Рішення № 33371971, 03.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14462/13 03.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхової компанії «К'Ю БІ І Україна» до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»провідшкодування шкоди в порядку регресу Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пахолок Т.П., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «К'Ю БІ І Україна» до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 25.904,00 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 порушено провадження у справі № 910/14462/13 та призначено до розгляду на 12.08.2013.

Ухвалою суду від 12.08.2013 розгляд справи було відкладено на 03.09.2013.

У судовому засіданні 03.09.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 01023, м. Київ, площа Спортивна, 3, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до ЄДРПОУ, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 05.08.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (01023, м. Київ, площа Спортивна, 3), за якою було надіслано ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.09.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та ТОВ «КСК-Автоматизація» (далі - страхувальник) 15.03.2013 було укладено Договір страхування автотранспорту № САS0019257 (далі - Договір), за яким було застраховано, зокрема, транспортний засіб марки «Renault», державний номер AA 5896 KO.

У м. Києві 26.04.2013 на бул. Перова сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Renault», державний номер AA 5896 KO, який належить на праві власності ТОВ «КСК-Автоматизація» та перебував під керуванням працівника останнього - Ковальчука Олександра Григоровича, та транспортного засобу марки «Toyota Corolla», державний номер AA 9811 ME, який належить на праві власності Волинцю Віталію Юрійовичу та перебував під керуванням Галковського Олександра Вацлавовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Renault», державний номер AA 5896 KO.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.05.2013 у справі № 755/10177/13-п Галковського Олександра Вацлавовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № б/н від 23.05.2013 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу марки «Renault», державний номер AA 5896 KO, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 26.753,78 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 1500009383 від 28.05.2013, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 25.904,00 грн.

Дану суму страхового відшкодування позивач виплатив особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 000023668 від 30.05.2013.

Судом установлено, що транспортний засіб «Toyota Corolla», державний номер AA 9811 ME, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/3471981, страхувальником за яким є Волинець Віталій Юрійович, що підтверджується отриманою на вимогу ухвали суду інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка наявна в матеріалах справи.

Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору, звернувся до відповідача з заявою вих. № 5095/373КБ від 03.07.2013, яку згідно з поштовим повідомленням було отримано уповноваженим представником відповідача 05.07.2013, про виплату страхового відшкодування в розмірі 25.904,00 грн. Відповідач відповіді на таку заяву позивачу не надіслав.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 1000,00 грн. від належним чином доведеної суми страхового відшкодування 25.904,00 грн., а саме в розмірі 24.904,00 грн.

Саме цю суму суд вважає такою, що належним чином доведена. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 24.904,00 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, площа Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «К'Ю БІ І Україна» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) страхове відшкодування в сумі 24.904 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2013

Суддя Ониськів О.М.