Рішення № 33342924, 09.09.2013, Оболонський районний суд міста Києва

09.09.2013 Справа № 756/5573/13-ц

унікальний номер 756/5573/13-ц

справа № 2/756/2669/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарях - Острянко В.В., Яковлєві О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про визнання звільнення незаконним, зміну формулюванню причини звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про скасування наказу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом в порядку цивільного судочинства до ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 2001 року, позивач працювала в АТ «По виробництву інсулінів «Індар» на посаді заступника директора з маркетингової роботи. У липні 2009 року позивач написала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням і тому вважала, що звільнена на підставі поданої нею заяви. Після звільнення у 2009 році позивач неодноразово зверталася до роботодавця з приводу видачі їй трудової книжки, однак така книжка видана позивачу не була, а тому ОСОБА_1 продовжила працювати на іншому підприємстві по новій трудовій книжці. У 2011 році позивач була знову прийнята на робота в ПАТ По виробництву інсулінів «Індар» на посаду заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань, запис про прийняття на роботу було здійснено до трудової книжки, яка увесь час зберігалася на підприємстві. Позивач вказує, що у період з 25 лютого 2013 року по 16 березня 2013 року вона перебувала на лікарняному, після хвороби ОСОБА_1 вийшла на роботу 18 березня 2013 року, прибувши до свого робочого кабінету, вона побачила в кабінеті інших працівників, з'ясувала, що її особисті речі в період хвороби були перенесені до відділу кадрів на зберігання. Позивач звернулася до Голови правління Вишневської Л.В. з проханням підписати заяву про відпустку та прийняти лікарняний лист, який підтверджує поважні причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці. Голова правління Вишневська Л.В. відмовилась взагалі розмовляти з позивачем та вимагала від неї написання заяви про звільнення за власним бажанням, інакше пообіцяла звільнити її за прогул. Пізніше позивачу стало відомо, що наказ про її звільнення із займаної посади за прогул вже підписаний керівництвом. 19 березня 2013 року позивач ознайомилась з наказом про звільнення, отримала трудову книжку, з якої їй стало відомо, що у 2009 році вона також була звільнена за прогул. Того ж дня позивач направила копію лікарняного листа на адресу підприємства. Позивач вказує, що при звільненні у 2009 році та у 2013 році роботодавцем були порушені її трудові права, норми Кодексу законів про працю України, що спричинило сильні моральні страждання та переживання, приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації позивача, чим завдано їй моральної шкоди.

