Ухвала суду № 33347462, 09.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6923/13 Справа № 199/3141/13 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іванька Олександра Миколайовича, начальника Кіровського відділу державної виконавчої Дніпропетровського міського управління юстиції Неклеси Миколи Миколайовича

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іванька Олександра Миколайовича, начальника Кіровського відділу державної виконавчої Дніпропетровського міського управління юстиції Неклеси Миколи Миколайовича, стягував - задоволена частково: визнано дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іванька Олександра Миколайовича в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 лютого 2013 року з виконання виконавчого листа №2-1475/11, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКБ «Новий» заборгованості у розмірі 1031552,24 грн., такими, що суперечать вимогам ч. І ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язати державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іванька Олександра Миколайовича надіслати виконавчий лист № №2-1475/11 за місцем проживання або за місцезнаходженням майна боржника ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження». В іншій частині скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с. 30-31).

В апеляційній скарзі Кіровський ВДВС ДМУЮ посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі (а.с. 42-46).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової, якою задовольнити скаргу в повному обсязі (а.с. 59-66).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слід скасувати та передати справу до суду першої інстанції для повторного вирішення питання по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2013 року державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іваньком О.М. були винесені постанова ВП №336797542 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-1475/11, виданим Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКБ «Новий» заборгованості у розмірі 1031552,24 грн., а також постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала заява представника стягувача від 26 лютого 2013 року, в якій останній зазначає що боржник останнім часом працювала та отримувала заробітну плату у стягувача, при цьому будь-яких даних на підтвердження вказаного факту не надає. Крім того, оглянутою в судовому засіданні трудовою книжкою боржника підтверджено, що на час звернення стягувача з вищевказаною заявою до часу розгляду даної справи в суді, боржник не знаходилась в трудових відносинах зі стягувачем.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем роботи боржника в супереч вимогам ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі зазначене місце проживання боржника, і стягувач у своїй заяві не посилається на місце роботи боржника. А, відповідно до ч. 2 ст. 25 вказаного Закону, було законно винесено постанову від 28.02.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки державний виконавець за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Однак, з такими висновками суду 1 інстанції погодитись не можливо, оскільки, зазначаючи, що державний виконавець відкрив виконавче провадження в супереч вимогам ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», суд повинен був вирішити питання про визнання дій неправомірними, а враховуючи їх неправомірність, повинен був вирішити питання відносно правомірності постанови від 28.02.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки посилання суду на законність постанови від 28.02.2013 року, з посиланням лише на те, що державний виконавець за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, не ґрунтується на законі.

Крім того, зобов'язуючи державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іванька Олександра Миколайовича надіслати виконавчий лист № №2-1475/11 за місцем проживання або за місцезнаходженням майна боржника ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», суд 1 інстанції взагалі вийшов за межі вимог скарги, що є порушенням процесуального права.

Також, залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_2 в іншій частині, суд 1 інстанції в своїй ухвалі не надав належної оцінки щодо кожної вимоги заяви та не навів доводів щодо відмови по кожній вимозі.

За таких обставин, з урахуванням вимог п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду для повторного вирішення питання по справі.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року - скасувати і передати справу до суду першої інстанції для повторного вирішення питання по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ: