Постанова № 33346784, 05.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5073/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токміловой Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - Сосновська І.В.,

представника відповідача - Лобинічев О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ДПІ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідача (далі ПДРГП) зареєстровано та перебуває на обліку ДПІ, як платник податків. У відповідача виникла заборгованість внаслідок самостійно визначених податкових зобов'язань заявлених підприємством у податковій декларації 9021933777 від 19.04.2013 року, самостійно визначених зобов'язань заявлених підприємством в уточнюючому розрахунку №9020428176 від 15.04.2013 року, та на підставі податкових повідомлень - рішень. Станом на 27.06.2013 року заборгованість відповідача складає суму в розмірі 337088,39 грн., яка до цього часу ним не сплачена. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом в якому позивач просив стягнути з розрахункових рахунків відповідача на корить держави суму заборгованості в розмірі 337088,39 грн., виходячи із вимог Закону.

Представники ДПІ у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позові та уточненні до нього.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував поти задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми розмірі 50000,00 грн., оскільки саме ця сума була погашена ПДРГП. Тобто, представник у судовому засіданні вважав позов ДПІ обґрунтованим в частині стягнення з ПДРГП суми заборгованості в загальному розмірі 287088,39 грн., а не суми в розмірі 337088,39 грн..

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідач зареєстрований та перебуває на обліку в ДПІ, як платник податків.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі ПК) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п.16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 ст.36 ПК передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість внаслідок самостійно визначених податкових зобов'язань заявлених відповідачем у податковій декларації 9021933777 від 19.04.2013 року, самостійно визначених зобов'язань заявлених в уточнюючому розрахунку №9020428176 від 15.04.2013 року, та на підставі прийнятих ДПІ податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Також судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №0001701520 та №0001691520 не скасовані, а тому є чинними, оскільки позивачем ці рішення не оскаржувалися ні в адміністративному, ні в судовому порядку, що підтвердив у судовому засіданні представник ДПІ та не заперечувалося представником відповідача.

Відповідно до п. 95.1 ст.95 ПК орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.п. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Податковий борг відповідача станом на 27.06.2013 року складає суму в розмірі 337088,39 грн., яка до цього часу ним не сплачена, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.20.1.28 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом;

На підставі зазначених норм, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з банківських рахунків відповідача податкової заборгованості в розмірі 337088,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи представника відповідача про те, що ПДРГП погасило зазначену заборгованість в частині 50000,00 грн., суд до уваги не приймає, оскільки ці доводи представника не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються матеріалами справи.

Інших заслуговуючих на увагу суду належних доказів відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в тій частині, що ним було частково сплачено суму заборгованості в розмірі 50000,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 86, 159-164 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Стягнути з банківських рахунків Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (код ЄДРПОУ №01432144, м.Одеса, вул.25-й Чапаївської дивізії, 1) р/р №26009300005081 (долар США), №26009300005081 (Євро), №26009300005081 (Українська гривня) та №26009300005081 (російський рубль) в АТ «Златобанк», р/р №26000047629001, №26001047629000, №26009047629002, №26044047629001 в АТ «УкрСиббанк, р/р №2600030100236 в ФОДЕСЬК МІСК ВІД 7860 ТОЩАД м.Одеса, №26008301750976 в філії ПАТ ПІБ в м.Херсон, №26009000128 та №26006010128 в Ф ОРУ АТ «Б» Фінанси та Кредит» м.Одеса, №25706301535006, №25717301535006 та №26005302535006 в філії ПАТ ПІБ в м.Одеса, №26006300256 в ФМиколаївське відділення ВАТ Ощад м.Миколаїв, відкритих на ім'я Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, на користь державного бюджету суму заборгованості в загальному розмірі 337088,39 грн..

Постанову після набрання нею законної сили направити на виконання до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Л.М.Токмілова

05 вересня 2013 року.

.