Постанова № 33364883, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6111/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представників позивача Гордієнка К. Г., Крук С. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельна компанія "Укрбудіндустрія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: приватне підприємство Фірма "Володар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із приватним підприємством «Фірма «Володар» код за ЄДРПОУ 31988783 за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 305 711,16 грн., а саме по періодах: за 1 квартал 2011 року - 88 289,58 грн., за 2 квартал 2011 року - 212 054,91 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 217 421,58 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 188 245,57 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 75 973,83 грн., за червень 2011 року - 112 271,74 грн.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки № 152/22-08/33302445 від 18.02.2013 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 305 711,16 грн., а саме по періодах: за 1 квартал 2011 року - 88 289,58 грн., за 2 квартал 2011 року - 212 054,91 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 217 421,58 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 188 245,57 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 75 973,83 грн., за червень 2011 року - 112 271,74 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП Фірма «Володар», щодо виконання останнім за завданням позивача відповідно до проектної документації будівельних робіт на об'єктах ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» у м. Києві, Київській області, Рівненській області, Волинській області.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002722208 від 07.03.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188 246,00 грн., та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.;

- № 0002712208 від 07.03.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Торгово - будівельна компанія Укрбудіндустрія» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 305 711,16 грн., та штрафні санкції у розмірі 22 072,00 грн.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність кримінальної справи, порушеної за ознаками створення фіктивного підприємства ПП Фірма «Володар», а також наявність Акта від 31.01.2012 року про неможливість проведення виїзної перевірки ПП Фірма «Володар», зважаючи на відсутність останнього за місцезнаходженням.

Між позивачем та ПП Фірма «Володар» було укладено договори субпідряду № 010411/2 від 01.04.2011 р., № 0103-11 від 01.03.2011 р., № 010411-1 від 01.04.2011 р., № 0706-11 від 07.06.2011 р., № 190411 від 19.04.2011 р., за умовами яких ПП Фірма «Володар» за завданням позивача зобов'язується виконати відповідно до проектної документації та здати позивачу будівельні роботи на об'єктах позивача, а позивач прийняти такі роботи та оплатити їх на умовах визначених договорами.

На виконання умов зазначених договорів, сторонами були підписані акти виконаних робіт, та ПП Фірма «Володар» виписано на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі?здійснення?господарської операції, установлення спеціальної правосуб'єктності? учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94 - ВР (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР до складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

На підставі п. 5.11 ст. 5 Закону № 334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні твердження містять норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року (за виключенням норм, передбачених у розділі Прикінцевих положень, в тому числі, в частині застосування положень Кодексу, що регулюють порядок справляння податку на прибуток - ці норми набрали чинності з 01.04.2011 року).

Натомість, в обґрунтування правової позиції суд послався в мотивувальній частині рішення на норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин (винесення ППР від 07.03.2013 року) та на момент виникнення обставин, що до цього призвели ( формування ПДВ у квітні, червні 2011 року).

На додаток до цього, судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки обставинам справи по формуванню позивачем валових витрат, в результаті чого відповідачем було збільшено позивачу зобов'язання з податку на прибуток.

До того ж суд першої інстанції вказав, що підрядні роботи контрагентом позивача були виконані у м. Києві та Київській області, що свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, оскільки вказані роботи виконувались також на територіях Волинської та Рівненської областей.

Крім того, суд першої інстанції вказав на наявність всіх необхідних для засвідчення реальності господарських операцій первинних документів.

Однак, при дослідженні судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено відсутність у повному обсязі таких документів.

Так у відповідності до п. 5 Розділу «Укладення договору підряду» Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 року № 668 (далі - Загальні умови) істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.

Таким чином, колегія приходить до висновку про відсутність в регульованих договірних відносинах договорами субпідряду № 010411/2 від 01.04.2011 р., № 0103-11 від 01.03.2011 р., № 010411-1 від 01.04.2011 р., № 0706-11 від 07.06.2011 р., № 190411 від 19.04.2011 р. інформації про договірну ціну ( з розшифровками вартості кожного виду робіт), яка має визначатися на основі локального кошторису.

В судовому засіданні представника позивача було зобов'язано надати локальні кошториси, договірні ціни, договори з замовниками робіт, докази наявності у контрагента транспортних та трудових ресурсів.

Натомість, позивач до суду апеляційної інстанції витребуваних документів не надав.

Крім того, при вивченні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що будівельні роботи згідно укладених договорів з безпосередніми замовниками, здійснювались в м. Київ, Рівненській, Київскій та Волинській областях.

Між тим, у відповідності до п.п. 66, 67 Загальних умов для виконання робіт підрядник може залучати робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду. Підрядник повинен забезпечити дотримання трудового законодавства, зокрема створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку працівників (додержання правил і норм техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони тощо), а також проведення відповідного їх інструктажу.

