Постанова № 33361605, 03.09.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Справа №818/1792/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Вороненко Р.М., представника відповідача Будаков В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного малого виробничого підприємства "Юніта" до Державної податкової інспекції у м.Сумах, головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне мале виробниче підприємство «Юніта» (далі по тексту - позивач, ПМВП «Юніта») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі -відповідач, ДПІ у м. Сумах), Головного управління державного казначейства України в Сумській області (ГУДКУ в Сумській області) та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.148) просить суд стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 131091 грн. та 8230,07 грн. пені.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не було своєчасно подано до казначейства висновки про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. В зв'язку із невідшкодуванням даної суми, станом на 03.09.2013р. із державного бюджету України повинно бути відшкодовано також 8230,07 грн. пені на підставі п. 200.23 ст.200 ПК України. Зазначає, що податковим органом безпідставно не направляється висновок до казначейської служби для відшкодування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, всі первинні документи були досліджені перевіряючими при проведенні виїзних перевірок, зауваження відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначає, що висновок до казначейства направлений не був.

Представник Головного управління державного казначейства України в Сумській області в судове засіданні не з'явився, надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що ГУДКУ в Сумській області не порушено жодного нормативного акту з питань відшкодування ПДВ.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов частково задовольнити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ПМВП «Юніта» подало до ДПІ у м. Сумах декларації з податку на додану вартість з зазначенням загальної суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, а саме за липень 2012 р. на суму 56892 грн. та за жовтень 2012 р. в сумі 74199 грн.

Податковим органом були проведені документальні позапланові виїзні перевірки ПМВП «Юніта» з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість, про що були складені відповідні довідки, зокрема, №3104/15-520/14001196 від 05.10.2012р. (а.с.16-22) та №79/15.5-22/14001196 від 14.01.2013р. (а.с.23-29), якими підтверджено суму заявлену до бюджетного відшкодування за липень 2012 року суму 56892 грн. та за жовтень 2012 р. суму 74199 грн.

Як вбачається із розрахунку невідшкодованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за зазначений період (а.с.39) за липень 2012 р. сума 38303,96 грн. була зменшена в КОР, оскільки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000201550 від 08.08.2012р., №0000181550 від 08.08.2012р., правомірність винесення яких досліджувалася при розгляді справи №2а-1870/9518/12.

На решту суми за липень 2012 р. (18588,04 грн.) та суму за жовтень 2012 р. (74199 грн.) податкові повідомлення-рішення не виносилися, сума зменшена не була, але висновки до управління казначейської служби направлені не були, що в судовому засіданні було підтверджено представником відповідача.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.8 ст. 200 ПК України).

За приписами п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Отже, вказаними нормами права, зокрема, визначено час набуття статусу бюджетної заборгованості суми, заявленою до бюджетного відшкодування. У тому числі, такий статус сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває після закінчення процедури судового оскарження.

В той же час, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець пов'язував закінчення процедури судового оскарження у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.

При вирішенні спірних правовідносин слід виходити з конституційного принципу обов'язковості виконання судових рішень (ст..124 Конституції України).

Відповідно до ст..255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, з огляду на загальні принципи набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає, що набрання судовим рішенням законної сили, яке є обов'язковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обов'язку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім цього, у спірних правовідносинах суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (ч.7 ст.9 КАС України) з огляду на наступне.

Як зазначено вище, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець пов'язував закінчення процедури судового оскарження саме у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.

В той же час, Податковий кодекс України визначає загальні принципи узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. Так, відповідно із п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, вказані норми права свідчать про те, що законодавець пов'язує виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, як зазначено вище, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Відповідач не заперечував, що з огляду на оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі №2а-1870/9518/12 у касаційному порядку, ним не було вчинено дій щодо направлення органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, при цьому у податкового органу відсутні докази того, що касаційною інстанцією було зупинено виконання судових рішень по зазначеній справі.

Слід зазначити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013р., по справі №2а-1870/9518/12 податкові повідомлення-рішення, які були підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування (на суму 38303,96 грн.) були визнані судом протиправними та скасовані. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013р. у відкритті касаційного провадження за скаргою податкового органу відмовлено (а.с.73-97)

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає встановленим факт не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого п.200.15 ст.200 ПК України, що фактично позбавляє позивача право на бюджетне відшкодування.

З цих підстав, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на протиправну бездіяльність ДПІ у м.Сумах по ненаданню до Управління Державного казначейства України у Сумській області висновку щодо відшкодування суми податку на додану вартість та стягнення з Державного бюджету України на користь ПМВП «Юніта» заборгованості з податку на додану вартість за липень та жовтень 2012р.

При цьому, суд виходить з того, що правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із вимогами Податкового кодексу України покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПМВП «Юніта» щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з бюджету пеню в загальному розмірі 8230,07 грн. , зокрема за липень 2012 р. в сумі 4373,98 грн. та за жовтень 2012 р. в сумі 3856,72 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні передбачено, що застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України свідчить, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п. 4 ч.5 Положення про Державну казначейську службу України, затв. Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тобто, законодавець пов'язує механізм розрахунку пені, по-перше, з моментом її виникнення, по-друге, з днем її погашення (повного або часткового).

Отже, вказаною нормою права визначено, зокрема, період розрахунку пені, останнім днем якого є день погашення бюджетної заборгованості. День ухвалення судом рішення (03.09.2013р. - дата по яку розраховано пеню) не є днем погашення бюджетної заборгованості, у зв'язку з чим такий розрахунок пені не можливо визнати обґрунтованим.

Таким чином, не є можливим визначити розмір пені за несвоєчасне відшкодування сум податку на додану вартість до моменту повного або часткового погашення останньої.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, пеню розраховано за липень 2012р. у сумі 4373,98грн. за період з 20.10.2012р. по 03.09.2013р., та за жовтень 2012р. у сумі 3856,72 грн. за період з 10.06.2013р. по 03.09.2013р.

При цьому, як встановлено при судовому розгляді, сума податку на додану вартість в розмірі 38303,96 грн. була зменшена податковим повідомленням-рішенням, яке було скасовано постановою суду від 25.04.2013р., яке набрало законної сили лише 15.07.2013р., позивачеві з бюджету не перерахована заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість, а тому на час розгляду справи по суті відсутні підстави, передбачені у п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України для нарахування пені на суму такої заборгованості. В матеріалах справи відсутні докази того, що ДПІ у м. Сумах надавала до Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області висновок щодо підтвердження вищевказаної суми бюджетного відшкодування. Більш того, відповідачем у письмових запереченнях на позов та представником відповідача у судовому засіданні зазначалось, що на теперішній час заборгованість з відшкодування ПДВ за зазначені періоди не відшкодовано ані повністю, ані частково, висновки податкового органу щодо відшкодування ПДВ до казначейської служби не направлялись, судове рішення щодо стягнення цих сум також відсутні.

За таких підстав у Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області були відсутні правові підстави для перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за вказаний період, що свідчить про відсутність порушення прав позивача Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов в частині стягнення з бюджету 8230,07 грн. пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 1310,91грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного малого виробничого підприємства "Юніта" до Державної податкової інспекції у м.Сумах, головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного малого виробничого підприємства "Юніта" (м.Суми, вул. Ковпака,14/1,і.к. 14001196) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 131091 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1310,91 грн. на користь приватного малого виробничого підприємства "Юніта" (м.Суми, вул. Ковпака,14/1,і.к. 14001196)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2013р.

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета