Постанова № 33355556, 04.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 916/288/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Подоляк О.А.,

Євсікова О.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Одеський торговий дім"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року

у справі № 916/288/13-г

господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Одеський торговий дім"

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Виконавчого комітету

Одеської міської ради

про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення 7996,80 грн.

за участю представників:

позивача - Шевчука П.В.

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В ИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про витребування з незаконного володіння останньої столів (місць) №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, що є власністю позивача і знаходяться на його території за адресою: АДРЕСА_1 а також про стягнення з відповідача на користь позивача 7 996,80 грн. збитків (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2013 року (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено частково; витребувано з незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 столи (місця) №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1, що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" і знаходяться на його території за адресою: АДРЕСА_1; в іншій частині позовних вимог відмовлено та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" 1 147 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року (судді: Аленін О.Ю., Жеков В.І., Сидоренко М.В.) рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013 року частково скасовано та прийнято рішення про відмову в позові повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.02.2012 р. між ТОВ "Одеський торговий дім" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір № ДГ ДГ - 0756, згідно якого товариство надає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування стіл (місце) №НОМЕР_1 на території, що належить ТОВ "Одеський торговий дім" по АДРЕСА_1. Вартість оренди одного місця (лотка) становить 950 грн. на місяць з ПДВ, в т.ч. відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, на прибирання приміщень загального користування й території, охорону громадського порядку та інші витрати.

Також 01.01.2012 р. між ТОВ "Одеський торговий дім" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №ДГ ДГ - 0626, згідно якого товариство надає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування стіл (місце) № НОМЕР_2 на території, що належить ТОВ "Одеський торговий дім" по АДРЕСА_1. Вартість оренди одного місця (лотка) становить 750 грн. на місяць з ПДВ, в т.ч. відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, на прибирання приміщень загального користування й території, охорону громадського порядку та інші витрати.

В пунктах 3, 4, 5, 6, 6.1, договорів визначено обов"язки відповідача щодо здійснення розрахунків за оренду торгових місць та дотримання порядку і режиму їх роботи.

Відповідно до п. 7 цих договорів він складається до початку будівельних або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгівельне місце, у зв'язку з чим відповідач зобов'язався звільнити торгове місце, що займає. Термін дії договорів до 30.12.2012 р. включно. Підприємець, повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце, та ліквідацію торгівельних місць, зобов'язався не чинити перешкод закриттю торгового місця.

Після закінченням терміну дії вищевказаних договорів позивач звернувся до відповідача вимогою про повернення орендованого майна, яка залишена без задоволення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач продовжує здійснювати незаконну торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях, тоді як позивач несе видатки щодо сплати земельного податку, послуг прибирання, охорони тощо, а також не може користуватись належним йому майном.

Вимоги про стягнення збитків обгрунтовані тим, що 25.12.2012р. між позивачем та ТОВ "Робатех" укладено договір про надання послуг по розбиранню тимчасових конструкції з метою звільнення території від торгівельних лотків у термін до 11.01.2013 р. Проте, у зв'язку з перешкоджанням, що чинив відповідач, розбору конструкцій, позивач на підставі п.4.4. цього договору, сплатив ТОВ "Робатех" штраф у розмірі 2 000 грн.

Вподальшому 26.12.2012р. між позивачем та ТОВ "Грааль" укладено договір купівлі-продажу торгівельних лотків, в т.ч. спірних лотків. Проте, внаслідок незаконних дій відповідача, продавець у визначений строк не передав їх ТОВ "Грааль", договір розірвано та сплачено покупцю штраф в сумі 1 000 грн.

Крім того, вартість втраченої вигоди - доходу, який міг би отримати позивач у випадку продажу двох торгівельних лотків, що утримує відповідач, ТОВ "Одеський торговий дім" оцінило в сумі 4 996,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування з володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 спірних столів, місцевий господарський суд погодився з доводами позивача щодо незаконного користування відповідачем майном, що належить позивачеві, оскільки після закінчення терміну дії договору (30.12.2012 р.) на вимогу орендодавця спірне майно не повернуто.

Разом з тим, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, та, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, вірно послалась на відсутність належних доказів на підтвердження факту вибуття майна з володіння позивача, доказів фактичного володіння ним відповідачем і здійснення останнім підприємницької діяльності, зокрема, апеляційна інстанція вказала, що майно, на витребуванні якого наполягає позивач, за актом приймання передачі чи в інший спосіб відповідачу не передавалось, докази на підтвердження права власності на стіл (місце) в матеріалах справи відсутні.

Водночас, апеляційним господарським судом правильно зазначено, що складені працівниками ТОВ „Одеський торговий дім" та АБ „Центр" без участі відповідача або його представника, акти перевірки №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 03.01.2013 р., 14.01.2013 р., 21.01.2013 р., 30.01.2013 р., 08.02.2013 р., 27.02.2013 р., 25.03.2013 р. про знаходження відповідача на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1, не є належними доказами здійснення саме нею підприємницької діяльності після закінчення терміну дії договорів.

За приписами статті 387 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то: факти, що підтверджують його право власності, вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду про недоведення позивачем обставин на підтвердження позовних вимог про витребування з незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 спірних столів та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині є правильними.

Разом з тим, судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків, в зв"язку з недоведеністю.

Так, за відсутності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками у вигляді оплати позивачем ТОВ „Робатех" і ТОВ „Грааль" штрафів у загальному розмірі 3 000 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами про надання послуг і купівлі-продажу та неможливості реалізації лотків з вини відповідача, позовні вимоги в цій частині вірно залишені без задоволення.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частини 1 статті 22 цього Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановлені договором або законом правові наслідки, що настають у разі порушення зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з частиною 1 статті 218 ГК України відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Частиною 2 статті 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відтак, зважаючи на відсутність доказів вини відповідача у понесенні позивачем витрат на оплату штрафів через несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаними договорами, відповідають матеріалам справи та вимогам закону висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення збитків.

Доводи касаційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом аналогічні доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

В зв"язку з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків Одеського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року у справі № 916/288/13-г залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіО.А. Подоляк О.О. Євсіков