За таких обставин, позивач просила визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з маркетингової роботи ЗАТ «По виробництву інсулінів «Індар» з 15 липня 2009 року за прогул без поважних причин, скасувати наказ від 15 липня 2009 року № 131-К, змінити формулювання причин звільнення на ст. 38 КзпП України, визнати незаконним звільнення позивача з посади заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» з 25 лютого 2013 року за прогул без поважних причин, скасувати наказ від 18 березня 2013 року № 34-К, поновити позивача на роботі з 25 лютого 2013 року на посаді заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до дня ухвалення рішення судом, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 32000 гривень, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Після початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 06 серпня 2013 року представником позивача подано клопотання про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 204-207), яке судом ухвалено задовольнити частково, прийнято до розгляду позовні вимоги, викладені у заяві, крім п. 8, відповідно до якого позивач просить скасувати наказ відповідача від 19 березня 2013 року № 35-К «Про внесення доповнення до наказу № 34-К від 18 березня 2013 року», оскільки заявленням таких позовних вимог представник позивача фактично змінює предмет та підстави позову після початку розгляду справи по суті, що є недопустимим.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року об'єднані в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» про скасування наказу від 19 березня 2013 року № 35-К «Про внесення доповнення до наказу № 34-К від 18 березня 2013 року» (цивільна справа № 2/756/4288/13) та позовні вимоги ОСОБА_1, що розглядаються у даній цивільній справі.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» за первісним та об'єднаним позовами такі: - визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з маркетингової роботи ЗАТ «По виробництву інсулінів «Індар» з 15 липня 2009 року за прогул без поважних причин, - скасувати наказ ЗАТ «По виробництву інсулінів «Індар» від 15 липня 2009 року № 131-К, змінити формулювання причин та підстав звільнення ОСОБА_1 із «Звільнена з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, за прогул. Підстава наказ № 131-К від 15 липня 2009 року» на «Звільнена за власним бажанням з 22 червня 2009 року у зв'язку з поданою заявою на підставі ст. 38 КЗпП України», зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1; визнати незаконним звільнення позивача з посади заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» з 25 лютого 2013 року за прогул без поважних причин; -скасувати наказ від 18 березня 2013 року № 34-К; - скасувати наказ від 19 березня 2013 року № 35-К «Про внесення доповнення до наказу № 34-К від 18 березня 2013 року»; - поновити позивача на роботі з 25 лютого 2013 року на посаді заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар»; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2013 року по 06 серпня 2013 року у розмірі 86531,47 гривень; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі; - стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 32000 гривень; - вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги за первісним та об'єднаним позовами. Вказала, що 22 червня 2009 року вона вийшла на роботу після хвороби, у співробітників охорони підприємства поцікавилася, чи не змінилося керівництво ЗАТ «По виробництву інсулінів «Індар», після чого до позивача зателефонував керівник підприємства із вимогою звільнитися, позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням, яку занесла начальнику відділу кадрів ОСОБА_3 У період з 22 по 23 червня 2009 року забирала свої особисті речі з підприємства. Зазначила, що після звільнення у період з 2009 по 2011 роки працювала по іншій трудовій книжці, їй було відомо, що її трудова книжка знаходиться на підприємстві, щодо її схоронності не турбувалася, нагоди забрати трудову книжку у ОСОБА_1 не виникало. Коли повернулася у 2011 році, ОСОБА_1 була впевнена, що у 2009 році її звільнили за власним бажанням, тому записи у трудовій книжці не перевіряла. У 2013 році з 17 січня ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, лікарняні листки за період з 17 січня 2013 року по 25 січня 2013 року, з 28 січня 2013 року по 15 лютого 2013 року, з 18 лютого 2013 року по 22 лютого 2013 року надіслала відповідачу поштовим зв'язком. Після хвороби на роботу з'явилася 18 березня 2013 року, пояснила, що лікарняний лист за період з 25 лютого 2013 року по 15 березня 2013 року забула вдома, звернулася до голови правління із заявою про надання відпустки. Протягом робочого дня 18 березня 2013 року позивач поїхала за лікарняним листком, близько сімнадцятої години зателефонувала начальнику відділу кадрів ОСОБА_3, повідомила, що готова віддати лікарняний листок, однак ОСОБА_3 сказала, що її вже звільнено за прогул. Оригінал лікарняного листка зі вказаний період роботодавцю не передала, оскільки відчула з боку керівництва шалений тиск, побоювалася, що такий листок буде знищено. 19 березня 2013 року позивач направила копію лікарняного листка поштовим зв'язком.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги первісного та об'єднаного позовів, просила суд їх задовольнити. Вказала, що відповідачем порушені трудові права позивача, оскільки ОСОБА_1 була два рази незаконно звільнена за прогул, у тому числі під час її перебування на лікарняному.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог за первісним та об'єднаним позовами. Зазначила, що у 2009 році позивач була звільнена за прогул без поважних причин, оскільки була відсутня на робочому місці протягом 22 червня 2009 року, що підтверджується актом. До 22 червня 2009 року позивач тривалий час хворіла. Після хвороби перший раз на підприємстві з'явилася 23 червня 2009 року. У 2011 році позивач повторно була прийнята на роботу. Починаючи з січня 2013 року, позивач перебувала на лікарняному, лікарняні листки ОСОБА_1 на адресу суду надсилала поштовим зв'язком. Позивач була відповідальною за підписання зовнішньоекономічних контрактів, оригінали яких знаходились в кабінеті позивача, адміністрацією відповідача було прийнято рішення відкрити її робочий кабінет, оскільки підприємство продовжувало функціонувати, договори, контракти повинні були бути підписані. Крім того, в приміщенні, де знаходиться підприємство, здійснюється ремонт кабінетів, у зв'язку з чим позивачу було надано інший кабінет, усі особисті речі відповідача складені в коробки, заактовані та передані на зберігання до архіву. 18 березня 2013 року позивач після хвороби з'явилася на підприємстві, оригінал лікарняного листка з 25 лютого 2013 року по 15 березня 2013 року не надала, повідомила що забула лікарняний в машині, близько 15 години позивач покинула підприємство, до цього була особисто повідомлена головою профспілки про засідання профспілки щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин за подання адміністрації. 19 березня 2013 року позивача ознайомили з наказом про звільнення, видали трудову книжку та 21 березня 2013 року провели розрахунок. Наразі посада, яку займала позивач, є вакантною.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 була прийнята на роботу в АТЗТ по виробництву інсулінів «Індар» 10 грудня 1999 року на посаду помічника директора з питань маркетингу. 01 липня 2001 року призначена на посаду заступника директора з маркетингової роботи, з якою звільнена згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул, що стався 22 червня 2009 року, на підставі наказу № 131-К від 15 липня 2009 року.

