Рішення № 33371397, 29.08.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року м.Чернівці

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Половінкіної Н.Ю.

суддів Заводян К.І., Винту Ю.М.

секретаря Ратушенко О.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 4 квітня 2013 року,

встановила:

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у червні 2012 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання договору недійсним.

Посилалися на укладення договору між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 позики 13 жовтня 2011 року та договору між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, під впливом обману ОСОБА_10 та ОСОБА_8

№22ц-907 2013 рік Головуючий у 1 інстанції Дудаков С.Є.

Категорія 19/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Крім того вказували на застосування ОСОБА_10 та ОСОБА_8 психічного тиску, безгрошовість правочинів та укладення угоди між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, за відсутністю волевиявлення на відчуження майна, з метою забезпечення виконання договору позики.

Також зазначали, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_13 19 квітня 2012 року.

Просили визнати договір між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 позики від 13 жовтня 2011 року, договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, договір між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_13 19 квітня 2012 року, недійсними, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартируАДРЕСА_1, витребувати у ОСОБА_9 квартируАДРЕСА_1 та визнати право власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на квартируАДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 травня 2013 року у позові відмовлено.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просять рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції послався на недоведеність укладення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 позики від 13 жовтня 2011 року та договору між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, під впливом обману та внаслідок застосування психічного тиску.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна повністю.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися вимоги, зазначали вчинення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 позики від 13 жовтня 2011 року та договору між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, під впливом обману та внаслідок застосування психічного тиску, безгрошовість правочинів та укладення угоди між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, за відсутністю волевиявлення на відчуження майна, з метою забезпечення виконання договору позики.

Правовою підставою позовних вимог про визнання договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 позики від 13 жовтня 2011 року та договору між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, недійсними ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визначали ч.3 ст.203, ч.1 ст.215, статті 230, 235, 1051 ЦК України.

Проте суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна та визнання права власності не навів даних про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів відповідно до підстав позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та меж заявлених вимог.

За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Визнання правочину недійсним з огляду на його вчинення всупереч вільному волевиявленню особи передбачено, зокрема, положеннями ст.ст.229-233 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього ж Кодексу), такий правочин визнається недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до зазначеної норми, є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, в даному випадку позивач.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звертаючись до суду з позовом посилалися на введення ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в оману щодо укладення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 позики від 13 жовтня 2011 року для повернення ОСОБА_6 коштів за договором кредиту та укладення договору між між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, як спосіб забезпечення виконання наведеного зобов»язання.

Отже доводи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зводяться до введення ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в оману щодо мотиву правочину.

Проте обставини щодо мотиву укладення ОСОБА_5 договору позики та мотиву укладення між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 договору купівлі-продажу не мають істотного значення.

На підставі ч.1 ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Мотивовано вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в цій частині психічним тиском з метою примушування до вчинення правочину погрозою ОСОБА_10 та ОСОБА_8 зверненням банку до суду.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності причинно-наслідкового зв»язку між психічним насильством і вчиненням правочину, зокрема, небезпеки такої погрози, реальної можливості втілення, тобто здатності ОСОБА_10 та ОСОБА_8 впливати на право банку звернутися до суду, неможливості відвернути ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 таких наслідків іншим шляхом, крім вчинення правочину.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 правочину під впливом обману та внаслідок застосування психічного тиску.

Відповідно до п.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ч.1 ст.235 ЦПК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Пленум Верховного Суду України в п.25 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив, що за удаваним правочином (ст.235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обовязки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже законом не передбачено недійсність удаваного правочину.

Встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір позики 13 жовтня 2011 року, за яким позикодавець ОСОБА_8 передав у власність позичальника ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 280000 грн., що еквівалентно 35000 доларам США, на строк до 20 квітня 2012 року.

Відповідно до п.11 наведеної угоди на вимогу позикодавця у якості забезпечення виконання зобов»язань за даним договором позичальник передав позикодавцю право власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року.

За змістом п.12 зазначеного договору продавця зобов»язуються знятись з реєстраційного обліку та звільнити квартиру від особистих речей, предметів домашнього вжитку та обіходу до 20 квітня 2012 року.

Таким чином сторони у договорі між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 позики 13 жовтня 2011 року визначили, що договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, є способом забезпечення виконання зобов»язання за даним договором.

Згідно із ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Ураховуючи наведене встановлено, що договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, фактично приховує договір застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця (іпотеки).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_14 посилався на те, що ОСОБА_8 передано грошові кошти в сумі 35000 доларів США на виконання договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року.

Водночас представник відповідача ОСОБА_14 вказував на те, що ОСОБА_8 не виконано зобов»язання, встановлене у пунктах 3 та 4 договору між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, здійснити оплату в сумі 51191 грн.

Разом з тим ОСОБА_5 безгрошовість договору позики пов»язувалася із обставинами передавання ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 35000 доларів США, які були отримані від ОСОБА_8

Натомість, доводи представника відповідача ОСОБА_14 стосовно укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 договору позики від 13 жовтня 2011 року без наміру створити юридичні наслідки, передавання ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 35000 доларів США на виконання договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, спростовуються договором позики, який не оспорений ОСОБА_8

ОСОБА_5, ОСОБА_15, допитані як свідки, показали про відсутність волевиявлення на відчуження квартири АДРЕСА_1, досягнення домовленості з ОСОБА_8 про те, що договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, є формальним.

Наведене підтверджується електронними листами ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які було експортовано з поштового ящика ІНФОРМАЦІЯ_1, що належать ОСОБА_11, зокрема, зазначенням ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_8 після повернення грошових коштів зобов»язується переоформити жиле приміщення на ОСОБА_6 ( зворот а.с.185).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Істотні умови іпотечного договору визначені ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку», зокрема, для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: 1) для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, який сторони насправді вчинили, не містить зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; посилання на видачу заставної або її відсутність.

З огляду на наведене договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, який сторони насправді вчинили, слід визнати недійсним.

Встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_13 19 квітня 2012 року.

На підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала пава його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч.1ст.388 ЦК.

Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З огляду на те, що у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 наміру відчуження квартириАДРЕСА_1 не було, сторони насправді вчинили договір іпотеки, майно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

Тому власники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 мають право витребувати від ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно наведеного підстав для застосування такого способу захисту як визнання договору між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_13 19 квітня 2012 року, скасування державної реєстрації та визнання права власності немає.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 4 квітня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання договору недійсним задовольнити частково.

Визнати договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, удаваним.

Зазначити про укладення договору договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року.

Визнати договір між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12 13 жовтня 2011 року, недійсним.

Витребувати у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

В решті відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: