Ухвала суду № 33365357, 09.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/619/13-ц

Провадження № 22ц/782/3698/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів:Стахової Н.В., Сергєєвої С.В.

при секретарі - Зеленській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року позивач Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що 01.07.2007 року між Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ACLARK20910061, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 16610,00 гривень зі строком користування кредитними коштами до 01.01.2011 року із сплатою 12,00 % річних. Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити банку нараховані відсотки за користування кредитом з виплатою грошових сум частинами щомісяця. Термін сплати та розмір щомісячних грошових сум, які включають частину кредиту і нараховані відсотки, передбачено рекомендованим графіком платежів.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» було задоволено в повному обсязі.

З даним рішенням ОСОБА_3 не погодився і подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасування у зв'язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Доводом апеляційної скарги є те, що у 2009 році Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» вже звертався з позовом у Жовтневий районний суд м.Дніпропетровськ з аналогічними вимогами стосовно того ж самого кредитного договору і його позовні вимоги були задоволені. Також апелянт посилається на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2007 року між Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ACLARK20910061, згідно з яким відповідачеві було надано кредит у розмірі 16610,00 гривень зі строком користування кредитними коштами до 01.01.2011 року із сплатою 12,00 % річних. Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити банку нараховані відсотки за користування кредитом з виплатою грошових сум частинами щомісяця. Термін сплати та розмір щомісячних грошових сум, які включають частину кредиту і нараховані відсотки, передбачено рекомендованим графіком платежів (а.с. 6-13).

Відповідно до розрахунку від 12.02.2013 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 складає 95551,13 гривень, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 16610 гривень, заборгованість за сплатою відсотків у розмірі 2410,62 гривень, пеню за порушення строків сплати кредиту 66421, 61 гривень, та користування ним у сумі 5082,66, сума штрафів за порушення Боржником зобов'язань за Кредитним договором складає 5026,24 гривень, що підтверджується розрахунком суми позову (а.с. 5), а також судові витрати у сумі 955,51 грн. згідно платіжного доручення від 21.02.2013 року (а.с. 1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтованими та знайшли підтвердження в судовому засіданні. Між позивачем та відповідачем існували договірні відносини, підставою для виникнення яких став кредитний договір № ACLARK20910061 від 01.07.2007 року. Заборгованість за кредитом виникла у відповідача у зв'язку з ухиленням від виконання зобов'язань по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом.

Судова колегія погоджується з висновками суду, виходячи із наступного.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, між сторонами було укладено кредитний договір, умови якого не виконувались відповідачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що у 2009 році Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» вже звертався з позовом у Жовтневий районний суд м.Дніпропетровськ з аналогічними вимогами стосовно того ж самого кредитного договору і його позовні вимоги були задоволені, колегія суддів зазначає наступне. Надана апелянтом копія рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, не має ніякого юридичного значення, оскільки не відповідає належній формі судових рішень, встановлених статтею 203 ЦПК України, та в матеріалах справи відсутні відомості, а апелянтом не надані докази виконання цього рішення. Тому посилання на застосування вимог ч. 2 ст. 205 ЦПК України є необгрунтованими.

Доводи апелянта щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, судовою колегією не приймаються до уваги, виходячи із наступного. У судове засідання ОСОБА_3 не з'являвся, надав суду письмові заперечення. Про причини неявки суду не повідомив. В матеріалах справи містяться підтвердження того, що апелянт повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи (а.с. 26, 31,36).

Інші доводи апеляційної скарги відсутні(а.с.71) а тому згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст..303,304,307,308, 315,317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: