в судовому засіданні на виконання умов цього договору Товариство перерахувало банку комісію за управління кредитом 84 840,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1 від 10.11.2006 року та 63 630,00 грн. відповідно до платіжного доручення №124 від 21.12.2006 року, а всього за четвертий квартал 2006 року 148 470,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п. 5.5.1. цього ж Закону, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що кошти надані Товариству згідно Договору про надання кредиту від 09 листопада 2006 року , були спрямовані на погашення існуючої заборгованості за кредитом ВАТ «Кредобанк» та на погашення існуючої заборгованості за договорами, а умови цього договору були сприйнятливіші на відміну від умов попереднього кредитного договору( строк погашення нового договору у 2014 року в порівнянні з 2011 роком у попередньому), тобто кредитні кошти були спрямовані на здійснення господарської діяльності позивача та забезпечили подальше нормальне функціонування такої діяльності, та з врахуванням того, що сплата комісії банку за управління кредитом була істотною умовою Договору про надання кредиту та погоджена сторонами Договору, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що віднесення позивачем витрат по сплаті комісійної винагороди банку за управління кредитом до складу валових витрат булл правомірним, оскільки така плата є витратами в розумінні пп. 5.5.1. Закону, і без сплати цих коштів банку, у відповідності до кредитного Договору Товариство не отримало б кредиту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року у адміністративній справі №2а-1593/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 03.09.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді М.В. Костів

С.М. Кузьмич