Постанова № 33345896, 05.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа№ 925/589/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача - Потапова С.М.

від відповідача - Сівов Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2013 року (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Приватного підприємства «Северукрагро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро»

про стягнення 273 764,28 грн., та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро»

до Приватного підприємства «Северукрагро»

про стягнення 95 632,91грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Северукрагро» заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс - Агро» 273 764,28 грн. боргу згідно договору № ТЕО-К/34 на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.09.2010 року, з яких: 147 750 грн. основного боргу, 113 767,50 грн. пені у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення платежу, 8 799,29 коп. збитків та 3 447,49 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс - Агро» заявлено зустрічний позов до Приватного підприємства «Северукрагро» про стягнення 95 632,91 грн. заборгованості за договором № ТЕО-К/34 на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.09.2010 року.

Позивачем за первісним позовом неодноразово збільшувались позовні вимоги, так в останній заяві про збільшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 147 750 грн. основного боргу, 180 255 грн. пені у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення платежу, 8 799,29 грн. збитків та 6 648,73 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову № 13/06-2, у якій керуючись ст. 66 ГПК України просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області первісний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» на користь приватного підприємства «Северукрагро» 147 750 грн. боргу, 180 255 грн. штрафних санкцій у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення платежу, 6 648,73 грн. пені, 7 500 грн. витрат на послуги адвоката та 6 693,06 грн. судового збору. У решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Відмовлено у задоволенні заяви ПП «Северукрагро» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийняти рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд повністю скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивові тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.08.2013 року.

У судовому засіданні 29.08.2013 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.09.2013 року.

У судове засідання 05.09.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між приватним підприємством «Северукрагро» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітранс - Агро» (виконавець) вникли на підставі укладеного 10 вересня 2010 року договору на транспортно-експедиційне обслуговування № ТЕО-К/34.

Згідно пунктів 1.1. та 1.3. договору виконавець зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з навантаженням (розвантаженням), сертифікацією, митним оформленням і відправкою (отриманням) зернових, олійних і інших вантажів (далі - продукція), зі всіх станцій (на всі станції) Укрзалізниці вказаних Замовником. На кожне перевезення сторони підписують додаткову угоду.

Згідно пунктів 2.1.2. та 2.1.3. договору виконавець зобов'язується забезпечити своєчасне замовлення і подачу вагонів під завантаження (розвантаження) на станцію відправки (отримання) продукції у погоджені з замовником строки, у відповідності з отриманими від нього заявками, організувати відвантаження (розвантаження) продукції ж/д вагонами в терміни, погоджені з замовником, у відповідності з переданими виконавцю заявками, інструкціями замовника на відвантаження і перевезення продукції, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно пункту 2.1.12. договору після зважування вагонів (при експорті або імпорті в процесі митного оформлення) надати реєстр вагонів, завірений печаткою виконавця, де вказано: номера ж/д накладних; номера вагонів з вказівкою ваги і виду продукції; станція призначення та відправлення; дату відвантаження (дату, вказану на штампі станції відвантаження). На вимогу замовника на протязі 24 годин з моменту відправки вагонів передати Замовнику по факсимільному зв'язку копії ж/д накладних. Протягом 3-х діб з часу відправки вагонів надати в офіс замовника пакет документів: копії ж/д накладних, завірених печаткою вантажовідправника; оригінали ГТД (при експорті); оригінали рахунків-фактур (при експорті).

Робота виконавця вважається виконаною по факту відправки (відвантаження) вагонів зі станції відправки (отримання) у відповідності з заявками замовника і пред'явлення в офіс замовника документів, обумовлених в п. 2.1.12. даного договору. При пред'явленні вищезазначених документів підписується Акт виконаних робіт (2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата здійснюється замовником у вигляді попередньої оплати відповідно до виставленого рахунку в розмірі 90 % комплексної ставки.

Згідно пункту 4.1. договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірах погоджених в додатках до даного договору.

Додатковою угодою № 17 від 18.01.2013 року до договору сторони погодили, що для забезпечення подачі до місця завантаження рухомого складу і відправки 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) +/- 5 % тонн кукурудзи зі станції Прилуки Півд. з/д, призначенням станції Горностаївка Півд.-Зах. з/д Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця попередню оплату за даним Договором у розмірі 147 750 грн. за 15 вагонів кукурудзи.

Згідно п. 3 додаткової угоди замовник здійснює попередню оплату Виконавцю по даній угоді в розмірі 90 % вартості послуг. Остаточні взаєморозрахунки за виконані роботи (послуги) проводяться протягом 3-х банківських днів після надання Акту виконаних робіт.

На виконання умов договору виконавцем було пред'явлено замовнику рахунок на оплату № 38 від 18.01.2013 року на суму 147 750 грн.

Оплату замовник виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 736 та № 737 від 23.01.2013 року відповідно на суму 137 865,00 грн. та 9 885,00 грн.

Виконавець умови договору та додаткової угоди не виконав, підтвердженням чого є те, що 04.02.2013 року відповідач звернувся із заявкою до начальника станції Прилуки про подачу на під'їзді колії ТОВ «Елеватор-Агро» 15 вагонів - зерновозів для навантаження кукурудзи, а вже 12.02.2013 року останній направив на адресу начальника станції Прилуки ПЗ відмову від навантаження згідно заявленого плану на Бел. ж.д. на 15 вагонів-зерновозів кукурудзи фуражної з підприємства ТОВ «Елеватор-Агро» у зв'язку з неможливістю відправки.

11.02.2013 року позивач за первісним позовом направляв на адресу відповідача претензію № 2-11/02, у якій просив повернути 100 % попередню оплату в сумі 147 750 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Северукрагро» до 12.02.2013 року та попередив, що в разі не повернення попередньої оплати і не виконання додаткової угоди № 17 від 18.01.2013 року до договору в подальшому витрати на зберігання зерна кукурудзи на елеваторі ТОВ «Елеватор Агро» будуть проводитись за рахунок відповідача. Вказану претензію відповідач отримав, але залишив без відповіді.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зважаючи, що відповідач за первісним позовом у встановлений договором строк свого обов'язку по договору не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, та не надав належних доказів оплати заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 147 750 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом п. 5.2. Договору, згідно з яким у випадку несвоєчасного виконання Виконавцем своїх обов'язків по даному договору, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми послуг не відвантаженої продукції за кожний день прострочення, якщо така не виникла з вини Замовника.

Перевіривши розрахунок пені колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у розмірі 6 648,73 грн.

Окрім того, сторонами відповідно до пункту 3.3. договору передбачено, що у випадку відмови замовника від заявленого перевезення або неможливістю надання послуг виконавцем на повну суму попередньої оплати, виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати на протязі 5 днів з моменту отримання однією стороною повідомлення про зупинення проведення робіт. При несвоєчасному поверненні суми попередньої оплати виконавець виплачує пеню в розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 180 255 грн. пені в розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 180 255 грн. дійшов висновку, що обумовлена сторонами в п. 3.3. договору пеня за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, зважаючи на невеликий період заборгованості, існування заборгованості у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом та те, що розмір штрафу значно перевищує розмір збитків колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру штрафу до 18 025,50 грн.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 799,29 грн. збитків по зберіганню зерна оскільки позивач не довів необхідності зберігання зерна, неможливості його перевезення за допомогою іншої транспортно-експедиційної компанії, а також необхідності зберігання саме в період часу з 07.02.2013 року по 21.02.2013 року, отже він не довів наявність понесених ним збитків, що стали наслідком неправомірних дій відповідача.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні зустрічного позову щодо стягнення з позивача за первісним позовом 95 632,91 грн. заборгованості за договором № ТЕО-К/34 від 10.09.2010 року виходив з того, що позивач за первісним позовом заявив вимогу до суду по додатковій угоді № 17 від 18.01.2013 року, а позивач за зустрічним позовом подав до суду інші додаткові угоди до договору № ТЕО-К/34 і первинні бухгалтерські документи по них на підтвердження заявленої суми, а так як вони не відносяться до відносин по виконанню додаткової угоди № 17 від 18.01.2013 року, то вони не можуть підтверджувати вимогу про стягнення 95 632,91 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вказаним вище висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, замовник за ним, тобто відповідач, зобов'язаний здійснювати оплату платежів по дійсному договору, згідно виставлених рахунків, протягом двох банківських днів.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата здійснюється замовником у вигляді предоплати згідно виставленому рахунку в розмірі 90 % комплексної поставки. Комплексна поставка оговорюється у додатковій угоді по кожній станції окремо і включає в себе винагороду виконавця та ряд витрат на додаткові роботи та витрати, визначених в договорі розмір вартості цих витрат визначається на підставі попереднього розрахунку.

Згідно п. 3.2. договору по закінченні робот по відправці заявленої продукції здійснюється звірка виконаних сторонами зобов'язань після чого виконавець направляє замовнику акти виконаних робіт з відображенням взаємозаліків по кожній станції до 10 числа місяця наступного за звітним у відповідності до акту виконаних робіт виконується остаточний розрахунок по заявленій перевозі продукції.

Розділом 4 договору передбачено, що за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірах узгоджених в доповненні до дійсного договору.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що протягом 2012 року між сторонами були укладені додаткові угоди комплексних поставок до Договору на загальну суму 2 262 857,80 грн., послуги по яких виконавцем замовнику були надані, про що складені відповідні акти та частково оплачені на суму 2 220 499,71 грн. Станом на 31.12.2012 року кінцеве сальдо по відносинах ПП «Северукрагро» з ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» складало 95 632,91 грн. на користь ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро», що підтверджується відповідним актом звірки.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача за зустрічним позовом існує заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом за угодами № 5 від 12.07.2011 року, акт виконаних робіт № 429 від 29.07.2011 року до нього з сумою заборгованості 55 902 грн., додаткова угода № 6 від 02.08.2011 року та акт виконаних робіт № 472 від 22.08.2011 року з заборгованістю в розмірі 68 080 грн., додаткова угода № 14 від 27.08.2012 року та акт виконаних робіт № 611 від 11.09.2012 року до нього з сумою заборгованості у розмірі 1 907 грн. у загальному розмірі 125 889 грн.

Однак, позивач за зустрічним позовом врахував переплати відповідача по додатковим угодам № 10 від 07.05.2012 року та № 11 від 05.05.2012 року за якими загальна переплата відповідача за зустрічним позовом склала 30 265,09 грн., а різниця відповідно 95 623,91 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення зустрічної позовної заяви та стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 95 623,91 грн. оскільки зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору № ТЕО-К/34, а додаткові угоди лише змінювали п. 4.1. розділу 4 в якому визначалась винагорода за надані послуги.

Крім того, зустрічний позов прийнятий судом першої інстанції для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов та первісний позов взаємно пов'язані оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № ТЕО-К/34, яким визначені права та обов'язки сторін.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що в актах виконаних робіт та рахунках на оплату містяться різниця в сумах колегією суддів до уваги не приймається оскільки оплата здійснюється замовником у вигляді предоплати згідно виставленому рахунку.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині нарахування штрафу та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Рішення Господарського суду м. Києва в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 147 750 грн. основного боргу, 6 648,73 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та в частині відмовити у задоволенні заяви ПП «Северукрагро» про вжиття заходів до забезпечення позову слід залишити без змін.

За змістом ст.ст. 44, 48 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги адвокатом від 07.03.2013 року, укладеного між адвокатом Бахмачем Олександром Васильовичем (свідоцтво № 601 від 27.01.2012 року) та приватним підприємством «Северукрагро», адвокат зобов'язався надати позивачу консультації, складання позовної заяви про стягнення з ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» на користь клієнта передплати, нарахованої пені та збитків і представництво його інтересів в господарському суді Черкаської області при розгляді позовної заяви (пункт 1.1.).

Позивач за первісним позовом згідно клопотання від 13.06.2013 року № 13/06-3 та від 21.06.2013 року № 2106-1 в підтвердження понесених ним витрат на адвоката надав суду квитанції до прибуткового касового ордеру № КВ 1/13 від 09.04.2013 року на суму 4 000,00 грн. (складання позовної заяви), № КВ 2/13 від 30.04.2013 року на суму 2 500,00 грн. (участь у судовому засіданні 30.04.2013 року), № ЧР 1/13 від 13.06.2013 року на суму 2 500,00 грн. (участь у судовому засіданні 13.06.2013 року) та № ЧР 2/13 від 21.06.2013 року на суму 2 500,00 грн. (участь у судовому засіданні 21.06.2013 року), всього на загальну суму 11 500 грн.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню витрати за участь адвоката у судових засіданнях, а саме 7 500 грн.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2013 року змінити, п. 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» (18015, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/7, код ЄДРПОУ 36619064) на користь приватного підприємства «Северукрагро» (14017, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 31, кв. 20, р/р 26000060530770 в РУ КБ ПриватБанк м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 36339462) 147 750 грн. боргу, 18 025,50 грн. штрафу, 6 648,73 грн. пені, 7 500 грн. витрат на послуги адвоката та 3 448,47 грн. судового збору.»

Пункт 4 резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Северукрагро» (14017, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 31, кв. 20, р/р 26000060530770 в РУ КБ ПриватБанк м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 36339462) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» (18015, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/7, код ЄДРПОУ 36619064) 95 623,91 грн. боргу та 1 912,48 грн. судового збору.»

В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2013 року залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства «Северукрагро» (14017, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 31, кв. 20, р/р 26000060530770 в РУ КБ ПриватБанк м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 36339462) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» (18015, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/7, код ЄДРПОУ 36619064) 3 346,53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/589/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.