Рішення № 33361927, 02.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р.Справа № 922/3307/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м. Харків про стягнення 6931,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Гученка О.В., довіреність б/н від 20.08.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м. Харків, 5061,48 грн. пені, 1870,46 грн. 3% річних та 1721 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 11/Б-1БО-02 від 30.08.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 серпня 2013 року.

19 серпня 2013 року представник позивача надіслав до суду телеграму - клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 02 вересня 2013 року.

30 серпня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань 02.08.2013 р. - після закінчення річного строку позовної давності, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, зв"язку з чим просив суд відмовити в стягненні пені.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 015588/2.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

30 серпня 2011 року між Харківською філією ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 11/Б-1БО-02, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 65232,01 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 30.09.2011 р., від 31.10.2011 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Позивач вказує на те, що відповідач за спожитий газ розрахувався повністю, але несвоєчасно 31.12.2012 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно зі ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем безпідставно заявлені періоди нарахування 3% річних з 21.10.2011 р. по 31.10.2012 р., оскільки 19.01.2012 р. між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 65232,01 грн. після отримання 19.01.2012 р. позивачем заяви про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 17/12 від 20.12.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.

Таким чином, зарахування однорідних зустрічних позовних вимог відбулось 19.01.2012 р., отже 19.01.2012 р. з боку відповідача зобов"язання за договором № 11/Б-1БО-02 від 30.08.2011 р. виконані у повному обсязі, тому вірним періодом нарахування 3% річних, враховуючи прострочку виконання зобов"язань, є період з 21.10.11 р. по 19.01.2012 р.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню частково в сумі 346,37 грн. за періоди нарахування з 21.10.2001 р. по 19.01.2012 р. (поставка природного газу за вересень 2011 р.) та з 21.11.2011 р. по 19.01.2012 р. (поставка природного газу за жовтень 2011 р.)

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 1524,09 грн. 3% річних слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5061,48 грн. пені за періоди з 21.10.2011 р. по 24.04.2012 р. та з 21.11.2011 р. по 22.05.2012 р.

Відповідачем, в свою чергу, заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

За приписом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі збільшили строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та пунктом 9.3 договору передбачили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується на шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а також сплив позовної давності, про застосування якої заявлено, є підставою для відмови від позову.

Враховуючи викладене, суд у даному випадку не вбачає підстав для задоволення заяви щодо застосування спливу строку позовної давності, оскільки сторонами у письмовій формі у договорі збільшено строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення неустойки до 3-х років, та враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення пеню за періоди з 21.10.2011 р. по 24.04.2012 р. та з 21.11.2011 р. по 22.05.2012 р., та позивач звернувся до суду з позовом 06.08.2013 р., тобто до спливу строку позовної давності. Тому суд дійшов висновку в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності відмовити.

Крім того, судом було перевірено розрахунки позивача та встановлено, що періоди, з яких починається прострочка, заявлені позивачем вірно, оскільки акти приймання - передачі природного газу датовані 30.09.2011 р. та 31.10.2011 р., та відповідно до п. 4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, тому пеня нарахована вірно з 21.10.2011 р. за першим актом від 30.09.2011 р. та з 21.11.2011 р. за 2-м актом від 31.10.2011 р., проте самі періоди нарахування невірні, оскільки, як вже було, вище зазначено прострочка зобов"язання з боку відповідача припинилась 19.01.2012 р. після зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог. Отже вірними періодами нарахування є з 21.10.2011 р. по 19.01.2012 р. за актом від 30.09.2011 р. та з 21.11.2011 р. по 19.01.2012 р. за 2-м актом від 31.10.2011 р.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 1790,34 грн.. В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 3271,14 грн. пені слід відмовити як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ч. ст. 256, 1, 2 ст. 258, ч.3,4 ст. 267 ЦК України, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м. Харків(61052, м. Харків, вул. Малиновського, 30, р/р № 2600400112324 в АТ "Регіон- банк" м. Харкова, МФО 351254, код ЄДРПОУ 31672448) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р. № 260020007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 346,37 грн. 3% річних, 1790,34 грн. пені та 530,32 грн. судового збору.

В стягненні1524,09 грн. 3% річних та 3271,14 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.