Рішення № 33345623, 19.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2013 Справа № 905/4187/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомПублічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат "доКонцерну "Група Компаній "Капітель"про представники сторін: від позивача: від відповідача: стягнення 450888,43 грн. Абдуліна М.Г. -представник за довіреністю; Прокопенко В.В. - представник за довіреністю; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до Концерну "Група Компаній "Капітель" про стягнення заборгованості на загальну суму 450888,43 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 393658,43 грн., 3%річних у розмірі 28180,97 грн., пені у розмірі 29049,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №2/ПО-362/10 від 20.04.2010 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 393658,43 грн., на яку нараховані позивачем пеня та 3% річних.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, представник у судовому засіданні призначеному на 06.08.2013 пояснив, що товар по договору на підставі якого заявлено позов, відповідач отримав, заборгованість визнає частково за виключенням заборгованості по рахункам №305640, №12340, оскільки в останніх міститься помилка в прізвище особи, яка отримала товар. Представник відповідача підтвердив, що товар по рахункам №305640, №12340 останнім отримано.

В судовому засіданні 06.08.2013 оголошувалась перерва до 19.08.2013 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні призначеному на 19.08.2013 представники позивача та відповідача з'явились, надали підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 393658,43 грн., в яку також включена заборгованість по рахункам №305640, №12340. Представник відповідача підтвердив розмір заборгованості відповідача перед позивачем по договору, яка зазначена в акті звірки.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

30.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат"), як постачальником (позивач) та Концерном "Донецькоблагробуд" (змінило назву на Концерн "Група Компаній "Капітель"), як покупцем (відповідач) укладений договір №2/ПО-362/10, відповідно до умов якого постачальник поставляє у власність, а покупець приймає та оплачує товар, а також здійснює оплату додаткових послуг та товарів, пов'язаних з пакуванням, навантаженням та транспортуванням товару. Асортимент (марка), кількість, ціна товару, перелік та вартість послуг вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, останній укладений сторонами на строк до 31.12.2010.

Однак, відповідно до матеріалів справи, 14.04.2011 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №2/ПО-362/10 від 20.04.2010, якою сторони внесли зміни до договору.

Також між сторонами підписані 20.04.2010, 27.05.2010, 04.04.2011, 21.06.2011 специфікації до договору №2/ПО-362/10, в яких сторони погодили найменування товару, кількість, якість, ціну, умови поставки, строк оплати.

За таких обставин, матеріали справи свідчать про те, що сторони своїми фактичними діями продовжили строк дії договору, що також підтверджується представниками позивача та відповідача у судовому засіданні.

Договір та специфікації до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками, копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 393670,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями замовлень відповідача, рахунків-фактур, видаткових накладних, довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи та зазначені позивачем у позовній заяві. Судом перевірено правильність відображення даних поставки у позовній заяві даним вказаним у рахунка-фактурах, видаткових накладних та встановлено, що позивачем не вірно вказана сума поставки по рахунку №305640 від 21.12.2010, фактично сума поставки є більшою ніж вказано позивачем та враховано під час здійснення розрахунку основного боргу.

Судом враховано пояснення відповідача стосовно невірного зазначення прізвища особи, яка отримала від відповідача товар по рахунку №305640 та №12340. Однак вказана описка в прізвищі особи не спростовує факту отримання відповідачем товару та не звільняє його від зобов'язання оплатити вартість отриманого товару. Окрім того, відповідачем не надано жодних доказів наявності будь-яких зауважень висунутих позивачу з цього приводу.

Відповідачем до матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків підписаний з позивачем за період з 01.04.2010 по 01.06.2013, відповідно до якого поставка відповідачу товарів відбулась на суму 393658,43 грн. Сторонами в акті звірки не вірно вказана сума поставки по рахунку №305640 від 21.12.2010.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних виписаних позивачем на кожну видаткову накладну, декларації з ПДВ, разом з додатками №5.

Товар по вищевказаним видатковим накладним отримано уповноваженими представниками відповідача, що підтверджується копіями довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей, які наявні в матеріалах справи.

З представлених вищевказаних видаткових накладних, накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару. Відповідачем не надано жодних зауважень щодо отримання від позивача товару на виконання договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору поставки №2/ПО-362/10 від 20.04.2010. Відповідач не надав жодних доказів в спростування вказаних обставин.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата вартості поставки здійснюється у строки передбачені специфікацією.

Специфікаціями передбачено строк оплати: з відстрочкою платежу 30 днів з моменту відвантаження.

Відповідач вартість отриманого товару не оплатив, доказів оплати не надав, розмір заборгованості підтверджено як представником в судовому засіданні так і в акті звірки підписаного з позивачем.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується наявність неоплаченої вартості товару на суму 393658,43 грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 393658,43 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.1 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 29049,03грн.

Відповідно до п. 5.1 договору за прострочення строку оплати передбаченого п. 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, який зроблений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, суд визнає його не вірним, у зв'язку з арифметичними помилками.

За розрахунком суду здійсненим по кожній накладній окремо з урахуванням зміни облікової ставки та періоду визначеного позивачем і перевіреного судом, розмір пені є більшим ніж просить позивач. Однак, оскільки суд не виходить за межі позовних вимог у зв'язку з відсутністю відповідної заяви, задоволенню підлягає пеня у розмірі 29049,03 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 28180,97 грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його вірним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 28180,97 грн. підлягають задоволенню..

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну "Група Компаній "Капітель" (вул. Ф, Зайцева, 46-А, м. Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 25330268 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (вул. Комсомольська, 1, м. Часів Яр, Донецька область, 84551, код 00191773) основний борг у розмірі 393658 (триста дев'яносто три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 43 коп., пеню у розмірі 29049 (двадцять дев'ять тисяч сорок дев'ять) грн.03 коп., 3% річних у розмірі 28180 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят) грн. 97 коп., судовий збір у розмірі 9017 (дев'ять тисяч сімнадцять) грн. 77 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 21.08.2013.