Рішення № 33371361, 28.08.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року м.Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н.Ю.

суддів Савчук М.В., Винту Ю.М.

секретаря Ковальчук Н.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2013 року,

встановила:

ОСОБА_4 у березні 2013 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат.

Вказувала на укладення з ОСОБА_2 договору доручення усно, за яким зобов»язалася виконати ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_2- оплатити їх.

Зазначала, що на підставі договору доручення уклала з приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» угоду підряду від 1 березня 2011 року №12.

Посилаючись на здійснення нею оплати за наведеним договором підряду, просила стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов»язані з виконанням доручення, в сумі 23058 грн. 50 коп.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Просив стягнути з ОСОБА_4 шкоду в сумі 7803 грн. 73 коп., що складається з витрат на проведення ремонтних робіт в сумі 4384 грн. 33 коп. та судових витрат.

№22ц-1221 2013 рік Головуючий у І інстанції Мізюк В.М.

Категорія: 19 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати в сумі 23058 грн. 50 коп., у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування витрат, суд першої інстанції керувався положеннями ч.2 ст.1007 ЦК України та дійшов висновку покладення на ОСОБА_2 обов»язку відшкодувати ОСОБА_4 витрати, пов»язані з виконанням доручення.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що

правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають ознаки представництва на підставі договору.

Водночас суд першої інстанції вважав доведеним виконання ОСОБА_4 наданого їй ОСОБА_2 усного доручення та понесення витрат, пов»язаних з оплатою за договором між ОСОБА_4 та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» підряду від 1 березня 2011 року №12 в сумі 23058 грн. 50 коп.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції вважав недоведеним факт заподіяння такої шкоди.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна повністю.

На підставі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, обставинами, якими обґрунтовувала свої вимоги, зазначала укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору доручення усно, за яким остання зобов»язалася виконати ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов»язався оплатити ОСОБА_4 роботи.

Водночас ОСОБА_4 посилалася на укладення за договором доручення угоди між ОСОБА_4 та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» підряду від 1 березня 2011 року №12.

Разом з тим витрати, пов»язані з виконанням доручення, що підлягають відшкодуванню, ОСОБА_4 визначала як здійснення нею оплати за договором між ОСОБА_4 та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» підряду від 1 березня 2011 року №12 в сумі 23058 грн. 50 коп.

На підставі ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

За змістом ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона ( повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки довірителя.

Однак, з приєднаного до матеріалів справи договору підряду від 1 березня 2011 року №12 вбачається, що угоду укладено між ОСОБА_4 та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» (а.с.5-6).

Також встановлено, що замовником ОСОБА_4 протягом березня 2011 року здійснено оплату робіт згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт в сумі 23058 грн. 50 коп. (а.с.9-10).

Частиною 2 ст.237 ЦК України встановлено, що не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Сама ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, не посилалася на встановлення угодою доручення права ОСОБА_4 вчинити від імені ОСОБА_2, якого вона представляє, та за рахунок останнього договір підряду на виконання ремонтних робіт квартири АДРЕСА_1.

Таким чином висновки суду першої інстанції про укладення договору між ОСОБА_4 та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» підряду від 1 березня 2011 року №12 на виконання угоди доручення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суперечать наведеним нормам.

Тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_4 про відшкодування витрат підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Ураховуючи, що договір з приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Центуріон-Буд» підряду від 1 березня 2011 року №12 вчинено ОСОБА_4 від власного імені, зазначений правочин не створює зобов»язання ОСОБА_2 здійснити оплату робіт.

Тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов»язаних з здійсненням оплати в сумі 23058 грн. 50 коп., немає.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової

відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про

відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності факту заподіяння ОСОБА_2 шкоди.

За змістом ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо відмові у

задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат в сумі 23058 грн. 50 коп., судового збору в сумі 230 грн. 50 коп., витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. скасувати.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат відмовити.

В решті залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: