Ухвала суду № 33366409, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9216/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Добродуба О. Я., представника відповідача Іванова Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Експозиційного центру "Наука" Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000882270 від 31.01.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Експозиційний центр «Наука» Національної академії наук України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі пункту 1 та пункту 3 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХII «Про державну податкову службу в Україні», підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 статті 75 та пункту 76.1 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України з питань податкової звітності з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29 грудня 2012 року № 2333/15-225-24073995.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 680,00 грн. та за жовтень 2010 року на суму 198,33 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Експозиційному центру «Наука» Національної академії наук України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1098, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 878,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 220,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13 березня 2012 року № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто», код ЄДРПОУ 36791493 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями, постачальниками за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, з 01 травня 2011 року по 31 липня 2011 року, з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, 01 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року, яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7, про що складено акт ГВПМ ДП1 у Голосіївському районі м. Києва про невстановленння місцезнаходження, згідно висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) від 26 грудня 2011 року № 7439/26-1/30.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманого засновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» за період 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, з 01 травня 2011 року по 31 липня 2011 року, з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, 01 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.03.2012р. №117/26-1/51, ТОВ «Дормашавто» має ознаки «фіктивності».

Посилаючись на вищевикладені обставини, на постанову про порушення кримінальної справи та об'єднанням кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2011 року щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), відповідач стверджує, що операції між позивачем та ТОВ «Дормашавто» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Як свідчать матеріали справи задекларований позивачем податковий кредит у вересні 2010 року в сумі 680 грн. та у жовтні 2010 року в сумі 198 грн. 33 коп. виник в результаті взаємовідносин із ТОВ «Дормашавто».

На виконання усного договору, ТОВ «Дормашавто», як перевізником, було надано позивачу - Експозиційному центру «Наука» Національної академії наук транспортні послуги у вересні 2010 року на суму 4080 грн. (в т.ч. ПДВ 680 грн.), у жовтні 2010 року на суму 1190 грн. (в т.ч. ПДВ 680 грн.).

Згідно актів виконаних транспортних послуг № 200908 від 20 вересня 2010 року та № 051004 від 05 жовтня 2010 року, ТОВ «Дормашавто» була виконана, а позивачем прийнята послуга з перевезення вантажів по маршрутах: м. Київ вул. Салютна 26-м. - Гостомель 20 вересня 2010 року; м. Гостомель - м. Київ вул. Салютна 26-м 05 жовтня 2010 року.

Відповідно до рахунків - фактур № 200908 від 20 вересня 2010 року та № 051004 від 05 жовтня 2010 року ТОВ «Дормашавто» надано послуг позивачу на загальну суму 5270,00 грн. з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» виписано позивачу податкові накладні від 20 вересня 2010 року № 200908 та від 05 жовтня 2010 року № 051004.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Дормашавто» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав Ліцензію серії АВ № 530858, видану Міністерством транспорту та зв'язку України, на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжними дорученнями від 11 жовтня 2010 року № 376 та від 26 жовтня 2010 року № 403, копії яких долучені до матеріалів справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27 травня 2013 року підтверджує, що ТОВ «Дормашавто» станом на день вирішення спору зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як свідчать матеріали справи, транспортні послуги замовлялись позивачем у ТОВ «Дормашавто» з метою виконання взятих на себе, як виконавця, зобов'язань перед державною корпорацією «Вектор» за договором від 08 червня 2010 року № АС-08-10, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вказаного договору, Експозиційним центром «Наука» Національної академії наук України здійснювалось виконання робіт по облаштуванню виставкових стендів учасників, оргкомітету, конференц-залів та залу офіційних заходів на 7-му Міжнародному авіаційно-космічному салоні «Авіасвіт-ХХІ» (смт. Гостомель, аеродром «Київ-Антонов», Україна).

Виконання робіт позивачем здійснювалось з використанням власних матеріалів та обладнання, яке необхідно було транспортувати до місця проведення виставки.

Факт виконання позивачем робіт по договору від 08 червня 2010 року № АС-08-10 підтверджується самим договором, додатковою угодою та додатками до нього, актом здачі-прийняття робіт від 04 жовтня 2010 року.

Крім того, як підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, виконані роботи були оплачені ДК «Вектор» грошовими коштами в повному розмірі.

На підтвердження факту проведення 7-го Міжнародного авіаційно - космічного салону "Авіасвіт XXI" надано роздруківку фотозвіту, який також міститься в мережі інтернет.

На противагу вказаним доказам, наявним в матеріалах справи, відповідач в апеляційному провадженні посилався на порушення кримінальної справи № 71-00217 відносно директора контрагента ОСОБА_4 та на наявність відхилень у задекларованих позивачем сумах податкового кредиту та податкових зобов'язаннях відповідача при співставленні.

Натомість, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що вирок по кримінальній справі № 71-00217 відсутній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а висновки акту щодо виявлення вищезгаданих відхилень побудовані фактично на висновках іншого акту, яким перевірявся контрагент, та за результатами якого, виявивши відсутність останнього за місцезнаходженням, органами податкової служби були обнулені всі податкові зобов'язання контрагента у внутрішніх електронних базах даних податкових органів, що в результаті і призвело до виникнення розбіжностей.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження розрахунку вказаних відхилень та документальне відображення джерела інформації про їх існування.

Таким чином, колегія суддів приймає до уваги встановлення судом першої інстанції того факту, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару (послуг).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що позивач, як замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Також колегія суддів дотримується позиції, що при відсутності відхилень у цифрових показниках, що відображені у задекларованих податкових зобов'язаннях при проведенні перевірки, податковий орган не має права встановлювати недійсність господарських операцій виключно на підставі відомостей про відсутність платника податку за місцезнаходженням, оскільки діючим законодавством не визначено залежність правомірності нарахування податкових зобов'язань від перебування за певною адресою.

Натомість, законодавством встановлено таку залежність від оформлених належним чином первинних документів.

Так всі вищезазначені первинні документи, що наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог правових норм, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку тотожного висновку суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем по взаємовідносинам з ТОВ " Дормашавто ", а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Експозиційного центру "Наука" Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000882270 від 31.01.2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.