Рішення № 33351614, 13.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1869/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мовчан Н.В.Номер провадження 22-ц/788/1821/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М., Кононенко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2013 року

у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Сумській області,

про встановлення факту постійного проживання на території України,

в с т а н о в и л а:

20 травня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеною заявою в якій просив встановити факт постійного проживання в АДРЕСА_1 на момент проголошення незалежності 24.08.1991 року, набрання чинності Закону України «Про громадянство України» - 13.11.1991 року по час ухвалення рішення. Обґрунтовував її тим, що фактично з березня 1991 року він постійно проживає на території України. Встановлення цього факту йому необхідне для отримання паспорта громадянина України, щоб отримати пенсійне забезпечення, встановити інвалідність за наслідками нещасного випадку на виробництві.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд невірно вжив поняття «проживання» та «реєстрації», тому безпідставно вважав, що з 1990 року заявник на території України не проживав. Вважає, що як на момент проголошення незалежності, так і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» постійно проживав на території України і громадянином іншої держави не був, тобто фактично набув громадянство України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника заінтересованої особи Несторова Д.О., який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 на території України, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не представлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували його вимоги, чим не доведено, що у період з 1990 року по 1993 рік він проживав на території України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заявника, проте не може погодитись з підставами для відмови у задоволенні заяви про встановлення юридичного факту.

Підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб урегульовані Законом України «Про громадянство».

Згідно з п. п. 1-4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

З матеріалів справи та пояснень заявника не вбачається, що він звертався до компетентних органів з питання підтвердження громадянства України, і відповідь про відмову була оскаржена ним у порядку адміністративного судочинства.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними врегульовано Указом Президента України № 215/2001 від 27 березня 2001 року «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (з подальшими змінами і доповненнями), яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Обираючи спосіб захисту свого порушеного права, заявник звернувся із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, зазначивши, що встановлення цього факту йому необхідно для визнання його громадянином України та отримання паспорту громадянина України з наступним оформленням пенсійного забезпечення та отримання допомоги по інвалідності.

При цьому, вимоги про визнання незаконними дій органу державної влади щодо відмови у видачі паспорта ОСОБА_3 не заявлялись.

Проте, зазначені обставини та вимоги закону залишилися поза увагою суду, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні пред'явлених заявником вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 23 квітня 2013 року постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення юридичного факту, але з інших підстав.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2013 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3, заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Сумській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній