Рішення № 33352799, 09.09.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Справа № 925/1279/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: Шпаковська О.Г. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євромет" до Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" про стягнення 173 941,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 173 941,81 грн., з яких 155 680,91 грн. пені та 18 260,90 грн. 3 % річних на підставі договору поставки № 01/02-1 від 01 лютого 2012 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в засідання жодного разу не направив, заперечень проти позову суду не надав. Відповідач направив суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому можливості вирішення спору по справі із позивачем в добровільному порядку, вказуючи, що повністю погасив основну заборгованість ще 11 липня 2013 року.

Позивач проти задоволення даного клопотання заперечив повністю з мотивів, що відповідач сплачував борг із порушенням термінів розрахунків за договором, ніяких пропозицій щодо порядку сплати коштів за даним позовом відповідач суду не надав, а направлене клопотання позивач вважає спрямованим лише на затягування розгляду справи.

Оскільки позивач заперечив проти задоволення даного клопотання через відсутність намірів домовлятися із відповідачем про мирне врегулювання спору і воно можливе лише за згоди обох сторін, то суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яка вирішується судом з 12.08.2013 року і відповідач мав можливість врегулювати спір.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача по справі за наявними документами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 01/02-1 від 01 лютого 2012 року (далі - Договір поставки, а.с. 10-13), за умовами якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався передати у визначений строк товар у власність відповідача (далі -Покупця), а останній зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених в Договорі поставки (п. 1.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 1.2. Договору поставки найменування товару: металопродукція.

Відповідно до п. 8.1. Договору поставки договір вступає в законну силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 8.4. Договору поставки у випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його закінчення, то він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов Договору поставки, на підставі видаткової накладної № 0626017 від 26 червня 2012 року (а.с. 15) та довіреності № 958 від 25 червня 2012 року на ім'я Лисюка Михайла Кіндратовича (а.с. 16) поставив відповідачу товар на загальну суму 1 025 751,95 грн. Заперечень проти неотримання товару на вказану суму чи його неналежної якості відповідач суду не надав.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до специфікації № 2 від 03 травня 2012 року (а.с. 14) 100 % оплата товару повинна була бути здійснена протягом 20 днів з моменту поставки.

З доводів представника позивача та таблиці проведення розрахунків відповідачем (а.с.9) вбачається, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар лише 11 липня 2013 року, хоча повинен був розрахуватися до 15.07.2012 року. Доказів про проведення розрахунків за товар в іншому порядку та сумах відповідач суду не надав.

Спору з приводу сплати основного боргу за отриманий товар між сторонами немає.

Позивач направляв відповідачу претензію № 302 від 13 червня 2013 року (а.с. 18-19), в якій просив відповідача сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій в семиденний строк з дня пред'явлення претензії. Претензія була отримана відповідачем, що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с. 20), але відповідач повністю не розрахувався, з чого і виник спір.

Позивач просить стягнути з відповідача 155 680,91 грн. пені за період з 16.07.2012 року по 15.01.2013 року та 3% річних в сумі 18 260,90 грн. за період з 16.07.2012 року по 10.07.2013 року ( а.с. 8-9) за прострочення розрахунків за договором.

Право позивача на стягнення інфляційних та процентів річних закріплено у ст. 625 ЦК України з умовами про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, користуючись своїм правом, нарахував відповідачу 18 260,90 грн. 3% річних. Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 18 260,90 грн., встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог повністю, оскільки доказів сплати цих коштів відповідачем суду не надано.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.1. Договору поставки між сторонами, згідно з яким у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від вартості товару за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності п. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" установлено граничний розмір пені, що стягується: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 155 680,90 грн. Вимогу про стягнення пені суд задовольняє частково, з урахуванням наступного:

Позивач нарахував пеню за періоди з 16.07.2012 р. по 15.01.2013 р. в сумі 155 680,900 грн. з розміру 0,1% за кожний день прострочення.

Однак з урахуванням ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ, про що також сторонами домовлено в п. 7.1. договору.

Тому за належним розрахунком пеня в загальній сумі становить лише 63 978,46 грн.:

1025751,95 х 15% : 365 х 31 = 13 067,79 грн.

1005951,95 х 15% : 365 х 29 = 11 988,74 грн.

955 951,95 х 15% : 365 х 20 = 7 857,14 грн.

805 951,95 х 15% : 365 х 33 = 10 930,03 грн.

705 951,95 х 15% : 365 х 24 = 6 962,81 грн.

681 951,95 х 15% : 365 х 47 = 13 171,95 грн.

Решту пені позивачем нараховано безпідставно.

Доказів проведення розрахунків по пені із позивачем відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача лише 63 978,46 грн. пені та 18 260,90 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № 01/02-1 від 01.02.2012 року.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід повністю стягнути судові витрати у розмірі 3 478,84 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" (ідентифікаційний код 05765888, Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, 21) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євромет" (ідентифікаційний код 37575023, м. Харків, вул. Котлова, 95) -- 63 978,46 грн. пені, 18 260,90 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № 01/02-1 від 01.02.2012 року та 3 478,84 грн. на відшкодування судових витрат.

3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Спаських Н.М.