Рішення № 33349736, 05.09.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.09.2013

Справа № 320/8439/13-ц

(2/320/3057/13)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 05» вересня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кучеренко В.В.

при секретарі - Левандовської Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 229 758 гривень 47 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 297,58 гривень, зазначивши, що 05.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/17-30/1940-85, згідно якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 12 592,75 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13,80 відсотків річних терміном до 04.06.2014 року. Однак відповідач не виконує взяті на себе за договором обов'язки, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 7 518,97 доларів США, що еквівалентно 60 099,13 гривень, з яких прострочена сума становить 4 062,37 доларів США, що еквівалентно 32 470,52 гривні. Також, відповідач не сплачує відсотки за користування становить 5 306,92 доларів США, що еквівалентно 42 418,21 гривень. Також, за несвоєчасну виконання перед банком зобов'язань у відповідності до договору позивачем нараховано пеню у розмірі 12 241,13 гривень.

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем ОСОБА_3 05.06.2008 року укладено договір поруки № 014/17-30/1940-85.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, на позовній заяві наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились з невідомої суду причини, про час і дату судового засідання були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за їх відсутності від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідачів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і виплати проценти.

28.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/17-30/1940-85, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти у сумі 12 592,75 доларів США на споживчі цілі за сплатою 13,80 відсотків річних, терміном до 04.06.2014 року /а.с. 5-8/.

Кредит було надано у порядку, передбаченому п. 3.2 кредитного договору, а саме: шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

В якості забезпечення виконання умов кредитного договору № 014/02-2/197 від 11.04.2007 року укладені:

- Договір поруки № 014/17-30/1940-85 від 05.06.2008 року, де поручителем виступає ОСОБА_3 /а.с.9-10/.

Відповідно до п. 1.2 вказаного вище Договору поруки, поручитель - ОСОБА_3 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору №014/17-30/1940-85 від 05.06.2008 року в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно п. 2.1. зазначеного договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Однак, відповідач по справі, ОСОБА_2, не виконує покладені на нього кредитним договором зобов'язання, а саме не сплачує кошти за користування кредитом і відсотки за користування кредитними коштами у встановлені у договорі строки.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у визначений строк відповідно до умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами та договором.

08.06.2010 року банком на адресу позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 було направлено вимога за №12-21/11-1102 про погашення заборгованості за кредитом, згідно з якою у боржника виникла заборгованість у розмірі 13 013,99 доларів США, що еквівалентно 103 087,72 гривні, та яку необхідно погасити у впродовж 30 днів з дня отримання вимоги /а.с. 15/.

Згідно п. 10.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на 02.08.2013 року, заборгованість позичальника - ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № №014/17-30/1940-85 від 05.06.2008 року, згідно розрахунку складає 229 758,47 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 7 518,97 доларів США, що становить 60 099,13 грн., з яких прострочена заборгованість становить - 4 062,37 доларів США, що становить 32 470,52 грн.; заборгованість за відсотками - 5 306,92 доларів США, що становить 42 418,21 грн.; нарахована пеня - 127 341,13 грн. /а.с. 16-17/.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦПК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання обов'язків або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_5 перед позивачем за кредитним договором станом на 02.08.2013 року становить 229 758,47 грн. Однак до теперішнього часу суму боргу відповідачами сплачено не було.

Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, встановленої договором.

Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Однак, суд не може погодитись з доводами представника позивача про стягнення з відповідачів пені у зазначеному розмірі за наступними підставами.

Так,як вбачається з наданого розрахунку, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань перевищує основну заборгованість майже у 2 рази.

У відповідності до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рушенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають з кредитних відносин», в якій зазначено, що Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з 127 341,13 грн. до 60 099,13 грн.

Аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитом в сумі 60 099 грн. 13 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 42 418 грн. 21 коп., та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 60 099 грн. 13 коп., а всього у сумі 162 616 грн. 47 коп.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 626,16 грн.

В іншій частині позову відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 553, 554, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 15, 57, 59, 83, 107, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (п/р 2909334 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) заборгованість в сумі 162 616 (сто шістдесят дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень 47 копійок та суму судових витрат на р/р 37399565030021 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909 в сумі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) гривень 16 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (п/р 2909334 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) заборгованість в сумі 162 616 (сто шістдесят дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень 47 копійок та суму судових витрат на р/р 37399565030021 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909 в сумі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) гривень 16 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним зі ОСОБА_2.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в порядку ч. 3 ст. 232 ЦПК України до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: