Постанова № 33361211, 03.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

>

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. № 820/6858/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В

суддів – Бездітка Д.В., Котеньова О.Г.

s="fs134">при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

позивача - Острицького А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Острицького Андрія Олеговича до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Острицький Андрій Олегович, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо повернення без виконання виконавчого листа Фрунзенського районного суду м. Харків виданого 26.06.2013 року №645/3236/13ц- протиправними та такими що порушує права Острицького А.О. як людини які передбачені ст.1 Протоколу №1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS №9) і ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; зобов"язати Державну казначейську службу України розглянути питання щодо безпідставного списання коштів на користь Острицького Андрія Олеговича в сумі 58,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було направлено до Державної казначейської служби заяву від 01.07.2013 року про виконання зазначеного судового рішення та виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь представника Острицького А.О. компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 58,80 грн. Листом від 22.07.2013 року №5-13/7236-16058 ДКС України було повернуто заявнику виконавчий лист та додані до заяви документи, з посиланням на те , що Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бюджетні призначення на компенсацію за відрив від звичайних занять не передбачені а відтак рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, у Державній казначейській службі України відсутні. Таким чином, позивач вважає , що держава Україна в особі Державної казначейської служби України порушили права Острицького А.О. як людини які передбачені Протоколом №1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЕТS №9) згідно ст.1 щодо захисту власності згідно якої кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Вважає, що його протиправно лишили частини його власності у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 58,80 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов./P>

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.06.2013 року по справі №645/3236/13-а адміністративний позов Касьяненка Ю.М. задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь представника позивача Острицького А.О. компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 58,80 грн.

16.06.2013 року зазначена постанова набрала законної сили.

На виконання постанови, 26.06.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист по справі №645/3236/13 про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь представника позивача Острицького А.О. компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 58,80 грн (а.с. 5).

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

01.07.2013 року позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.06.2013 року по справі №645/3236/13-а . До заяви позивачем було додано виконавчий лист та документи згідно з встановленим переліком.

Листом від 22.07.2013 року №5-13/7236-16058 Державною казначейською службою України було повернуто заявнику виконавчий лист та додані до заяви документи, з посиланням на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бюджетні призначення на компенсацію за відрив від звичайних занять не передбачені, а відтак рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, у Державній казначейській службі України відсутні (а.с.10).

Перевіряючи правомірність дій відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з п.п.5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі – Порядок).

Відповідно до абз.1 пункту 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 1 пункту 9 Порядку визначено перелік підстав для повернення виконавчого документу, а саме: виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред’явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов’язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Згідно листа від 22.07.2013 року №5-13/7236-16058 Державною казначейською службою України було повернуто заявнику виконавчий лист та додані до заяви документи, з посиланням на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бюджетні призначення на компенсацію за відрив від звичайних занять не передбачені, а відтак рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, у Державній казначейській службі України відсутні

Суд зазначає, що підстава, за якою Державна казначейська служба України повернула позивачу виконавчий документ, у зазначеному переліку відсутня.

Крім того, відповідно до абз.1 частини 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до пункту 38 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Жовнер проти України” Суд зазначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку Суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії” наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов’язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Таким чином, Державна казначейська служба України діяла не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо визнання дій Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання виконавчого листа Фрунзенського районного суду м. Харків виданого 26.06.2013 року №645/3236/13ц- - протиправними , оскільки саме діями зазначеного органу, який повернув виконавчий лист позивача без виконання, були порушені права Острицького Андрія Олеговича та зобов'язання Державної казначейської служби України розглянути питання щодо безспірного списання коштів на користь Острицького Андрія Олеговича в сумі 58,80 грн.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача такими що порушують права Острицького А.О. як людини які передбачені ст.1 Протоколу №1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS №9) і ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає наступне. .

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено , що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу вказаних правових норм встановлено, що адміністративним окружним судом відповідно до КАС України може бути перевірено дії чи бездіяльність суб"єктів владних повноважень , зокрема прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, перевіривши дії відповідача на відповідність вимогам діючого законодавства та Конституції України, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні частини позовних вимог про визнання дій відповідача такими що порушують права Острицького А.О. як людини які передбачені ст.1 Протоколу №1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS №9) і ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки встановлення неправомірності дії чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень в результаті яких відбувся факт порушення прав людини передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод відноситься до компетенції Європейського суду .

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Державною казначейською службою України не доведено правомірність своїх дій під час повернення позивачу заяви разом з виконавчим листом та документами.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Острицького Андрія Олеговича до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання виконавчого листа Фрунзенського районного суду м. Харків виданого 26.06.2013 року №645/3236/13ц - протиправними.

Зобов'язати Державну казначейську службу України розглянути питання щодо безспірного списання коштів на користь Острицького Андрія Олеговича (м.Харків, вул. Кричевського, буд. 33, кв.8, ідентифікаційний номер 2443310290) в сумі 58,80 грн. (п’ятдесят вісім гривень 80 коп. ).

У задоволенні адміністративного позову в іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Острицького Андрія Олеговича (м.Харків, вул. Кричевського, буд. 33, кв.8, ідентифікаційний номер 2443310290) судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя Бідонько А.В.

Судді Бездітко Д.В.

Котеньов О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 09.09.2013 року.