Матеріали справи свідчать, що юридичною адресою ПП Фірма «Володар» є «Карат» промисловий майданчик № 5-А, приміщення 1, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл., 07300.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення позивачем додаткових витрат на оплату проживання робітників в іншій місцевості.

Колегією суддів було оголошено перерву у судовому засіданні для надання часу позивачу надати додаткові докази по справі: локальні кошториси, банківські виписки, договірні ціни, документи про відрядження робітників до іншої місцевості та на підтвердження витрат на такі відрядження, договори з контрагентом та замовниками робіт, зазначених позивачем: ПП «Євробуд-М», ТОВ «К.АРТЕЛЬ», ТОВ «Фешен Буд», документи на підтвердження наявності машин для виконання підрядних робіт.

Позивачем в наступному судовому засіданні надано договори на виконання робіт з контрагентом та замовниками.

При дослідженні даних договорів у колегії суддів виник сумнів стосовно дійсності договору субпідряду № 11/04/01 від 01.04.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Євробуд-М» на капітальний ремонт Богушівського сільського клубу Березнівського району Рівненської області, у відповідності до п. 4.2. якого строком закінчення виконання робіт на 2010 рік є 25.12.2010 року, що абсолютно не узгоджується з датою укладення договору.

Крім того, згідно умов договорів з контрагентом позивача основні параметри робіт мали визначатися згідно техніко-економічних показників, а склад і обсяг робіт мав визначатися проектною документацією та кошторисним розрахунком (всі перелічені документи відсутні в матеріалах справи, що свідчить про неналежне виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань).

На додаток до вищезазначеного, з огляду на положення договорів щодо включення до ціни договору середньомісячної заробітної плати робітників, колегія суддів приходить до висновку, що позивач при ймовірній оплаті виконаних робіт не цікавився правомірністю такої оплати (кількість робітників, об'єм виконаних робіт, оплата відпусток, лікарняних та ін.), що суперечить принципам економічної вигоди і ставить під сумнів реальність господарських операцій.

Також позивачем надано локальний кошторис складений позивачем на користь ТОВ «Фешен Буд» по вул. Північно-Сирецькій в м. Києві, а також довідку позивача та ТОВ «К.АРТЕЛЬ» (реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів НСК «Олімпійский») про вартість виконаних робіт, податкову накладну, виписану позивачем на користь ТОВ «К.АРТЕЛЬ», акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року (по взаємовідносинам з ТОВ «К.АРТЕЛЬ»), підсумкову відомість ресурсів за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «К.АРТЕЛЬ» (дана відомість містить інформацію про розряди робітників, їх кількість, витрати праці, визначені в людино-годині, характеристики будівельних машин за шифрами ресурсів з визначенням ціни за машино-годинами), розрахунок загальновиробничих витрат за квітень 2011 року, складений позивачем для ТОВ «К.АРТЕЛЬ».

Колегія суддів зазначає, що на підставі поданих документів можна зробити цілком очевидний висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «К.АРТЕЛЬ», однак позивачем не взято до уваги, що дані правовідносини не є предметом розгляду справи, а доведення ним реальності господарських операцій з замовником робіт жодним чином не підтверджує виконання цих робіт саме ПП Фірма «Володар».

З банківських документів позивач надав одне платіжне доручення № 546 від 30.06.2011 року по перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ПП Фірма «Володар» за виконання робіт згідно договору № 010311 від 01.03.2011 року та виписки по рахункам за цим зобов'язанням, копій платіжних доручень за іншими договорами не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів також зауважує, що позивач у адміністративному позові зазначив адресу третьої особи ПП Фірма «Володар»: «Карат» промисловий майданчик № 5-А, приміщення 1, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл., 07300.

Судом апеляційної інстанції кілька разів на цю адресу надсилалися повістки-повідомлення, які поверталися через відсутність адресата за вказаною адресою. Номер телефону третьої особи ПП Фірма «Володар», зазначений також позивачем в адміністративному позові, не існує.

Крім того, відповідно до копії Ліцензії Серії АВ № 117048 на будівельну діяльність, виданої ПП Фірма «Володар» Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, строк її дії - до 28.04.2011 року.

На питання в судовому засіданні колегії суддів стосовно правових підстав взаємовідносин позивача з контрагентом після цієї дати, представник позивача відповів, що виконання всіх будівельних робіт закінчено до 28.04.2011 року, що повністю суперечить доказам, наявним в матеріалах справи.

Враховуючи те, що апелянтом доведено відповідність своїх дій вимогам діючого законодавства на момент їх вчинення, а позивачем не доведено правомірності зменшення сум ПДВ та податку на прибуток на суми, зазначені в податкових повідомлення-рішеннях, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельна компанія "Укрбудіндустрія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: приватне підприємство "Фірма "Володар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст постанови виготовлено 03.09.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.