Рішення № 33361754, 06.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2013 р. Справа № 912/849/13

За позовом Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 2269

до Приватного підприємства „Спеціалізоване підприємство „Юстиція"

про визнання недійсним договору та стягнення 22 422,67грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури Козир Є.І. (посв. № 011867 від 28.10.2012р.);

від позивача Бобошко І.О. (дов. № 11 від 03.01.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

05.08.2013р. до господарського суду Київської області за встановленою територіальною підсудністю з господарського суду Кіровоградської області передана справа № 912/849/13 за позовом Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 2269 (далі - позивач) до Приватного підприємства „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" (далі - відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р., укладеного між Військовою частиною 2269 та Приватним підприємством „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" та стягнення 22 422,67грн. боргу з орендної плати за договором на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р. сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу, а саме: - на порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, укладений договір суперечить актам цивільного законодавства - вимогам ст.ст. 5, 9, 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України"; - на порушення вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, укладений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховання інших правочинів, які вони насправді вчинили - правочину, пов'язаного з орендою державного нерухомого майна. У зв'язку з наведеним, прокурор просить визнати недійсним спірний договір на підставі ст.ст. 215, 235 ЦК України. Крім того, відповідач просить стягнути 22 422,67грн. втрат орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2013р. (суддя Горбасенко П.В.) справу прийнято до провадження, присвоєно їй № 912/849/13, розгляд справи призначено на 06.09.2013р.

06.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача разом з супровідним листом (вх. № 18987 від 06.09.2013р.) надійшло клопотання, згідно якого останній заявив про відсутність претензій до відповідача, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 06.09.2013р. представник прокуратури підтримав позов повністю, представник позивача відмовився від підтримання позову.

Відповідач в судове засідання 06.09.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011р. між Військовою частиною 2269 (Майнодавець) та Приватним підприємством „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" (Наймач) укладено договір на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС, згідно якого майнодавець зобов'язався надати наймачу місця стоянки для повітряного судна - послуги з функціонування авіаційної транспортної інфраструктури, а наймач - виконувати свої обов'язки і оплачувати послуги в порядку і на умовах договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору вартість базування одного ПС на аеродромі виконавця визначається на підставі розцінок з розрахунку 1,07грн. (з ПДВ) за 1 годину. Замовник сплачує вартість базування ПС до 15 числа кожного місяця, що йде за звітним, після підписання акту виконаних робіт.

Наймач вступає у строкове платне користування МС у термін, указаний у договорі, та гідно Акта приймання-передачі майна (п. 5.1. договору).

Згідно п.п. 7.1. договір набирає чинності з 02.11.2011р. та діє до остаточної передислокації орендованих повітряних суден з аеродрому виконавця.

Додатком № 1 до договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р. визначено вартість аеродромних витрат для авіаційної техніки аеродрому Олександрія військової частини 2269 з 01.02.2011р.

На виконання п. 1.1. договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р. позивач за період з листопада 2011 року по вересень 2012р. надав відповідачу послуги з функціонування авіаційної транспортної інфраструктури на загальну суму 8 063,52грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаних та скріплених печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.2. договору, з оплати отриманих згідно договору послуг, виконав повністю, сплативши позивачеві 8 063,52грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків по договору № 8/11-ФС від 02.11.2011р. станом на 03.10.2012р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р., укладеного між Військовою частиною 2269 та Приватним підприємством „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" на підставі ст.ст. 215, 235 ЦК України та стягнення 22 422,67грн. боргу з орендної плати за договором на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами (ст. 1 Повітряного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013р. правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (абзац 4 п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013р.).

Суд встановив, що позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 3 083 332,40 кв.м., наданої для обслуговування аеродрому та території військової частини по вул. Дніпропетровське шосе та вул. Діброви, 77/98 і провулок Чичеріна 9А, м. Олександрія, Кіровоградської області; позивач є стороною оспорюваного ним договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р.; вказаний договір вчинений у письмовій формі; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Посилання представника прокуратури на те, що при укладенні договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р. позивач передав позивачу у користування державне майно, внаслідок чого до спірних правовідносин мають застосовуватися норми орендного законодавства, спростовується змістом п. 1.1. договору, в якому зазначено, що позивач надає відповідачу послуги з функціонування авіаційної транспортної інфраструктури, а не послуги з оренди державного майна, як помилково вважає представник прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурором, належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено факту недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р. недійсним у судовому порядку.

Суд вважає хибними твердження представника прокуратури про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р. є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, тобто правочину, заснованого на відносинах, пов'язаних з орендою державного майна, з огляду на встановлення судом факту відсутності приховування іншого правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним з моменту укладення договору на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р., укладеного між Військовою частиною 2269 та Приватним підприємством „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" на підставі ст.ст. 215, 235 ЦК України є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 422,67грн. боргу з орендної плати за договором на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р.

Враховуючи встановлення судом фактів відсутності виникнення між сторонами правовідносин з оренди державного майна та відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків по договору № 8/11-ФС від 02.11.2011р. станом на 03.10.2012р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також поясненнями позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовної вимоги про стягнення 22 422,67грн. боргу з орендної плати за договором на аеродромне обслуговування з базуванням повітряних суден № 8/11 ФС від 02.11.2011р.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи, що позивач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Військової частини 2269 (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Діброви, буд. 77/95; код ЄДРПОУ 14322859) в доход Державного бюджету України 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень) 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 09.09.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко