Рішення № 33345634, 30.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15393/13 30.08.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача Державної установи "Київський міський лабораторний центр

держсанепідемслужби України", м. Київ

про стягнення 66 056,79 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. - юрисконсульт

від відповідача: Махтєєва С.І. - бухгалтер, Константинова Н.А. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України", про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 61 687,82 грн., пені в сумі 3 445,41 грн., інфляційних в сумі 70,20 грн. та трьох процентів річних в сумі 853,36 грн. відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8865030 від 01.01.2013 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права та охоронювані законом інтереси порушено, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача повідомили суд про часткове погашення суми заборгованості в розмірі 61 187,06 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 750 від 22.08.2013 року., яке долучено до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем погашено частину основної заборгованості за Договором № 8865030 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 61 187,06 грн. вже після звернення кредитора з позовом, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України", щодо стягнення з останнього основного боргу в зазначеній сумі слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Позов мотивовано тим, що 01.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", далі Енергопостачальна організація, та Державною установою "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України" далі Абонент, було укладено Договір № 8865030 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1.) є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Пунктами 2.2.1 та 2.3.1 Договору встановлено обов'язок Постачальника поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з Додатком № 1 до договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової води.

Пунктом 1 Додатку № 3 від 01.01.2013 року до Договору визначений тариф на оплату теплової енергії в сумі 638,25 грн. за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ. Тариф затверджений постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 116.

Пунктами 2,3,4 Додатку № 4 від 01.01.2013 року встановлено обов'язок Споживача, зокрема:

· щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 7 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду, акт приймання - передачі товарної продукції, рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду,

· сплату за вищевказаними документами споживач виконує не пізніше 25 числа

поточного місяця.

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.01.2013 року по 01.08.2013 року за ним утворився основний борг за використану теплову енергію, який станом на 01.08.2013 року дорівнює 61 687,82 грн. Виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку, табуляграмами, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, з січня 2013 року по червень 2013 року, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 3 445,41 грн., яка передбачена сторонами п. 4.5 Додатку № 4 до Договору. Так, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день до моменту погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 70,20 грн. за період прострочення з січня 2013 року по червень 2013 року та трьох процентів річних в сумі 853,36 грн. за період з січня 2013 року по липень 2013 року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. В Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким «розведено» договір купівлі-продажу та поставки:

· реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за Договором. Основний борг в сумі 61 687,82 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження. Враховуючи те, що відповідачем погашено частину основної заборгованості в сумі 61 187,06 грн., позивач наполягає на стягненні з відповідача суми в розмірі 500,76 грн.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 445,41 грн. обґрунтовані.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в 853,36 грн. за період з січня 2013 року по липень 2013 року, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних підлягають задоволенню за розрахунком суду, а саме: інфляційні в сумі 31,55 грн.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, зокрема, доведення спору до судового врегулювання, та, в даному випадку, перерахування частково боргу після порушення провадження у справі, Господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у частині другій статті 49 ГПК України. З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 719,49 грн. покладаються на відповідача у справі - Державну установу "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.08.13р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 526, 599, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 179, 193, ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, ч. 3 ст. 43, 44, п. 1-1, ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України" щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 61 187,06 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України" задовольнити частково.

3. Стягнути з Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України" ( 04053, м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8 код ЄДРПОУ 38518296), на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), основний борг в сумі 500,76 грн., пеню в сумі 3 445,41 грн., інфляційні в сумі 31,55 грн., три проценти річних в сумі 853,36 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 719,49 грн., видавши наказ.

4. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідемслужби України" щодо стягнення інфляційних в сумі 38,65 грн. - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 30.08.2013 року.

Суддя Ю.О.Підченко