Ухвала суду № 33357698, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4678/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» (далі - Позивач, ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №00005315571.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що допущення Позивачем не було використано протягом встановленого законодавством періоду залишку від'ємного значення з ПДВ, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення немає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2012 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлення помилок (порушень). У ході перевірки податковим органом було виявлено, що у результаті перевірки відображення показників Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 рок «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» встановлено, що ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 26 613 247,00 грн. за лютий 2008 року - вересень 2009 року.

У зв'язку з викладеним, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.п. п.п. 4.6.2, 4.6.3, 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року №1492, ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» безпідставно задекларувало ПДВ в сумі 26 613 247,00 грн. до р. 22 декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, внаслідок чого завищено значення р. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 26 613 247,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.11.2012 року №237/15-575/33750517. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 17.12.2012 року №00005315571, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26 613 247,00 грн. за період з лютого 2008 року по вересень 2009 року.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 43, 102, 198, 200 Податкового кодексу України, а також затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року №1492 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість прийшов до висновку про те, що Позивачем не було використано потягом встановленого податковим законодавством періоду суми від'ємного значення податку на додану вартість, у зв'язку з чим у Відповідача були наявні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Приписи п. 200.7 ст. 200 ПК України визначають, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведеного випливає, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. При цьому зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

Разом з тим, колегією суддів враховується, що законом обмежується період, протягом якого платник податку може використати своє право на бюджетне відшкодування.

Так, згідно п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З наведеного випливає, що з метою встановлення відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства необхідно встановити, з якого моменту слід обчислювати 1095-ти денний строк.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналогічна норма містилася у пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність зі вступом в дію Податковим кодексом України.

Як було встановлено судом першої інстанції, формування податкового кредиту в сумі 26 613 247,00 грн. здійснювалося Позивачем у період з лютого 2008 року по вересень 2009 року. Отже, встановлений Податковим кодексом України 1095-денний термін для звернення платника податків із заявою про бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість закінчився відповідно у вересні 2012 року.

Відповідно до п. 4.6.2 розділу V затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №1492) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Пунктом 4.6.3 розділу V вказаного Порядку визначено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121-0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно п. 4.6.4 розділу V Порядку №1492 якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4) (пункт 4.6.5 розділу V Порядку №1492).

Відповідно до п. 4.6.6 розділу V Порядку №1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З наведеного випливає встановлений Порядком №1492 алгоритм дій платника податків при відображенні рішення останнього щодо напряму повернення суми бюджетного відшкодування. При цьому колегія суддів повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що невідображення в податковій декларації в рядку 23.1 суми від'ємного значення податку на додану вартість свідчить про рішення платника податку включити суму ПДВ до складу податкового кредиту у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, а не бюджетне відшкодування на банківський рахунок платника.

Крім того, судом апеляційної інстанції критично оцінює посилання Апелянта на невірне визначення судом першої інстанції дати, від якої необхідно відраховувати 1095 днів з огляду на те, що ТОВ «Європоліс Проперті Ходжибей» в апеляційній скарзі зазначає про те, що звертався до податкового органу із заявою про здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, тобто фактично, на думку останнього, мав право на бюджетне відшкодування.

Крім іншого, твердження Апелянта про наявні на момент проведення перевірки законодавчі обмеження для звернення Позивача із заявою про здійснення бюджетного відшкодування суми від'ємного значення ПДВ, сформованої у лютому 2008 року - вересні 2009 року як на підставу для продовження 1095-ти денного терміну суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки приписи ПК України не містять таких правових підстав для зупинення перебігу вказаного строку як невідповідність платника податку вимогам закону, необхідних для проведення бюджетного відшкодування.

Доводи представника ТОВ «Європоліс Проперті Ходжибей» щодо порушення Відповідачем порядку проведення перевірок, а також невідповідність висновків однієї перевірки іншій як підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є, на думку колегії суддів, безпідставними, оскільки виходить за межі необхідного для встановлення правомірності або протиправності податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №00005315571 предмету доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.