Рішення № 33345687, 03.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12784/13 03.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 238 312,72 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Рябчук С.В.

від відповідача: Баран М.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Військторгсервіс" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 118 939,08 грн., пені в сумі 118 096,64 грн., 3% річних у розмірі 1 142,38 грн., інфляційних збитків в сумі 134,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії згідно договору №41-0016 на постачання теплової енергії від 14.12.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.09.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (постачальник) та Концерном "Військторгсервіс" було укладено договір №41-0016 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачеві теплову енергію для підігріву води та опалення, а відповідач зобов'язався сплачувати позивачеві за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Найменування Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів товариства (протокол №18 від 11.03.2011 р.) та зареєстрованого 19.04.2012 р.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається відповідачу для об'єктів перерахованих у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору на опалення, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Відповідно до п. 3.2.21. договору відповідач зобов'язаний щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що обсяг наданих послуг визначається за показаннями приладів обліку або, при їх відсутності, несправності або пропуску відповідачем строків проведення державної метрологічної повірки - розрахунковим методом у відповідності до встановлених норм споживання теплової енергії.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем, здійснюється у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Згідно п. 6.5. договору розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Пунктом 7.3.3. встановлено, що відповідач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5. цього договору - сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір діє до 10.10.2008 р. включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмови від нього.

01.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» та Концерном «Військторгсервіс» було укладено додаткову угоду до договору на постачання теплової енергії №41-0016 від 14.12.2007р., якою пункти вказаного договору викладені у наступній редакції:

П.1.2. «Тарифи/двоставкові тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням Теплопостачальника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи/ двоставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.»

П.1.3. «Ціна цього Договору включає ціну (вартість) проданої за цим Договором теплової енергії. Ціна (вартість) проданої за цим Договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Абонентська плата в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.»

П.5.1. «Облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» та даними, вказаними у додатку N 1 цього договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання».

П.5.3. «У разі, якщо об'єкт теплоспоживання Споживача, який не має засобів (приладів) обліку, розташований у будинку (будівлі) обладнаному засобом (приладом) обліку теплової енергії, що здійснює підсумовуючий облік, то для визначення спожитої Споживачем теплової енергії від кількості теплової енергії за даними будинкового засобом (приладом) обліку віднімається теплова енергії спожита іншими споживачами, об'єкти теплоспоживання яких обладнанні засобами (приладами) обліку, а отримана різниця розподіляється між Споживачами, які не мають засобів (приладів) обліку теплової енергії, пропорційно тепловому навантаженню/розрахунковій кількості об'єму води для підігріву води (постачання гарячої води) їх об'єктів теплоспоживання вказаних у додатку № 1 до Договору.»

П.5.4. «Споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати Теплопостачальнику підписаний та скріплений печаткою Споживача Звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим днем, то день подання Звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання Споживачем вказаного звіту, Теплопостачальник має право виконати облік розрахунковим методом у відповідності до умов цього Договору.»

П. 5.6. «Обсяг наданих послуг визначається за показаннями засобів (приладів) обліку або, при їх відсутності, несправності, пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки або засобу (приладу) обліку пов'язаної з проведенням державної метрологічної повірки - розрахунковим методом згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» та даними, вказаними у додатку №1 до цього договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання. Вразі, якщо засіб обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях застосовуються показання такого засобу (приладу) та розрахунковий метод згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» та даними, вказаними у додатку N 1 цього договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання».

П.6.2. «Розрахунки за теплову енергію здійснюється за розрахунковою одиницею - гігакалорією (Гкал.)»

Виключено п.5.7, п.6.2.2., п.6.2.3., п.6.3. з Договору.

П.6.4. «Розрахунки Споживача з Теплопостачальником за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, при відсутності засобів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому Сторони домовилися про таке. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).»

П.6.5. Розрахунки за надані послуги Споживач здійснює згідно умов цього Договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того на який день тижня припадає 1-ше число місяця. Якщо 1-ше число місяця припадає на вихідний день, то розрахунок - за надані послуги здійснюється в останній робочий день звітного місяця.»

Дана додаткова угода набирає чинності з 01.10.2012 року.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення по справі.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2012 р. по 01.07.2013 р. (на підставі даних рахунків-фактур за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 118 939,08 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію не розраховувався, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 118 939,08 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 118 096,64 грн. - пені, 1 142,38 грн. - 3% річних та 134,62 грн. - інфляційних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору №41-0016 на постачання теплової енергії від 14.12.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Судом встановлено, що поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства, умов договору на основі виставлених рахунків-фактур підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.11.2012 р. по 01.07.2013 р. за договором №41-0016 на постачання теплової енергії від 14.12.2007 р. на загальну суму 118 939,08 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем за поставлену теплову енергію не розрахувався, в результаті чого заборгував перед позивачем 118 939,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору №41-0016 на постачання теплової енергії від 14.12.2007 р. встановлено обов'язок відповідача сплачувати за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 1 числа місяця наступного за розрахунковим, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2012 р. по 01.07.2013 р. у розмірі 118 939,08 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 118 096,64 грн. пені за період з 02.12.2012 р. по 13.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 2 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Положеннями вказаної статті спростовуються твердження відповідача про неправомірність нарахування позивачем пені в розмірі 1 %, оскільки зазначений розмір пені повинен обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ. Зазначені твердження є хибними, оскільки нарахування пені за правовідносинами з надання комунальних послуг регулюється спеціальним законом, зазначеним вище.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, останній відповідає вимогам чинного законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 118 096,64 грн. пені за період з 02.12.2012 р. по 13.06.2013 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 142,38 грн. 3% річних за період з 02.12.2012 р. по 01.07.2013 р. та 134,62 грн. інфляційних збитків за період з 02.12.2012 р. по 31.05.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних збитків, останній відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 142,38 грн. 3% річних за період з 02.12.2012 р. по 01.07.2013 р. та 134,62 грн. інфляційних за період з 02.12.2012 р. по 31.05.2013 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" задовольнити.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, ідентифікаційний код - 33689922), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 55-Б, ідентифікаційний код - 03357671) 118 938,08 (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 08 коп. - заборгованості, 118 096 (сто вісімнадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 64 коп. - пені, 1 142 (одну тисячу сто сорок дві) грн. 38 коп. - 3% річних, 134 (сто тридцять чотири) грн. 62 коп. - інфляційних збитків та 4 766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 25 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.