Рішення № 33366755, 04.09.2013, Дергачівський районний суд Харківської області

Справа №2010/3725/13-ц

провадження №2/619/1635/13

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2013 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у здійсненні права власності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про зобов'язання відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у здійсненні права користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить їй в 7/80 частинах на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2010 року, зобов'язати відповідача надати позивачу дублікат ключів від домоволодіння, та відшкодувати позивачу 5000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_3 є власником 7/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який належить їй на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2010 року. У частині будинку, що їй належить, знаходяться її особисті речі та документи, відповідач по справі категорично, у грубій формі, відмовився надати позивачу ключі від будинку. Крім того, на її неодноразові прохання впустити в будинок та забрати деякі особисті речі навіть в його присутності, ОСОБА_4 категорично відмовився та навіть не впустив позивача на двір домоволодіння. Через деякий час позивач дізналась, що відповідач по справі самовільно, без погодження з нею, зібрав усі її особисті речі та документи, які знаходились в частині будинку, що належить їй і викинув їх на подвір'я. Враховуючи таку поведінку ОСОБА_4, 12.06.2013 року ОСОБА_3 була змушена приїхати до спірного домоволодіння, з метою оглянути свої речі, впевнитись, що нічого не зникло, зібрати їх та отримати якісь пояснення від відповідача, але ОСОБА_4 знову категорично відмовився впускати навіть на подвір'я, при чому пояснень такої своєї поведінки він не надав. Крім того, відповідач по справі відмовився пояснити з яких саме підстав та міркувань він самовільно, без погодження з нею, викинув особисті речі та документи на вулицю. У зв'язку з такою поведінкою ОСОБА_4 позивач була змушена звернутися до Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області із заявою про те, що відповідач по справі відмовляється впускати її на територію спірного домоволодіння. 13.06.2013 року висновком Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області позивачу було відмовлено в порушенні кримінальної справи та роз'яснено, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини. Крім того, у вищезазначеному висновку Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області зазначено, що сам відповідач підтверджує, що він категорично відмовляється впускати позивача до будинку, частина якого належить їй на праві власності. Враховуючи вищезазначене та враховуючи таку поведінку ОСОБА_4, ОСОБА_3 вважає, що відповідач по справі грубо порушив її цивільні права як власника частини домоволодіння. Крім того, у зв'язку з такими протиправними діями ОСОБА_4 позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному: оскільки відповідач

категорично відмовився впускати позивача до домоволодіння, частина якого належить їй, не надав їй можливості забрати свої особисті речі та документи, вона та члени її родини були змушені змінити звичайний для сім'ї спосіб життя, вона була змушена витрачати свій вільний час на відвідування суду, консультацій фахівця у галузі права, відвідування органів внутрішніх справ України. Крім того, така поведінка ОСОБА_4 значною мірою погіршила її емоційний та психологічний стан, вона постійно перебуває у стані турботи за здоров'я та життя своєї родини та особисто за себе, оскільки неодноразово чула погрози з боку відповідача на адресу її та членів своєї родини. Вважає, що такими своїми діями та поведінкою ОСОБА_4 спричинив їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5000 гривень.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 пояснили, що позивач має постійне місце проживання, після останнього візиту ОСОБА_3 зі сваркою, його дружина захворіла і по теперішній час знаходься на лікуванні. Вілпорвідач згоден сплати позивачу кошти за її частку в домоволодінні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримала позов та просила його задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві.

У судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26429516 від 16.06.2010 року, ОСОБА_3 є власником 7/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 березня 2010 року.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником 7/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1. У зв'язку з цим, відповідно до норм цивільного законодавства вона не може бути обмежена у праві користування цим майном.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 та зобов'язує ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у здійсненні права користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить їй в 7/80 частинах на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2010 року.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу дублікат ключів від домоволодіння.

Право власності має абсолютний характер та є непорушним.

За змістом статті 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 55 Конституції встановлено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Спосіб захисту порушеного права, частіше всього, прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту порушеного права, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, як зобов'язання надати дублікат ключів від домоволодіння, не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів особи.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Згідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача та її вини в заподіянні моральної шкоди позивачам.

Також позивачами не доведено та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження глибини та тривалості понесених моральних страждань та погіршення стану здоров'я та не зазначено джерел їх здобуття.

Суд враховує, що в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також в п. 7 зазначеної Постанови роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у здійсненні права користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить їй в 7/80 частинах на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2010 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя Є.А. Болибок