Постанова № 33344027, 02.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року 810/3281/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Пількевича Є.А.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Васильківський завод газового обладнання» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

25 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Закрите акціонерне товариство «Васильківський завод газового обладнання» (ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання», підприємство) із позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 2 квітня 2013 року №0000532203 та №0000522203.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, який став підставою прийняття повідомлень-рішень, не відповідає дійсності, підкреслювали, що товариство має усі необхідні первинні документи, які супроводжують відповідний вид господарських операцій. Наголошували на відсутності у ДПІ права визнавати правочини нікчемними.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 2 вересня 2013 року не з'явився, у судовому засіданні 29 липня 2013 року та у письмових запереченнях наголошував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми грошового зобов'язання та стягнення штрафних санкцій. Стверджував, що докази руху товарів та придбання їх саме від вказаних контрагентів - відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №385/22-03/13708574 від 15 березня 2013 року, на підприємстві з 5 березня 2013 року по 7 березня 2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ПП «Юпіт» за грудень 2011 року, ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» за жовтень 2012 року, ТОВ «Сіятс» за серпень, вересень 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання» порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено позитивне значення (р.18 декларації) на суму 86400 грн. у серпні 2012 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 декларації) за серпень 2012 року на 86400 грн.; завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 56000 грн. (р. 19 декларації) за вересень 2012 року та завищено значення (р. 20.1 декларації) за вересень 2012 року на 56000 грн.; занижено позитивне значення (р. 18 декларації) на суму 10200 грн. за жовтень 2012 року та, відповідно, завищено залишок від'ємного значення (р. 24 декларації) за жовтень 2012 року на суму 96600 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.7 ст. 138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на 160230 грн., у т.ч. за ІІІ кв. 2012 року на 149520 грн., за ІV кв. 2012 року - на 10710 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із встановленням фактів безтоварності операцій позивача за договорами із його контрагентами - ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» та ТОВ «Сіятс».

На підставі Акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000532203 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем - 160230 грн. і штрафні санкції у сумі 80115 грн. із податку на прибуток підприємств; №0000522203 із визначенням грошового зобов'язання у розмірі 152600 грн. з податку на додану вартість у зв'язку із завищенням від'ємного значення цього податку на 56000 грн. у вересні 2012 року та 96600 грн. у жовтні 2012 року.

Так, згідно статутних документів, Закрите акціонерне товариство «Васильківський завод газового обладнання» є юридичною особою, зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 25 травня 1993 року (т.1 а.с.10), перебуває на податковому обліку у Васильківській ДПІ та має свідоцтво платника податку на додану вартість за №100250266 НБ №150504 (т.1 а.с.160). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря; газопровідні роботи (т.1 а.с.11).

У ході судового розгляду встановлено, що у січні 2011 року позивачем укладено договори поставки із ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» та ТОВ «Сіятс».

Зокрема, за умовами договору №11/014-1 від 11 січня 2011 року (т.1 а.с.84-87,196-199), продавець (ТОВ «Будівельний дім «Асторіон») зобов'язується передати у власність покупцеві (ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання») товар (трубну продукцію) в асортименті, кількості та ціні зазначених у специфікації, а покупець - прийняти та оплатити його. Товар поставляється партіями на умовах та у строки, обумовлені сторонами у додатках до цього договору. Продавець передає покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи: рахунки-фактури, товарну накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості заводу виробника, податкову накладну. Товар передається від продавця покупцю згідно акта приймання-передачі або іншого документа з відміткою покупця про отримання товару. Також, умовами договору встановлено, що при проведенні розрахунків за цим договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату договору, номер додатку, за яким здійснюється платіж.

На підтвердження виконання умов договору та отримання продукції (труба загальною масою 3,4 тони) підприємством надано копії наступних документів:

- специфікація №1 до Договору поставки №11/014-1 від 11 січня 2011 року у сумі 61200 грн. (т.1 а.с.200);

- податкова накладна №100303 від 3 жовтня 2012 року у сумі 61200 грн. (т.1 а.с.201);

- видаткова накладна №100303 від 3 жовтня 2012 року (т.1 а.с.202);

- платіжне доручення №231 від 3 жовтня 2012 року у сумі 61200 грн. (т.1 а.с.203).

Суд звертає увагу, що дата договору поставки, зазначена у податковій накладній (т.1 а.с.201), не відповідає даті договору (т.1 а.с.196). Товар, за умовами договору, передається згідно акта приймання-передачі, разом із тим такий акт (акти) до суду надано не було.

На порушення умов договору щодо заповнення у платіжних документах номеру і дати договору, номера додатку, за яким здійснюється платіж, у платіжному дорученні вказано лише рахунок (т.1 а.с.203). При цьому, номер рахунку-фактури, вказаний у видатковій накладній та того, що зазначений у платіжному дорученні і банківській виписці - різниться (т.1 а.с.202, 203,204). Крім того, сам рахунок-фактура у матеріалах справи відсутній.

Оплата ж проводилася на розрахунковий рахунок, відмінний від зазначеного у договорі.

До того ж, позивачем не надано до суду додатків до договору.

Суд звертає увагу, що відомості про наявність у ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» розрахункового рахунку, який зазначено у договорі №11/014-1 від 11 січня 2011 року, у податкового органу - відсутні (т.1 а.с.131,199).

Також між позивачем та ТОВ «Сіятс» укладено договір поставки №14/01-1 від 14 січня 2011 року, згідно якого продавець (ТОВ «Сіятс») зобов'язується передати у власність покупцеві (ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання») товар (трубну продукцію) в асортименті, кількості та ціні зазначених у специфікації, а покупець - прийняти товар та оплатити його. Товар поставляється партіями на умовах та у строки, визначені сторонами у додатках до цього договору. Продавець передає покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи, а саме: рахунки-фактури, товарну накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості заводу виробника, податкову накладну. Товар передається за актом приймання-передачі або іншим документом з відміткою покупця про отримання товару. При проведенні розрахунків за цим договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату договору, номер додатку, за яким здійснюється платіж (т.1 а.с.88-91, 168-171).

Позивачем надані наступні документи згідно такого договору на підтвердження отримання продукції (труб, регуляторів, кранів, ємкості для збирання конденсату):

- специфікація №2 до договору поставки №14/01-1 від 11 січня 2011 року на суму 758400 грн. (т.1 а.с.172) ;

- рахунок-фактура №27/08-1 від 27 серпня 2012 року на суму 518400 грн. (т.1 а.с.187, 188); видаткова накладна №82701 від 27 серпня 2012 року (т.1, а.с.76), податкова накладна №82701 від 27 серпня 2012 року на суму 518400 грн. (т.1 а.с.174), платіжне доручення №204 від 27 серпня 2012 року (т.1 а.с.189);

- рахунок-фактура №04/09-3 від 4 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.181), видаткова накладна №90302 від 3 вересня 2012 року (т.1 а.с.186), податкова накладна №90302 від 3 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.173) (платіжне доручення - відсутнє);

- видаткова накладна №90401 від 4 вересня 2012 року (т.1 а.с.185), податкова накладна №90401 від 4 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.175) (рахунок-фактура, платіжне доручення - відсутні);

- видаткова накладна №90402 від 4 вересня 2012 року (т.1 а.с.183), податкова накладна №90402 від 4 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.176) (рахунок-фактура та платіжне доручення відсутні) ;

- рахунок-фактура №07/09-4 від 7 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.183), видаткова накладна №90701 від 7 вересня 2012 року (т.1 а.с.184), податкова накладна №90701 від 7 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.180) (платіжне доручення відсутнє);

- рахунок-фактура №10/09-5 від 10 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.182), видаткова накладна №91004 від 10 вересня 2012 року (т.1 а.с.184), податкова накладна №91004 від 10 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.177), платіжне доручення №214 від 11 вересня 2012 року у сумі 240000 грн. (т.1 а.с.190) (сума вказана у платіжному дорученні відрізняється від зазначеної у рахунку-фактурі);

- рахунок-фактура №11/09-6 від 11 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.181), видаткова накладна №91101 від 11 вересня 2012 року (т.1 а.с.182), податкова накладна №91101 від 11 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.179), податкова накладна №91102 від 11 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.178) (.

Згідно пункту 4 договору розрахунки здійснюються у порядку і строки, визначені в додатках до цього договору. Такі додатки позивачем надані не були.

Суд зазначає, що дата договору поставки, зазначена у всіх податкових накладних, виданих ТОВ «Сіятс» (т.1 а.с.173-180), не відповідає даті договору (т.1 а.с.168). Товар, за умовами договору, передається згідно акта приймання-передачі, проте такі акти до суду надані не були.

На порушення умов договору щодо заповнення у платіжних документів номеру і дати договору, номера додатку, за яким здійснюється платіж, у платіжних дорученнях вказано лише номер і дату рахунку-фактури (т.1 а.с.189-190).

Також на підтвердження оплати надані платіжні доручення, сплачені лише згідно рахунку-фактури №27/08-1 від 27 серпня 2012 року та згідно рахунку-фактури №10/09-5 від 10 вересня 2012 року.

Інформація про наявність у ТОВ «Сіятс» розрахункового рахунку, який зазначено у договорі №14/01-1 від 11 січня 2011 року у ДПІ - відсутня (т.1 а.с.115-116,171).

Стосовно транспортування продукції згідно договору поставки №11/014-1 від 11 січня 2011 року, укладеного з ТОВ «Будівельний дім «Асторіон», та №14/01-1 від 14 січня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Сіятс», товариством «Васильківський завод газового обладнання» надано у судове засідання 2 вересня 2013 року копії та оригінали (для огляду) товарно-транспортних накладних від 27 серпня 2012 року, 3 вересня 2012 року, 4 вересня 2012 року, 7 вересня 2012 року, 10 вересня 2012 року, 11 вересня 2012 року (т.2 а.с.93,96-100) та 3 жовтня 2012 року (т.2 а.с.92), а також копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва платника єдиного податку Серії А 3060751 особи, що здійснювала перевезення (т.2 а.с.94-95).

Однак суд звертає увагу, що позивачем не надано договору про надання транспортних послуг та доказів на підтвердження їх оплати.

Крім того, у товарно-транспортних накладних відсутні серія такої накладної, номер подорожнього листа, відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт, а також дата та підпис особи, яка отримала товар. Подорожні листи подано не було.

Суд також підкреслює, що товарно-транспортні накладні або ж інші документи щодо транспортування товару на час проведення перевірки представникам податкового органу надані не були; а до суду подані лише 02 вересня 2013 року.

Із наданої позивачем копії журналу реєстрації довіреностей за 2010-2013 роки вбачається, що довіреність на отримання матеріальних цінностей була видана лише 27 серпня 2012 року на отримання товару від ТОВ «Сіятс» згідно рахунку-фактури №27/08-1 від 27 серпня 2012 року.

Позивачем надано фотоматеріали продукції, технічна документація та сертифікати якості, копії витягів із книги оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках; реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень та вересень 2012 року та податкові декларації з податку на додану вартість за цей же період.

Так, сукупність наданих товариством «Васильківський завод газового обладнання» документів дійсно підтверджує наявність відповідної продукції на підприємстві позивача, разом із тим, суд не приймає до уваги таку наявність як доказ товарності операцій саме із цими контрагентами (ТОВ «Будівельний дім «Асторіон», ТОВ «Сіятс»).

Стосовно оглянутого у судовому засіданні висновку економічної експертизи, суд констатує, що назва експертизи як економічної не відповідає її суті, а саме - правовому змісту, що належить до компетенції суду, у зв'язку з чим суд вважає його неналежним доказом у справі.

Таким чином, сукупність наведених доказів переважає твердження про реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» та ТОВ «Сіятс», і суд погоджується як і з висновками Акта перевірки, так і з правовими наслідками, викладеними в податкових повідомленнях-рішеннях.

За таких обставин вбачається, що твердження позивача про реальність поставки вказаного товару не підтверджується наявними матеріалами справи, а висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства не спростовуються.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним розумінням вимог чинного законодавства.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 цієї статті визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як закріплює пункт 44.6 цієї ж статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факти придбання позивачем товарів саме у ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» та ТОВ «Сіятс» на підставі договорів поставки у ході судового розгляду не підтвердилися.

Твердження ж податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства спростовані не були.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 вересня 2013 р.