01 вересня 2011 року позивач була знову прийнята на роботу до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» на посаду заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань. На підставі наказу від 18 березня 2013 року № 34-К ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за прогул, що стався 25 лютого 2013 року, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_4 допитаний у судовому засіданні показав, що він працює в ПАТ По виробництву інсулінів «Індар з липня 1998 року, у період з лютого 2009 року по вересень 2012 року був головою профспілки. У липні 2009 року адміністрація підприємства звернулася до профспілки з подання про звільнення ОСОБА_1 за прогул, що стався 22 червня 2009 року. В цей день ОСОБА_1 не з'явилась на роботу. 03 липня 2009 року профспілка надіслала звернення на адресу ОСОБА_1 з проханням бути присутньою на засіданні профспілки, однак ОСОБА_1 на засідання профспілки не прийшла. Подання адміністрації підприємства профспілка розглянула 10 липня 2009 року, одноголосно було прийнято рішення про надання згоди роботодавця на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. На засідання профспілки були надані копії лікарняних листів ОСОБА_1, у тому числі факсокопія одного з листів, копія заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, акти про відсутність на роботі, не було надано акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень щодо причин відсутності на роботі. В протоколі профспілки зазначили, що до 31 липня 2009 року рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 може бути переглянуто за ініціативою ОСОБА_1 Відповіді від фонду соціального страхування щодо підтвердження лікарняних листів ОСОБА_1 надійшли в середині липня, один лікарняний лист був частково не підтверджений, період лікарняного свідок точно не пам'ятає. Свідок вказав, що у період з 22 червня 2009 року по 10 липня 2009 року ОСОБА_1 на роботі не було, звільнення проводилось за прогул, що стався 22 червня 2009 року. Після хвороби працівник заводу повинен був здати лікарняний лист до відділу кадрів, наразі лікарняний реєструється у медичної сестри. На той час у 2009 році головою правління підприємства був ОСОБА_11, заступником голови правління - ОСОБА_12. Також свідок вказав, щоб по відношенню до ОСОБА_1 догани не виносилися, порушень правил внутрішнього трудового розпорядку зі сторони ОСОБА_1 також не пам'ятає. При прийнятті профспілкою рішення щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул тиску на профспілку з боку керівництва підприємства не було. Питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 мало бути вирішено протягом одного місяця. Повідомлення про засідання профспілки надсилалися на адресу ОСОБА_1 поштовим відправленням. У період з 10 липня по 31 липня 2009 року ОСОБА_1 більше на підприємстві не з'являлась. Свідку відомо, що ОСОБА_1 трудову книжку не забрала. При прийнятті рішення критичного ставлення до ОСОБА_1 зі сторони складу профспілки не було.

Свідок ОСОБА_3 при допиті у судовому засіданні показала, що вона з 2009 року працює на ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» начальником відділу кадрів. 23 червня 2009 року у вівторок ОСОБА_1 прийшла до свідка із заявою про звільнення, лікарняний лист за останній період не надала, не пояснила, чому не з'явилась на роботі у понеділок - 22 червня 2009 року. Заява про звільнення була датована 22 червня 2009 року, завізована ОСОБА_12, заступником голови правління - безпосереднім керівником позивача. На адресу ОСОБА_1 надсилалися листи із проханням з'явитися на підприємстві та отримати трудову книжку. У період з 2009 - 2011 роки трудова книжка позивача зберігалася в сейфі відділу кадрів. ОСОБА_1 до відділу кадрів з приводу отримання трудової книжки не зверталася. Про факт звільнення за прогул без поважних причин у 2009 році ОСОБА_1 була повідомлена листом. Згодом ОСОБА_1 знову з'явилася на підприємстві у липні 2011 року. У 2013 році ОСОБА_1 останній раз була на роботі в середині січня, після чого позивач зателефонувала свідку, повідомила, що перебуває на лікарняному. 18 березня 2013 року о 10 годині ранку ОСОБА_1 з'явилася у відділі кадрів із заявою про відпустку, принесла лікарняні листки за період відсутності на роботі, крім останнього лікарняного листка, пояснивши, що забула лікарняний листок в машині, потім вказала, що забула його вдома, з цього приводу написала письмові пояснення. Також ОСОБА_1 надала свідку заяву про відпустку, з якою ОСОБА_3 ознайомилась та повернула таку заяву позивачу для подальшого погодження із головою правління підприємства. Позивача супроводжувала свідок, охоронці ОСОБА_1 не супроводжували. В присутності свідка голова профспілки спілкувалася з позивачем. Подання адміністрації на звільнення ОСОБА_1 за прогул було підготовлено, оскільки не було відомо, чи є у позивача лікарняні листки, лист, надісланий позивачу адміністрацією підприємства, з прохання повідомити про причини відсутності на роботі повернувся за закінченням терміну зберігання. В кінці робочого дня о 17 годині 18 березня 2013 року профспілка провела засідання з приводу надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул. На засідання профспілки були передані письмові пояснення ОСОБА_1 щодо причин відсутності на роботі. З наказом про звільнення позивач ознайомилась 19 березня 2013 року о 10 годині, в цей день їй видали трудову книжку, запис у трудовій книжці про звільнення позивача здійснений 19 березня 2013 року, запис про прийняття на роботу здійснено в 2011 році в день прийняття на роботу, запис про звільнення за прогул в 2009 році також зроблено у 2009 році. Акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці складалися комісією, до складу якої входили ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, перед складанням акту комісія спускалася на прохідну, потім піднімалися на 6-ий поверх, запитували підлеглих, чи була на роботі ОСОБА_1, акт підписували у відділі кадрів, акти складалися кожен день. Інші порушення правил внутрішнього трудового розпорядку у ОСОБА_1 відсутні.

У відповідності до положень ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

За приписами статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Положеннями статті 40 КЗпП України встановлені підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 30 квітня 2009 року по 19 червня 2009 року (включно) ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності від 15 травня 2009 року, 18 травня 2009 року, 09 червня 2009 року. (а.с. 146-147) За останнім листком непрацездатності позивач повинна була вийти на роботу 20 червня 2009 року, оскільки це був вихідний день, то - 22 червня 2009 року.

За актом про відсутність на роботі ОСОБА_1, складеного 23 червня 2009 року, комісією у складі начальника відділу кадрів ОСОБА_3, провідного економіста Чепякова А.Ф., начальника служби охорони Соловйова М.В., виявлено, що 22 червня 2009 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі в ЗАТ «Індар» протягом всього робочого дня, згідно з листком непрацездатності мала приступити до роботи 22 червня 2009 року, ОСОБА_1 з'явилась на робочому місці лише 23 червня 2009 року та не змогла пояснити свою відсутність 22 червня 2009 року.

03 липня 2009 року голова правління ОСОБА_11 звернувся до голови профкому ЗАТ «Індар» ОСОБА_4 із поданням про поданням про можливість звільнення ОСОБА_1 з ініціативи адміністрації, а саме: за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за прогул, що стався 22 червня 2009 року.

Засідання профспілкового комітету ЗАТ «Індар» відбулося 10 липня 2009 року, за результатом якого складено протокол № 7. ОСОБА_1 на засідання профспілки не з'явилася. На засіданні профспілкового комітету ЗАТ «Індар» вирішили надати дозвіл адміністрації ЗАТ «Індар» на звільнення ОСОБА_1 згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул. З метою надання позивачу права захистити свої трудові права вирішено запросити ОСОБА_1 повторно на засідання профспілкового комітету ЗАТ «Індар», яке відбудеться 31 липня 2009 року о 09 годині. (а.с. 150)

Наказом ЗАТ «Індар» від 15 липня 2009 року № 131-К ОСОБА_1 звільнено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул, що стався 22 червня 2009 року, підстава: протокол засідання профспілкового комітету № 7 від 10 липня 2009 року.

Копію наказу про звільнення з проханням з'явитися до відділу кадрів ЗАТ «Індар» для отримання трудової книжки надіслано на адресу позивача 03 серпня 2009 року, що підтверджується копією супровідного листа від 02 серпня 2009 року № 870/114-12-120 та копією реєстру відправки рекомендованих повідомлень від 03 серпня 2009 року. (а.с. 152-153)

Заперечуючи проти звільнення за прогул, що стався 22 червня 2009 року, ОСОБА_1 посилається на заяву про звільнення за власним бажанням, датованою 22 червня 2009 року, яка, на її думку, підтверджує факт її присутності на роботі 22 червня 2009 року. (а.с. 186)

Разом з тим, така заява погоджена заступником директора ОСОБА_12 23 червня 2009 року.

Факт відсутності позивача на роботі 22 червня 2009 року підтверджений належними доказами, зокрема актом про відсутність позивача на роботі, також такі обставини узгоджуються з показаннями свідків. При цьому, написавши заяву про звільнення за власним бажанням 22 червня 2009 року, ОСОБА_1 мала право на звільнення лише через два тижні, оскільки вона не відноситься до пільгових категорій громадян, вказаних у статті 38 КЗпП України, та нею у заяві не наведені обставини, що зумовлюють неможливість працівника продовжувати роботу та обов'язок роботодавця розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Однак, позивач всупереч наведеним положенням закону з 23 червня 2009 року на роботі не з'явилася.

За таких обставин, суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_1 за прогул, що стався 22 червня 2009 року, на підставі наказу від 15 липня 2009 року № 131-К проведено законно, відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня 22 червня 2009 року підтверджена належними доказами, а позивачем, у свою чергу, не надано суду інших доказів на підтвердження поважних причин відсутності на роботі.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. (ст. 234 КЗпП України)

Оскаржуючи законність звільнення, проведеного 15 липня 2009 року, позивач вказує, що дізналася про своє звільнення за прогул 19 березня 2013 року, коли отримала трудову книжку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що покинувши територію підприємства 23 червня 2009 року, ОСОБА_1 не з'явилася за отриманням трудової книжки та розрахунком. Позивач у судовому засіданні підтвердила свою обізнаність про те, що її трудова книжка знаходилася у відділі кадрів у період з червня 2009 року по вересень 2011 року. У цей період позивач працювала на іншому підприємстві, куди нею була надана інша трудова книжка. Листом від 02 серпня 2009 року на адресу позивача надіслано копію наказу про звільнення. У вересні 2011 року позивач була повторно прийнята на роботу в ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар», де працювала до березня 2013 року.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані у справі докази, за внутрішнім переконанням, суд вважає, що позивач була обізнана про факт свого звільнення у 2009 році за прогул, що стався 22 червня 2009 року, а тому пропустила тримісячний строк звернення до суду, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання незаконним звільнення позивача з посади заступника директора з маркетингової роботи ЗАТ «По виробництву інсулінів «Індар» з 15 липня 2009 року за прогул без поважних причин, скасування наказу від 15 липня 2009 року № 131-К, зміни формулювання причин та підстав звільнення, зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 за необґрунтованістю вимог позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним звільнення за прогул, що стався 25 лютого 2013 року, скасування наказу про звільнення, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди судом встановлено наступне.

Позивач, починаючи з 17 січня 2013 року, була відсутня на роботі, у зв'язку із хворобою, про що ОСОБА_1 повідомила начальника відділу кадрів підприємства відповідача у телефонній розмові. 04 лютого 2013 року адміністрація підприємства звернулася до позивача із листом, направленим на її домашню адресу, з проханням повідомити про причини відсутності на роботі, такий лист повернувся відправнику за закінченням терміну зберігання.

