Рішення № 33371797, 09.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2013 р. справа №903/704/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ

до відповідача: приватного підприємства "Торговий дім Європацукор", смт. Іваничі

про стягнення 307 277 грн. 01 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Клименко Р.Ю. - представник (дов. №1 від 01.02.2013р.)

від відповідача: Колєсов М.Г. - юрисконсульт (дов. №4 від 01.02.2013р.)

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Торговий дім Європацукор" 307 277,01 грн., в тому числі 276 566,60 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р., 25 556,57 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині здійснення належних розрахунків та платежів (за період з 01.12.2012р. по 05.07.2013р.), а також 5 153,84 грн. трьох процентів річних (за період з 01.12.2012р. по 05.07.2013р.), нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.07.2013р. у зв'язку з необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи, надання можливості приватному підприємству "Торговий дім Європацукор" належним чином реалізувати свої процесуальні права та обов'язки (ознайомлення з матеріалами справи, визнання позову повністю або частково, заперечення щодо пред'явлених позовних вимог, реалізації боржником свого права на захист) розгляд справи відкладався.

До початку розгляду справи по суті на адресу суду від відповідача надійшло клопотання за №22 від 06.09.2013р. (а.с. 49-50) в котрому приватне підприємство "Торговий дім Європацукор" просить суд продовжити строк розгляду спору та відкласти розгляд даної справи з огляду на звернення підприємства до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (а.с. 51-52) про визнання недійсним укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" договору купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р.

Відповідне клопотання відповідача, з приводу котрого були висловлені заперечення з боку представника позивача, було розглянуте в судовому засіданні та відхилене. При цьому господарським судом було взято до уваги те, що підстави для відкладення розгляду справи чітко визначені статтею 77 ГПК України, а зазначена відповідачем обставина не виступає підставою для відкладення розгляду справи.

Одночасно з цим судом враховано, що у відповідності до наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2013р. (справа №904/6791/13), позовну заяву ПП "Торговий дім Європацукор" про визнання недійсним укладеного із ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" договору купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р. було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, пред'явлені позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх в повному об'ємі, поклавши при цьому на ПП "Торговий дім Європацукор" обов'язок відшкодування ТзОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. При цьому представник посилається на укладення 25.07.2012р. між сторонами договору купівлі-продажу №734 ГДП, відпуск позивачем згідно цієї угоди відповідачу продукції (вапняку) загальною вартістю 456 566,60 грн., отримання товару ПП "Торговий дім Європацукор" та існування на даний час заборгованості по його оплаті в розмірі 276 566,60 грн., нарахування боржнику у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання сум пені та відсотків річних.

Наявність заборгованості відповідача в розмірі 276 566,60 грн. станом на дату розгляду справи судом позивач додатково підтверджує відповідною довідкою за підписом генерального директора та головного бухгалтера товариства (а.с. 60).

Відповідач у відзиві від 06.09.2013р. №22 (а.с. 55) та представник ПП "Торговий дім Європацукор" в судовому засіданні з приводу пред'явлених позовних вимог заперечили, просять суд в їх задоволенні відмовити.

В даному аспекті стороною зазначається, що ТзОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" звернулось з позовом до ПП "Торговий дім Європацукор" про стягнення 276 566,60 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р., а також нарахованих сум пені та процентів річних. Позивач обґрунтовує порушення своїх прав тим, що відповідач порушив терміни оплати за товар, а саме положення п. 3.3. договору, відповідно до якого оплата за продукцію повинна бути здійснена покупцем не пізніше 30 листопада 2012 року. Однак, із наявного у відповідача примірника договору купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р., вбачається, що редакція п. 3.3. угоди була викладена інакше, як це відображено у примірнику договору, належного кредитору, а саме зазначено, що: "п. 3.3. Оплата за Продукцію повинна бути здійснена наступним, чином: 30% вартості продукції - до 30 грудня 2012 року, остаточна оплата продукції - не пізніше 30 вересня 2013 року. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Продавця".

Відповідачем частково оплачено поставлений згідно договору №734 ГДП від 25.07.2012р. товар на суму 180 000 грн, що становить 40% вартості поставленого товару. Згідно умов Договору (п. 3.3.) остаточна оплата продукції повинна бути здійснена не пізніше 30 вересня 2013 року, тобто термін оплати продукції на дату подання позову до суду ще не настав, права позивача не порушені, а сам позов є передчасним.

Враховуючи викладене та з огляду на необхідність встановлення чіткої редакції укладеного між сторонами договору, а саме пункту 3.3 угоди, представником відповідача було заявлене усне клопотання щодо відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання сторони було розглянуте в судовому засіданні та відхилене. При цьому судом засвідчується на відсутності правових підстав для відкладення розгляду справи з обставин, засвідчених представником відповідача, а також з огляду на те, що правову оцінку укладеного між сторонами договору купівлі-продажу і його окремих положень буде надано судом безпосередньо під час розгляду даної справи.

Окрім цього господарський суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Судом також зауважується, що подання відповідачем у справі необґрунтованих клопотань спрямоване на неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи, прийняття рішення в даному судовому засіданні, створюють перешкоди у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків, відтак розцінюються судом не інакше, як зловживанням стороною своїми процесуальними правами, спрямованим на умисне затягування судового процесу, порушення прав інших учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

В даному випадку 25 липня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ та приватним підприємством "Торговий дім Європацукор", смт. Іваничі було укладено договір купівлі-продажу №734 ГДП із Специфікацією №1 (а.с. 9-12), згідно з умовами котрого ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" було взято на себе зобов'язання щодо продажу (передачі у власність) ПП "Торговий дім Європацукор" товарно-матеріальних цінностей (вапняку), а підприємством "Торговий дім Європацукор", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття продукції позивача та оплати її вартості у визначеному угодою порядку.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

Доказом наявності волевиявлення відповідача при підписанні договору купівлі-продажу від 25.07.2012р. №734 ГДП є наявність відтиску печатки ПП "Торговий дім Європацукор" та підпису директора підприємства Каузи Я.А. на вказаному договорі та на додатку №1 до угоди - Специфікації №1.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу від 25.07.2012р. №734 ГДП із Специфікацією скріплений печатками сторін.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, за наявності печатки ПП "Торговий дім Європацукор" на договорі купівлі-продажу від 25.07.2012р. відповідач не може посилатися на незаконність дій щодо підписання цієї угоди.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у численних судових рішеннях, зокрема, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011р. у справі №05/87/24-92.

На виконання умов договору купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р. позивачем згідно видаткових накладних №1485 від 06.08.2012р. на суму 62 602,94 грн., №1543 від 12.08.2012р. на суму 61 410,07 грн., №1548 від 13.08.2012р. на суму 72 749,87 грн., №1575 від 16.08.2012р. на суму 51 806,72 грн., №1603 від 18.08.2012р. на суму 51 972,83 грн., №2290 від 18.11.2012р. на суму 104 187,24 грн., №2346 від 25.11.2012р. на суму 51 836,93 грн. (а.с. 13-16) було відпущено відповідачу вапняку в кількості 3 023,7 тонн загальною вартістю 456 566,60 грн.

Відпуск продукції у зазначених обсягах позивачем та її отримання відповідачем підтверджується також долученими до матеріалів справи (а.с. 17-30) залізничними та податковими накладними.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткові накладні №1485 від 06.08.2012р., №1543 від 12.08.2012р., №1548 від 13.08.2012р., №1575 від 16.08.2012р., №1603 від 18.08.2012р., №2290 від 18.11.2012р., №2346 від 25.11.2012р. на передачу ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" відповідачу власної продукції (вапняку) містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, підписані уповноваженими представниками господарюючих суб'єктів та скріплені їх печатками, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору №734 ГДП від 25.07.2012р. господарських операцій.

Пунктами 3.1, 3.3 договору купівлі-продажу від 25.07.2012р. №734 ГДП встановлено, що ціна на продукцію, що поставляється, є договірною. Кількість та ціна продукції вказуються в специфікації - додатку до договору. В вартість продукції включені витрати по її навантаженню, залізничний тариф та послуги, пов'язані з перевезенням продукції.

Оплата за продукцію повинна бути здійснена покупцем не пізніше 30 листопада 2012 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

При цьому господарським судом було взято до уваги положення пункту 3.3 договору купівлі-продажу, наданого суду при пред'явленні позовної заяви товариством Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", а також представленого в оригіналі для огляду суду в судовому засіданні.

При цьому судом засвідчується, що в судовому засіданні представником відповідача було надано для огляду оригінал та долучено до матеріалів справи посвідчену копію примірника договору купівлі-продажу №734 ГДП від 25.07.2012р., наявного у ПП "Торговий дім Європацукор" (а.с. 56-59).

В даному випадку пунктом 3.3 наданої суду угоди передбачено, що оплата за Продукцію повинна бути здійснена наступним, чином: 30% вартості продукції - до 30 грудня 2012 року, остаточна оплата продукції - не пізніше 30 вересня 2013 року. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Продавця".

Положення договору в цій частині заперечуються присутнім в судовому засіданні представником позивача з огляду на їх невідповідність тексту дійсного договору.

Судом встановлено, що при направленні ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на адресу відповідача (для подальшого узгодження та підписання) двох примірників договорів купівлі-продажу, юридичним відділом товариства на зворотному боці усіх без виключення сторінок угод було здійснено відтиски печаток господарюючого суб'єкта. Угоду №734 ГДП від 25.07.2013р. було без заперечень підписано контрагентом та повернуто один примірник договору до продавця, в той же час на оригіналі представленого відповідачем суду договору купівлі-продажу, а саме на звороті його перших двох сторінок, відсутні відповідні відтиски печаток ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", що, в свою чергу, не виключає можливості одностороннього, не погодженого з іншою стороною, внесення боржником змін до угоди. Відповідні відтиски печаток позивача на примірнику договору відповідача наявні на наступних його двох сторінках та додатку №1.

При цьому судом засвідчується невідповідність тексту пункту 3.3 наданого відповідачем примірника договору пункту 8.1 угоди, котрий є аналогічним на двох примірниках договорів, та встановлює, що даний договір набуває чинності з 01 серпня 2012 року і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків до повного його виконання.

Так, за умови підписання між сторонами угоди в редакції відповідача, пункт 8.1 договору повинен був встановлювати термін дії договору саме з 01.08.2012р. по 30 вересня 2013 року.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Торговий дім Європацукор" взяті на себе згідно договору №734 ГДП від 25.07.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеної продукції (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, її вартість в повному об'ємі не оплатило, у зв'язку з чим, на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувало ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" 276 566,60 грн.

Зазначена сума заборгованості включає в себе 456 566,60 грн. вартості товарів, відпущених згідно видаткових накладних №1485 від 06.08.2012р., №1543 від 12.08.2012р., №1548 від 13.08.2012р., №1575 від 16.08.2012р., №1603 від 18.08.2012р., №2290 від 18.11.2012р., №2346 від 25.11.2012р., за мінусом проведених оплат на загальну суму 180 000 грн. (докази оплати - платіжні доручення №104 від 21.11.2012р. на суму 50 000 грн., №111 від 26.11.2012р. на суму 50 000 грн., №117 від 05.12.2012р. на суму 20 000 грн., №1 від 11.01.2013р. на суму 30 000 грн., №2 від 16.01.2013р. на суму 30 000 грн. - а.с. 31-35).

Судом засвідчується, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

В даному випадку матеріалами справи та фактичними обставинами справи підтверджується те, що сторонами, зокрема, відповідачем, вчинено дії по виконанню договору купівлі-продажу від 25.07.2012р. №734 ГДП, як вбачається із матеріалів справи, відбулося реальне настання правових наслідків, які встановлені зазначеним договором.

Так, приватним підприємством "Торговий дім Європацукор" в повному обсязі було отримано товарно-матеріальні цінності від позивача на виконання умов підписаної угоди, в подальшому використано товар в господарській діяльності підприємства, вчинено ряд заходів, спрямованих на оплату товару.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір від 25.07.2012р. №734 ГДП із Специфікацією №1, котрий за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами угоди, передачу позивачем на виконання її умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх ПП "Торговий дім Європацукор" та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 276 566,60 грн.

Сума заборгованості 276 566,60 грн. в повному об'ємі підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку та способом не була спростована (заперечена) відповідачем.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 6.5 договору №734 ГДП від 25.07.2012р. сторонами було визначено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлену продукцію останній сплачує на користь продавця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, сторони у п. 6.5 договору №734 ГДП визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.5 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 276 566,60 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПП "Торговий дім Європацукор" пені в загальному розмірі 25 556,57 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 6.5 договору №734 ГДП від 25.07.2012р. за період прострочки платежів з 01.12.2012р. по 05.07.2013р.

Судом встановлено, що нарахування відповідних сум пені було здійснено:

- на суму 584,54 грн. за період прострочки платежів з 01 по 04 грудня 2012 року із наявної на той час суми боргу 356 566,60 грн.;

- на суму 5 103,67 грн. за період прострочки платежів з 05.12.2012р. по 10.01.2013р. із наявної на той час суми боргу 336 566,60 грн.;

- на суму 629,93 грн. за період прострочки платежів з 11 по 15 січня 2013 року із наявної на той час суми боргу 306 566,60 грн.;

- на суму 16 480,34 грн. за період прострочки платежів з 16.01.2013р. по 09.06.2013р. із наявної на той час суми боргу 276 566,60 грн.;

- на суму 2 758,09 грн. за період прострочки платежів з 10.06.2013р. по 05.07.2013р. із наявної на той час суми боргу 276 566,60 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 25 556,57 грн. загальної суми пені, перевіривши методику та періоди нарахування цієї суми, суд вважає, що останні підставні частково та підлягають до задоволення на суму 21 889,22 грн., а в частині стягнення 3 667,35 грн. пені в позові слід відмовити.

Вищевикладене пов'язане з тими обставинами, що за умовами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що в даному випадку в силу положень ст. 232 ГК України та фактичних обставин справи штрафні санкції у вигляді пені підлягали до нарахування позивачем виключно за період прострочки платежів з 01.12.2012р. по 01.06.2013р., де 01.12.2012р. - момент виникнення заборгованості, а 01.06.2013р. кінцева дата можливого нарахування пені.

Відтак при задоволенні позовних вимог в цій частині судом приймаються до уваги розрахунки позивача, здійснені за період з 01.12.2012р. по 15.01.2013р. на загальну суму пені 6 318,14 грн., а також перераховується пеня за період з 16.01.2013р. по 01.06.2013р. із суми боргу 276 566,60 грн. із врахуванням облікової ставки, встановленої НБУ у цей період (7,5%), що становитиме суму пені 15 571,08 грн.

Судом при цьому було враховано положення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" пунктом 6 котрого визначено, що частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, цією нормою Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 5 153,84 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.12.2012р. по 05.07.2013р.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, здійснивши перевірку методики та періодів нарахування відсотків річних, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення у визначеному позивачем об'ємі.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В даному випадку із аналізу наданих відповідачем в обґрунтування заперечень на позовні вимоги документів не вбачається доведеності тих обставин, на котрі посилається ПП "Торговий дім Європацукор" як на підставу своїх заперечень, зокрема, доведеності підстав з котрими пов'язується безпідставність та передчасність пред'явленого позову.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати ТзОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ПП "Торговий дім Європацукор" (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 629,655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Торговий дім Європацукор" (Волинська область Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, код ЄДРПОУ 33971572) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Червона, буд. 37, прим. 2, код ЄДРПОУ 31261769) 276 566,60 грн. заборгованості, 21 889,22 грн. пені та 5 153,84 грн. трьох процентів річних, а всього 303 609,66 грн., 6 072,20 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

10.09.2013р.