Рішення № 33355626, 03.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2013 р. Справа № 902/1017/13

Провадження № 14/902/66/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

відповідача: Слодецького О.В., довіреність №б/н від 01.07.2013р., паспорт серії АА 395929 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 03.03.1997р.,

у відсутності представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до: дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" (вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 555124,85 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" 555124,85 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1017/13 з призначенням її до розгляду.

12.03.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.04.2013р., з метою витребування нових доказів по справі.

Після перерви в судове засідання з'явився представник відповідача Слодецький О.В., який позов не визнав, посилаючись на обставини та мотиви, викладені у відзиві №314 від 30.07.2013р. (вх. №08-46/9444/13 від 30.07.2013р., а.с. 52-56, т.с. 1).

Натомість, представник позивача в судове засідання не з'явився не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що стверджується відповідною розпискою, наявною в матеріалах справи (а.с. 42, т.с. 2).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що позивач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності.

При цьому суд констатує, що ним не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.09.2011р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (постачальник, первісний кредитор) та дочірнім і підприємством «Теплокомуненерго Маяк» публічного акціонерного товариства «Маяк» (споживач, відповідач) укладено договір №Т-11-15н на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 17-21, т.с. 1), відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 Договору (п. 2.1 Договору).

Послуги з постачання газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (п. 2.6 Договору).

Згідно із п. 2.9 Договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань постачальником (первісним кредитором) передано відповідачу протягом листопада 2011р.-серпня 2012р., а відповідачем прийнято імпортований природний газ в обсязі 15714310 куб.м. на загальну суму 20573174 грн. 66 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи (а.с. 37-46, т.с. 1).

Натомість, відповідач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 13297328,31 грн., що підтверджується оборотною відомістю та актом звірки по договору (а.с. 30-36, т.с. 1). Таким чином, у останнього виникла заборгованість по оплаті отриманого ним газу в сумі 7275846 грн. 35 коп.

Поряд з цим, 07.11.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №14/6890/12, згідно якого до позивача перейшло право вимоги отримання від відповідача 7275846 грн. 35 коп. заборгованості, яка виникла перед первісним кредитором згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №Т-11-15н від 30.09.2011р. (а.с. 13-14, т.с. 1).

Надаючи оцінку договору про відступлення права вимоги №14/6890/12 від 07.11.2012р., суд враховує наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що правочин про відступлення права вимоги вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, а боржника належним чином повідомлено листом про заміну кредитору у зобов'язанні, про що свідчить підпис представника останнього на повідомленні про відступлення права вимоги вих. 07-15-3711 від 12.11.2012р. (а.с. 47, т.с. 1).

Таким чином, судом встановлено, що позивачу у справі належить право вимоги щодо стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №Т-11-15н від 30.09.2011р., оскільки заміна кредитора відбулася з дотриманням визначеної законом процедури.

10.12.2012р. дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" згідно платіжного доручення №2 сплачено публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишок заборгованості в сумі 7275846 грн. 35 коп. за отриманий природний газ згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №Т-11-15н від 30.09.2011р. (а.с. 66, т.с. 1).

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором постачання природного газу за регульованим тарифом №Т-11-15н від 30.09.2011р. не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього 7610 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 160056 грн. 54 коп. 3% річних та пеню в сумі 387457 грн. 97 коп.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.2. Договору постачання природного газу за регульованим тарифом №Т-11-15н від 30.09.2011р. обумовлено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в розділі 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Окрім того, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Таким чином, враховуючи вище наведене, позивач повинен був здійснювати розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з 20.12.2011 року 21.12.2012 року, застовуваши при цьому індекси інфляції з січня 2012 року по грудень 2012 року, тобто за весь 2012 рік.

Натомість, позивачем вибірково обрано періоди нарахування інфляційних втрат, а саме ті місяці, в яких була інфляція, водночас ті місяці, у яких була дефляція, ним при обрахунку вказаних втрат не враховано, що потягло за собою штучне завищення розміру інфляційних втрат. А тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 7610 грн. 35 коп. задоволенню судом не підлягають.

Перевіркою розрахунку 3% річних, втому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 160056 грн. 54 коп.

Разом з тим, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 387457 грн. 97 коп.

Судом встановлено, що в розрахунку пені, позивачем здійснено її нарахування за зобов'язаннями лютого-травня 2012р. починаючи з 26.06.2012 року, в той час коли від початку такого строку до його звернення з позовом до суду (11.07.2013р., що вбачається із відбитку поштового штемпеля на описі вкладення а.с. 7, т.с. 1) пройшло більше 1 року.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 26.06.2012р. по 10.07.2012р. здійснено після спливу строків позовної давності, наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної суми пені до суду.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права а інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги клопотання відповідача, викладене у відзиві №314 від 30.07.2013р. щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача про нарахування пені у вказаний вище період, суд вважає за необхідне застосувати строки позовної давності до вимоги позивача по стягнення пені з 26.06.2012р. по 10.07.2012р. А тому заявлена до стягненя пеня у вказаний період в сумі 10363 грн. 34 коп. задоволенню судом не підлягає.

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, максимально зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), суд взяв до уваги наступні обставини:

- газ, який постачався за договором використовувався ДП Теплокомуненерго Маяк» ПАТ «Маяк» для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням і єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування із боку держави;

- державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема ПАТ НАК "Нафтогаз України";

- прострочка з оплати газу за договором № Т-11-15н від 30.09.2011р. виникла саме через несвоєчасність відшкодування із боку держави різниці у тарифах на теплову енергію;

- затверджені тарифи НКРЕ України, як у 2011 році та і інших періодах не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно і відповідно унеможливлює розрахунок: спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан;

- існування невідшкодованої різниці в тарифах за 2012 рік, яка складає 10817516,54грн., заборгованості населення перед підприємством з оплати послуг теплопостачанн яка станом на 01.07.2013р. становить 2789873,91грн., а також існування заборгованості Департаменту праці та соціального населення Вінницької міської ради і Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради перед ДП «Теплокомуенерго Маяк ПАТ «Маяк» по пільгам та субсидіям, що фінансуються з державного бюджету, яка станом на 20.07.2013р. становить 679625,52грн.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов"язковість виконання зобов"язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того і те, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 10% та стягує з відповідача 339385 грн. 17 коп. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012 року у справі №5020-1922/2011.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" (вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 23110524) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 160056 грн. 54 коп. 3% річних, 339385 грн. 17 коп. пені та 10743 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 48072 грн. 80 коп. пені та 7610 грн. 35 інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 вересня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)