Рішення № 33361933, 04.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 922/660/13-г

вх. номер

Суддя Господарського суду Харківської області Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши матеріали справи за позовом: Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

про визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

позивача - Закаблукова А.С.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" по реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/10-1482БО-31 від 23.09.2009р. в сумі 12473219,97грн. на умовах, викладених в проекті договору Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 22.05.2012р.; судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач проігнорував пропозицію позивача укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/10-1482БО-31 від 23.09.2009р. в сумі 12473219,97грн., яка була направлена відповідачу позивачем на виконання положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 березня 2013 року по справі № 922/660/13-г позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, залишено без задоволення. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2013 року по справі № 922/660/13-г змінено та викладено у відповідній редакції. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 червня 2013 року рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року скасовано, частково задоволено касаційну скаргу. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Справа розглядається в межах позовної вимоги про визнання укладеним договору між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" по реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/10-1482БО-31 від 23.09.2009р. в сумі 12473219,97грн. на умовах, викладених в проекті договору Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 22.05.2012р. та стягнення судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року було призначено справу до розгляду на 30 липня 2013 року.

29 липня 2013 року представник позивача надав заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи на строк, необхідний Вищому господарському суду для прийняття рішення про допуск або відмову від допуску розгляду заяви у Верховному суді України.

29 липня 2013 року від відповідача надійшла телеграма - клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

30 липня 2013 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2013 року було відкладено розгляд справи на 13 серпня 2013 року.

01 серпня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що закон не містить вказівки щодо обов"язковості укладення між сторонами договорів про реструктуризацію заборгованості, отже в силу фундаментального принципу свободи договору у цивільному та господарському праві, закріпленого на законодавчому рівні, відповідач не зобов"язаний укладати такі договори, що фактично спростовує позовні вимоги позивача.

12 серпня 2013 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що заява Вищим господарським судом України не розглянута.

12 серпня 2013 року представник позивача надав пояснення стосовно правової позиції по справі при новому розгляді справи та, зокрема, зазначив, що при розгляді аналогічної справи Вищим господарським судом України у справі № 65/8159-2012 суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що укладення договорів про реструктуризацію заборгованості за природний газ та електричну енергію, яка утворилась станом на 01 січня 2011 року у відповідності до ст. 1, п. 2.6 ст. 2 ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 р. є обов"язковим, тобто обов"язок укладення такого договору визначений законом.

В судовому засіданні 13 серпня 2013 року було оголошено перерву до 28 серпня 2013 року.

28 серпня 2013 року представник відповідача надав пояснення, в яких вказав, що постанова ВСУ не містить висновку щодо обов"язку укладення договорів про реструктуризацію заборгованості, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими.

В судовому засіданні 28 серпня 2013 року було оголошено перерву до 04 вересня 2013 року.

02 вересня 2013 року від відповідача надійшла телеграма, в якій останній просив суд розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.13 р. просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справі повідомлений був належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Харківським обласним Комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (Покупець) та дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) 23.09.2009 року укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-1482БО-31 (а.с. 10-16), відповідно до п.1.1. якого Постачальник згідно з цим договором зобов'язався передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов'язався прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі зазначеному в ст. 2 цього Договору, згідно п.2.1. якої Постачальник передає Покупцю в період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року газ в обсязі до 5220,0тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень - 780,0тис.куб.м., листопад - 2030,0тис.куб.м., грудень 2410,0тис.куб.м. В подальшому, сторонами укладені додаткові угоди №1 та №2 до Договору поставки природного газу №06/09-1482БО-31 від 23.09.2009р. (а.с.17, 18) - 21.12.2009р. та 09.04.2010р., відповідно, що відповідає умовам п.10.3. та п.10.4. Договору від 23.09.2009р., згідно умов яких було доповнено п.2.1. Договору підпунктом 2.1.1. в наступній редакції : Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі до 8650,0тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 2960,0тис.куб.м., лютий - 2580,0тис.куб.м., березень - 2350,0тис.куб.м., квітень - 760,0тис.куб.м., та підпунктом 2.1.2. в наступній редакції: Постачальник передає Покупцю в період з 01 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року газ в обсязі до 25,0тис.куб.м., в тому числі по місяцях: травень - 5,0тис.куб.м., червень - 0,0тис.куб.м., липень - 0,0тис.куб.м., серпень - 10,0тис.куб.м., вересень - 10,0тис.куб.м.

Сторонами у статті 5 Договору №06/09-1482БО-31 від 23.09.2009р. (Ціна газу та тариф на його транспортування) було встановлено ціну за 1000,0куб.м. природного газу та тариф на його транспортування, з подальшими змінами, внесеними Додатковими угодами №3 та №4 від 30.04.2010р. та від 05.08.2010р. (а.с.19, 20).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідачем за період жовтень - грудень 2009 року та січень-травень 2010 року поставлено позивачу природний газ на загальну суму 31428331,77грн. (Акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів, складені сторонами у відповідності до п.4.4. Договору від 23.09.2009р., а.с.21-35).

В порушення п.6.1. Договору №06/09-1482БО-31 від 23.09.2009р., згідно з яким оплата вартості газу згідно п.5.1. проводиться грошовими коштами у наступному порядку : перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу, - вартість спожитого газу в повному обсязі відповідачу не сплатив, розрахувавшись лише частково - в сумі 18955111,80грн., внаслідок чого у позивача перед відповідачем утворилась заборгованість в сумі 12473219,97грн., що зокрема підтверджується Актом звіряння розрахунків від 31.12.2011р., підписаним сторонами та скріпленим печатками (а.с. 36) та Актом звіряння розрахунків від 26.11.2012р. також підписаним сторонами та скріпленим печатками (а.с.37).

На виконання положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" позивач 22.05.2012 року направив відповідачу два примірника договору про реструктуризацію заборгованості у сумі 12473219,97 грн. (а.с.40-46), проте відповідач не повернув позивачу підписаний примірник угоди, тим самим не погодив запропоновані ним умови угоди, також не направив протоколу розбіжностей, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вже було зазначено дані правовідносини були предметом судового розгляду у справі №922/660/13-г. Рішенням господарського суду Харківської області від 11 березня 2013 року по справі № 922/660/13-г позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, залишено без задоволення. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2013 року по справі № 922/660/13-г змінено та викладено у відповідній редакції. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 червня 2013 року рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року скасовано, частково задоволено касаційну скаргу. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Вищий господарський суд України у постанові від 20 червня 2013 року дійшов висновку про те, що розглядаючи даний спір господарські суди не звернули уваги на ті обставини, що зазначеною статтею Закону передбачено право сторін на реструктуризацію заборгованості на природній газ, проте вказаним Законом не передбачено обов'язкове зобов'язання сторін на укладення договору.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, спір розглядається в межах позовної вимоги про визнання укладеним договору між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" по реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/10-1482БО-31 від 23.09.2009р. в сумі 12473219,97грн. на умовах, викладених в проекті договору Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 22.05.2012р. та стягнення судового збору.

Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлені загальні засади цивільного законодавства, серед яких найважливіший принцип підприємницької діяльності, а саме принцип свободи договору. Цей принцип закріплює неприпустимість адміністративного втручання в цивільний оборот. Принцип свободи договору має універсальне значення для сіх учасників цивільних відносин. Підтвердження цього принципу в законодавством означає відмову від примушення до укладення договорів на основі обов'язкових для сторін актів. принцип свободи договору також закріплений рядом інших статей ЦК України, зокрема ст. б, !05, 627. Він полягає в тому, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента і визначенні умов договору, у виявленні волі на вступ у договірні відносини, у виборі норми договору (ст.205 ЦК України). Волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі. Ця ознака договірної свободи особливо проявляється в умовах сьогоденної ринкової економіки і відповідає ідеї вільних ринкових відносин.

Так, статтею 6 Господарського кодексу України також встановлено принципи свободи підприємницької діяльності, заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини як загальні принципи господарювання в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України (майново-господарські зобов'язання) майново- господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім цього, згідно приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частиною 1 статті 187 ГК України визначено, що судом вирішуються спори, що виникають при укладенні господарських договорів, якщо їх укладення є обов'язковим для обох або однієї сторони договору.

В силу п. З ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року № 3319-VI (04.06.2011 року набрав чинності та втратив чинність 30.06.2012р. у зв"язку з закінченням строку його дії), дія цього закону поширюється на підприємства незалежно від їх форм власності, що виробляють, транспортують та постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.6. статті 2 вказаного Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що зазначеною статтею Закону передбачено право сторін на реструктуризацію заборгованості на природній газ, проте вказаним Законом не передбачено обов'язкове зобов'язання сторін на укладення договору.

Порядок та виконання вимог зазначеної статті Закону не визначено також і в прийнятій на виконання вказаного Закону постанові Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року №894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природній газ та електричну енергію".

Відповідно до вимог ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, зокрема неодержання на оферту акцепту, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

При цьому, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору, то вказаний спір може бути вирішено відповідно до вимог ст. 187 Господарського кодексу України і предметом такого спору може бути зобов'язання сторони до укладання договору. Проте спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом.

У разі ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах.

У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч.1 ст.182 Господарського кодексу України).

Поряд з цим, відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Враховуючи викладені обставини, враховуючи те, що статтею Закону передбачено право сторін на реструктуризацію заборгованості на природній газ, проте вказаним Законом не передбачено обов'язкове зобов'язання сторін на укладення договору, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" по реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/10-1482БО-31 від 23.09.2009р. в сумі 12473219,97грн. на умовах, викладених в проекті договору Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 22.05.2012 р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 627 ЦК України, п. З ст.179, ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України, статті 1,2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2013 року.

Суддя Смірнова О.В.