Рішення № 33361773, 03.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа №917/715/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії, вул. Крупської, 1,Лубни,Лубенський район, Полтавська область,37500

до Комунального підприємства "Лубни-водоканал", вул. Авіаторська,52, Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500

про стягнення грошових коштів в сумі 290792,67 грн. заборгованості

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимощенко О.М., суддя Білоусов С.М., суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Рубан Т.М. дор. №01-11/4388 від 16.04.2013 року

Блищук В.Т. дор. №01-11/4346 від 16.04.2013 року

від відповідача: не з'явився

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 02.09.2013 року склад колегії суддів було змінено на: головуючий суддя Тимощенко О.М., суддя Білоусов С.М., суддя Мацко О.С., в зв'язку з перебуванням судді Паламарчука В.В. на лікарняному.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про термін виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії 290 792,67 гривень боргу за договором про постачання електричної енергії №1270 від 17.05.2010 року та договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №1270z від 23.02.2012 року, з яких: 260000,00 грн. суми основного боргу, 7764,49 гривень 3% річних, 19388,94 гривень пеня, 3639,24 гривень інфляційних (в редакції заяви від 06.06.2013 року про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом ухвалою від 30.07.2013 року).

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), вимоги ухвали суду від 30.07.13 року, не виконав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, в матеріалах справи є відзив відповідача, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача.

В судовому засіданні представники позивача виклали зміст позовних вимог та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в попередніх судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Постановою KM України №517 від 11.06.2012 року "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" підприємству передбачалося виділення субвенцій для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Обсяг субвенцій для їхнього підприємства складав 260 тис. грн., що повністю співпадало з сумою заборгованості за спожиту електроенергію станом на 01.04.2012 року. Відповідачем було вжито повний комплекс заходів, що передбачалися Постановою KM України, для виділення даних субвенцій, однак взаємозалік не був здійснений через бездіяльність позивача.

Відповідач в своїх письмових реагуваннях на уточнення позовних вимог посилається на те, що позивач в односторонньому порядку неодноразово збільшував вартість 1 кВт/год, через що відповідач зазнавав значних збитків.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях повідомив суд про наявність у позивача (ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії) заборгованості перед підприємством відповідача за житлово-комунальні послуги в сумі 55880,89 грн., з яких: суму основного боргу 29708, 15 грн., втрати від інфляції 77,55 грн., проценти за користування коштами 541.64 грн., пеня 25553,55 грн. З приводу стягнення даного боргу відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області. За результатами розгляду справи в господарському суді Полтавської області №917/944/13 за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" до ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії про стягнення 55 880,89 грн. було прийнято рішення про задоволення позовних вимог. Таким чином, борг відповідача, на його думку, перед позивачем по даній справі повинен бути зменшений на суму боргу задоволену рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/944/13.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

17.05.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтаваобенерго") (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Лубни-водоканал" (відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1270 з додатками (арк. с. 11-14, 17-20).

Згідно з умовами договору про постачання електричної енергії (п.1.1) постачальник (позивач) зобов'язувався продавати електричну енергію (як різновид товару) споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4777. кВт, а споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Одним з обов'язків споживача відповідно до п. 2.3.3. договору про постачання електричної енергії було оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Сторони обумовили порядок розрахунків в розділі 7 договору "Облік електричної енергії та порядок розрахунків", а також в Додатку № 2 "Порядок розрахунків" та в Додатку № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору. Так розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та класу приєднання межі споживача. Розрахунковим вважається період з 8 годин 25 числа попереднього місяця до 8 годин також числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

23.02.2012 року між сторонами було укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №1270z, відповідно до умов якого учасник (позивач) зобов'язувався у 2012 році поставити замовнику (відповідачу) електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1. договору) (арк. с. 15-16).

Як зазначає позивач ним були належним виконані зобов'язання по постачанню електричної енергії відповідачу згідно умов укладених договорів, а відповідач, в свою чергу, неналежним чином не виконував зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію, в наслідок чого станом на 28.02.2013 року за ним рахується заборгованість в сумі 260 000,00 грн. (розрахунок заборгованості в мат. справи) (арк. с. 23).

На підтвердження викладеного позивачем було надано суду: відомість №3 від 26.03.22012 р. про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії відповідача; акт до договору № 1270 від 17.05.2010 р. та згідно "договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти" від 23.02. 2012 року про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 26.03.2012 року; рахунок №А1270 від 25.03.2012 року за активну електроенергію, за період 25.02. 2012 року - по 25.03. 2012 року на суму 267054,69 грн.; роздрібні тарифи на електричну енергію для споживачів на березень 2012року; банківську виписку про сплату відповідачем 30.03.2012 року 7054,69 гривень боргу за активну електроенергію по дог. № 1270 від 17.05.10 р. (арк.с.20-22,24-25).

Крім того, позивачем відповідно до п.4.2.1. договору про постачання електричної енергії, додатку №2 до даного договору та статті 625 ЦК України нараховано відповідачу:

- 3% річних на заборгованість за активну електричну енергію за період з квітня 2012 року по березень 2013 року в сумі 7764,49 гривень (розрахунок в матеріалах справи, арк.с.99);

- пеню на заборгованість за активну еклектичну енергію за період з 02.04.2012 року по 29.09.2012 року в сумі 19 286,87 гривень та пеню на заборгованість за реактивну електроенергію за період з 03.12.2012 року по 25.12.2012 року в сумі 102,07 гривень (розрахунки в матеріалах справи, арк.с.33,39). Разом пеня складає 19388,94 гривень;

- інфляційні на заборгованість за активну еклектичну енергію за період з вересня 2012 року по січень 2013 року включно в сумі 3623,24 гривень та інфляційні на заборгованість за реактивну електроенергію за період грудень 2012 року в сумі 16,02 гривень (розрахунки в матеріалах справи, арк. с.26,31). Разом інфляційні нарахування складають 3639,24 гривень.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порушення вимог договорів відповідач не здійснив розрахунок за отриману електричну енергію в сумі 260 000,00 гривень.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.02.2013 року ( арк. с. 85), за яким сума боргу відповідача на той час становила 260 000,00 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем електричної енергії за спірним актом та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії сторони встановили відповідальність за порушення строків розрахунків передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком у вигляді пені у розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 7764,49 грн. три проценти річних та 19 388,94 грн. пені.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3639,24 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Дана правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року у справі № 15/065-11.

Судом було здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3639,24 гривень інфляційних, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство".

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 1040,78 гривень.

Заперечення відповідача стосовно бездіяльності позивача при виділенні відповідачу субвенцій для проведення взаємозаліку судом до уваги не приймаються, оскільки вони не мають відношення до предмету розгляду даної справи. Крім того відповідач вважаючи дії позивача неправомірними не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом. Інші заперечення відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та не спростовують їх правомірності.

Стосовно тверджень відповідача, що сума боргу по даній справі повинна бути зменшена в зв'язку з наявністю у позивача непогашеної заборгованості перед відповідачем в сумі 57601,39 гривень, яка підтверджена рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/944/13 за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" до ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії про стягнення 55 880,89 грн. на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам : бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони, то він є одностороннім правочином.

Згідно пункту 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять документальні підтвердження наявності зустрічного боргу позивача перед відповідачем з посиланням на первинну документацію, відсутні первинні документи на відображення взаємозаліку. Також суду відповідачем взагалі не подано доказів прийняття рішення суду у справі №917/944/13, на яке він посилався у своїх запереченнях.

Згідно положень ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

В листі Вищого господарського суду від 12.03.2009р., № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених вимог по даній справі в зв'язку з зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що винесення рішення по даній справі не позбавляє права відповідача на стадії виконання рішення здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у випадку наявності для цього правових підстав. В разі проведення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач може звернутися до господарського суду Полтавської області у порядку статті 117 ГПК України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині проведених зарахувань.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

В прохальній частині заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд повернути 236,84 гривень судового збору сплачених надлишково за подання позовної заяви.

Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Підстави повернення судового збору визначені у статті 7 вказаного Закону, серед них, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про повернення 236,84 гривень судового збору позивачу як надлишкове сплаченого.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" (вул. Авіаторська,52,м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500, р/р 26006060724228 в Полтавському ГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 36770447) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії (вул. Крупської,1, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500, р/р 26037301374 філія Полтавське Облуправління АТ "Державний Ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 25717153) 260 000,00 гривень основного боргу, 19 388,94 гривень пені, 7 764,49 гривень 3% річних, 1040,78 гривень інфляційних.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" (вул. Авіаторська,52,м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500, р/р 26006060724228 в Полтавському ГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 36770447) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5 п/р 26009173285071 ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00131819) 5763,84 гривень судового збору.

4.Повернути Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5 п/р 26009173285071 ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00131819) - 236,84 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 6378 від 27.03.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/715/13.

5.В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2013 року

Головуючий суддя Тимощенко О.М.

Суддя Білоусов С.М.

Суддя Мацко О.С.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією