Ухвала суду № 33367844, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-14549/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Макаренко Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-14549/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012р. №0000410042, №0000420042, №0000430042.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, та які були зроблені перевіряючими з перевищенням повноважень, наданих їм законодавцем, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ІнтерАгро" та ТОВ "Добробут" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову перевірку ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгро" (далі за текстом - ТОВ "ІнтерАгро") за період вересень 2011 року, які відображено у податковому обліку по ПДВ у жовтні 2011 року та по податку на прибуток за 2011 рік, та по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут" (далі за текстом - ТОВ "Добробут") за період листопад - грудень 2011 року, які відображено у податковому обліку по ПДВ у періоді січень, березень, квітень 2012 року та по податку на прибуток за 2011 рік - І півріччя 2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012 року (а.с. 86 - 103).

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012 року встановлено порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський": п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 248,00 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на суму 32,00 грн., за січень 2012 року на суму 216,00 грн. та зависло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року на суму 7283,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9350,00 грн. за 2011 рік, в т.ч., за 4 квартал 2011 року на суму 9350,00 грн.

На підставі акту документальної позапланової перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012 року та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 10.09.2012 року винесені наступні податкові повідомлення - рішення: № 0000410042, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9350,00 грн., у тому числі: 9350,00 грн. - за основним платежем; №0000420042, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі: 248,00 грн. - за основним платежем, 124,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000430042, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9021025945 від 20.04.2012 року за березень 2012 року у розмірі 7283,00 грн. (а.с. 9 - 11).

Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, 21.09.2012 року генеральний директор ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" їх оскаржив в адміністративному порядку до Окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі за текстом - ОДПС - ЦО з обслуговування великих платників податків ДПС).

Рішенням № 14700/10/10233 від 21.11.2012 року про результати розгляду скарги, ОДПС - ЦО з обслуговування великих платників податків ДПС було залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000410042, №0000420042, №0000430042 від 10.09.2012 року, а скаргу № 21/09 від 21.09.2012 року генерального директора ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення (а.с. 12 - 18). На значене рішення позивачем було подано скаргу 03.12.2012 року до Державної податкової служби України (далі за текстом - ДПС України), за результатами розгляду якої винесено рішення №7705/0/61/10-2115 від 24.12.2012 року, яким оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишенні без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За даними Довідки про включення до ЄДРПОУ, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" здійснює такі види діяльності як виробництво хліба та хлібобулочних виробів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля хлібом та хлібобулочними виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, пакування, а також діяльність автомобільного вантажного транспорту.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з ТОВ "Добробут" склались на підставі договору поставки № 040111 від 04 січня 2011 року, згідно умов якого, постачальник (ТОВ "Добробут") зобов'язується передати у власність покупцеві (ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити санітарно - гігієнічні вироби (чистячи та миючи засоби), в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 25 - 26).

Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ "Добробут" товару підтверджується видатковими накладними №РН-0001235 від 18.11.2011 року на загальну суму 3761,88 грн., у тому числі ПДВ - 626,98 грн., №РН-0001236 від 21.11.2011 року на загальну суму 2274,84 грн., у тому числі ПДВ - 379,14 грн., № РН-0001247 від 24.11.2011 року на загальну суму 5273,40 грн., у тому числі ПДВ - 878,90 грн., № РН-0001251 від 28.11.2011 року на загальну суму 6028,80 грн., у тому числі ПДВ - 1004,80 грн., № РН-0001262 від 30.11.2012 року на загальну суму 2429,46 грн., у тому числі ПДВ - 404,91 грн., № РН-0001263 від 30.11.2011 року на загальну суму 3436,56 грн., у тому числі ПДВ - 572,76 грн., № РН-0001264 від 30.11.2011 року на загальну суму 1296,00 грн., у тому числі ПДВ - 216,00 грн., № РН-0001292 від 09.12.2011 року на загальну суму 11190,60 грн., у тому числі ПДВ - 1865,10 грн., № РН-0001298 від 12.12.2011 року на загальну суму 5956,80 грн., у тому числі ПДВ - 992,80 грн., № РН-0001320 від 21.12.2011 року на загальну суму 6433,56 грн., у тому числі ПДВ - 1072,26 грн. Факт поставки зазначеного товару підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля № 021160 від 21.09.2011 року, № 008042 від 18.11.2011 року, № 008462 від 21.11.2011 року, № 008893 від 24.11.2011 року, № 009442 від 28.11.2011 року, №009719 від 30.11.2011 року, № 014414 від 12.12.2011 року, 011011 від 09.12.2012 року та № 014553 від 21.12.2012 року. Після отримання товару, він був оприбуткований на складі матеріалів цехів № 3, № 8 та № 11 позивача згідно прибуткових ордерів № 524 від 21.09.2011 року, № 604 від 18.11.2011 року, № 519 від 24.11.2011 року, № 523 від 28.11.2011 року, № 605 від 21.11.2011 року, № 273, 526, № 613 від 30.11.2011 року, № 624 від 09.12.2011 року, № 625 від 12.12.2011 року, № 639, № 639(а) від 21.12.2011 року (том 2).

З відомостей оприбуткування матеріалів за періоди з 18.11.2011 року по 21.12.2011 року вбачається не тільки рух придбаних у ТОВ "Добробут" товарів, а й їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Позивач розрахувався за отримані матеріали грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 127 - 133 тому 1).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Від ТОВ "Добробут" позивачем отримані податкові накладні, зокрема: № 86 від 18.11.2011 року на загальну суму 6036,72 грн., у тому числі ПДВ - 1006,12 грн., № 99 від 24.11.2011 року на загальну суму 11302,20 грн., у тому числі ПДВ - 1883,70 грн., № 102 від 25.11.2011 року на загальну суму 2429,46 грн., у тому числі ПДВ - 404,91 грн., № 103 від 25.11.2011 року на загальну суму 3436,56 грн., у тому числі ПДВ - 572,76 грн., № 105 від 28.11.2011 року на загальну суму 1296,00 грн., у тому числі ПДВ - 216,00 грн., № 25 від 09.12.2011 року на загальну суму 11190,60 грн., у тому числі ПДВ - 1865,10 грн., № 29 від 12.12.2011 року на загальну суму 5956,80 грн., у тому числі ПДВ - 992,80 грн., № 56 від 19.12.2011 року на загальну суму 6943,56 грн., у тому числі ПДВ - 1157,26 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки вони містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "ІнтерАгро" позивачу було здійснено поставку будівельних матеріалів (ланцюг ПР-12,7-1820-2 в кількості 7,5 м. та ланку з'єднання в кількості 8 шт.) на загальну суму 192,00 грн., в тому числі ПДВ - 32,00 грн. Факт придбання позивачем у ТОВ "ІнтерАгро" товару підтверджується видатковою накладною № И-00252 від 21.09.2011 року на загальну суму 192,00 грн., у тому числі ПДВ - 32,00 грн. Поставка товару здійснювалась на підставі подорожнього листа легкового автомобіля № 021180 від 21.09.2011 року. Оприбуткування на складі підтверджується прибутковим орденом № 524 від 21.09.2011 року. Позивачем було сплачено отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою. Від ТОВ "Добробут" позивачем було отримано податкову накладну №243 від 05.09.2011 року на загальну суму 192,00 грн., у тому числі ПДВ - 32,00 грн. (а.с. 1 - 8 тому 2).

Вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, відображення в бухгалтерському обліку позивача цих господарських операцій, відомості щодо оприбуткування та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, підтверджені належними та допустимими доказами, свідчить про реальність здійснення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро".

Як вбачається з матеріалів справи позивач за придбані товари контрагентів ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро" розрахувався повністю грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Також слід зазначити, що укладений між позивачем та його контрагентом, ТОВ "Добробут" не був визнаний недійсним, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договором з урахуванням ПДВ.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність фактичним обставинам справи доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" за перевірений період з ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро".

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро" не встановлені.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року по справі № 2а-14549/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-14549/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.