Ухвала суду № 33364987, 03.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2047/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.

за участі:

представника позивача: Вересюка М.В.

представника відповідача: Мураховського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірми "Хілд" до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року приватне підприємство фірма "Хілд" (далі - ПП фірма "Хілд", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Бершадської об'єднаної державної податковоїінспекціїї Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Бершадська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, в січні 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП фірма "Хілд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Рекламно маркетингове агентство "Монамі" та ТОВ "Компанія Вайліс" за період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 13/22-33559275 від 16.01.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ПП фірма "Хілд" вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", шляхом завищення валових витрат в сумі 207 408,00 гривень, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 162 665,00 гривень, в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 143 259,00 гривень та 1 квартал 2010 року в сумі 19406,00 гривень, а також порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130 132,00 гривень.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 07.01.2013 року форми "Р" № 0000032320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 203 331,00 грн. та № 0000042320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 62 665,00 грн. (а.с.9,10).

Частково задовольняючи позовні вимоги ПП фірма "Хілд", суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено необґрунтованість висновків податкового в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань за результатами господарських операцій з ТОВ "Компанія Вайліс". Разом з цим, податковим органом доведено обґрунтованість своїх висновків в частині допущених ПП фірма "Хілд" порушень податкового законодавства при документуванні господарських операцій з ТОВ "Рекламно маркетингове агентство "Монамі".

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо оцінки судом першої інстанції господарських операцій ПП фірма "Хілд" з ТОВ "Рекламно маркетингове агентство "Монамі" та їх відображення в податковій звітності позивача, колегія суддів досліджувала висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування ПП фірма "Хілд" податкової звітності за результатами господарських операцій з ТОВ "Рекламно маркетингове агентство "Монамі".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Дата отримання податкової накладної зазначається в графі 2 розділу І реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Компанія Вайліс" підтверджується видатковими накладними №0112-7 від 01.12.2009 року, №ВН-0000009 від 07.01.2010 року, податковими накладними № 91407 від 14.09.2011 року, №0112-6 від 01.12.2009 року, № 0112-7 від 01.12.2009 року, №0112-8 від 01.12.2009 року та від 07.01.2010 року.

Зберігання придбаних ТМЦ у ТОВ "Компанія Вайліс" підтверджується копіями складських довідок по складу ПП фірма "Хілд" від 01.12.2009 року та від 07.01.2010 року.

Використання в господарській діяльності позивача придбаних ТМЦ підтверджує договір поставки №1144/30/10 від 01.04.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ "Епіцентр К", та додаткові угоди № 1, 2 до Договору поставки за № 1144/30/10 від 01.04.2010 року, які підтверджують реалізацію ПП фірма "Хілд" придбаних ТМЦ у ТОВ "Компанія Вайліс".

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Відповідачем також не було враховано приписи цивільного законодавства України, викладені в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв`язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області , - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 вересня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.