Рішення № 33363119, 03.09.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1412/13-ц

Провадження № 2/500/1363/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Щербак І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 18.08.2011 року він приїхав до брата, ОСОБА_4, що проживав АДРЕСА_1 та дізнався, що брат помер, а в будинку за вказаною адресою проживають ОСОБА_2 та його матір ОСОБА_3 Зі слів відповідачів, ОСОБА_1 стало відомо, що мешкати в зазначеному будинку їм дозволив сільський голова, на прохання позивача виселитися, вони відмовили. Як вказує позивач, він був змушений самостійно виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після чого будинок залишився у поганому стані, а саме, розібрані дві печі, димохід, були спиляні стойки, які тримали дах будинку, колодязь був завалений шифером, несуща стіна будинку була завалена, був розбитий водопровід та інше. Також хтось отримував пенсію брата з 23.10.2010 року по квітень 2011 року. Позивач вказує, що він звертався з заявами до правоохоронних органів та Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, проте ніяких заходів вжито не було. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів на його користь матеріальну та моральну шкоду.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги та в остаточному варіанті від 15.08.2013 року (а.с. 65) просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 10 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Представник позивача - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги та обставини позову не визнав, пояснив, що він разом з матір'ю ОСОБА_3 переїхали в будинок АДРЕСА_1 за усною домовленістю з ОСОБА_4 та зобов'язалися замість плати за житло зробити ремонт в будинку, який знаходився в поганому стані після пожежі, що сталася 17.11.2011 року. Відповідач зазначає, що частково зробив ремонт у будинку, розчистив колодязь, який був закиданий сміттям, встановив забір, зібрав пічку, яка була розібрана, розчистив огород. 18.08.2011 року до нього прийшов ОСОБА_1 та стверджував, що він є рідним братом ОСОБА_4, після чого він звільнив будинок.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань до суду не надала.

Згідно ст. 22 ЦК України особа якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно- правова відповідальність за завдану матеріальну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Судом встановлено, що згідно рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2012 року ОСОБА_1, визначено додатковий строк для прийняття спадщини, а саме, житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частино 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди позивач посилається на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та зазначає, що ОСОБА_2 та його матір ОСОБА_3, своїми діями завдали йому матеріальної шкоди, однак належних та допустимих доказів в підтвердження того, що саме діями ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_3 суду не надав. Крім того, не надав суду докази в підтвердження належного оформлення спадщини на своє ім'я.

Судом неодноразово роз'яснювались сторонам положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України.

З метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи неодноразово роз'яснювалось сторонам право про можливість надання клопотання про витребування доказів в підтвердження обставин на які вони посилаються в позовній заяві та запереченнях. Крім того, з метою встановлення вартості пошкоджень будинку, роз'яснювалось право про можливість надання клопотання про призначення судово-будівельної експертизи для визначення вартості збитків. Але ні яких клопотань та заяв з боку сторін, щодо призначення експертизи не надходило, більше того, позивач та його представник повідомили, що для прийняття рішення достатньо доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях які особа отримала в наслідок ушкодження здоров'я, у душевних стражданнях яких зазнала фізична особа в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у душевних стражданнях які особа зазнала в зв'язку з приниженням її честі гідності та ділової репутації.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. (із змінами і доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну підлягає в повному відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Визначення моральної шкоди, надане Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає також при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяли, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищезазначене вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що вони також не підлягають задоволенню, як недоведені, оскільки не встановлено судом неправомірності дій відповідачів, їх вини та завдання шкоди саме діями відповідачів позивачу.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,208,209,212,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.П.Пащенко