12 лютого 2013 року голова правління ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» звернулася до голови профкому із поданням, в якому просила надати згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. На засіданні профспілкового комітету, яке відбулося 15 лютого 2013 року, було вирішено запросити позивача прибути 01 березня 2013 року в 14 год. 00 хв. на засідання профкому з метою участі у розгляді подання адміністрації підприємства щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за прогул без поважних причин.

Лист-запрошення на засідання профкому від 18 лютого 2013 року, направлений на адресу проживання ОСОБА_1, повернувся за закінченням терміну зберігання.

27 лютого 2013 року від позивача на адресу ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» надійшло два листи, в яких позивач повідомила роботодавця, що вона перебуває на лікарняному, продовжує хворіти, що підтверджується листками непрацездатності за період з 17 по 25 січня 2013 року, та з 28 січня по 15 лютого 2013 року. (а.с. 60-67) Отже, за листками непрацездатності, надісланими позивачем, остання повинна стати до роботи 16 лютого 2013 року.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної проспілкової організації ПАТ «Індар» від 01 березня 2013 року вирішено надіслати на адресу адміністрації товариства повідомлення про ненадання профспілковим комітетом ПАТ «Індар» згоди на звільнення позивача з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. При прийнятті такого рішення профспілка виходила з того, що позивачем були надані підтверджуючі документи її відсутності на роботі з поважних причин.

15 березня 2013 року адміністрація підприємства повторно звернулася до профспілки з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за прогул без поважних причин, у зв'язку з відсутністю позивача на роботі у період з 18 лютого 2013 року по 15 березня 2013 року. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом вказаного періоду підтверджена відповідними актами. (а.с. 74-93)

18 березня 2013 року ОСОБА_1 з'явилася на роботі, на підтвердження поважних причин відсутності на робочому місці надала оригінал листка непрацездатності, виданого Поліклінікою № 1 Оболонського району за період з 18 лютого 2013 року по 22 лютого 2013 року. У пояснювальній записці на ім'я голови правління ПАТ «Індар» Вишневської Л.В. позивач зазначила, що у період з 25 лютого по 15 березня 2013 року була відсутня на робочому місці у зв'язку із хворобою, листок непрацездатності нею буде зданий пізніше.

Як вбачається з показань свідків та пояснень позивача у судовому засіданні, 18 березня 2013 року ОСОБА_1 з'явилася на робочому місці після тривалого період відсутності, пояснила свою відсутність хворобою, однак оригінал листка непрацездатності за період з 25 лютого по 15 березня 2013 року у позивача був відсутній. Між позивачем та керівником підприємства була досягнута домовленість, що вказаний листок непрацездатності позивача повинна надати 18 березня 2013 року протягом робочого дня.

18 березня 2013 року о 17 годині відбулося засідання профспілки, на якому розглянуто подання адміністрації про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за прогул без поважних причин. При прийнятті рішення профспілка виходила з того, що протягом робочого дня 18 березня 2013 року ОСОБА_1 не надала оригінал листка непрацездатності за період з 25 лютого по 15 березня 2013 року, на засідання профспілка не з'явилася. За таких обставин, профспілковим комітетом ПАТ «Індар» вирішено надати згоду адміністрації ПАТ «Індар» на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Наказом ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» від 18 березня 2013 року № 34-К, з урахуванням доповнень відповідно до наказу ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» від 19 березня 2013 року № 35-К, ОСОБА_1 - заступника голови правління з зовнішньо-економічних питань звільнено 25 лютого 2013 року за прогул, що стався 25 лютого 2013 року, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивач ознайомлена 19 березня 2013 року. Також відповідач провів розрахунок з позивачем, що підтверджується розрахунковими листками за березень - квітень 2013 року. (а.с. 143-144) Станом на час розгляду справи посада, яку займала позивач, залишається вакантною.

У судовому засіданні судом оглянуто оригінал лиска непрацездатності, виданого 15 березня 2013 року Клінікою Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії та трансплантації ендокринних органів тканини на ім'я ОСОБА_1, за яким позивач перебувала на стаціонарного лікуванні з 25 лютого 2013 року по 15 березня 2013 року.

За таких обставин, відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 25 лютого 2013 року обумовлена поважними причинами, а саме: хворобою та перебуванням на стаціонарному лікуванні, а тому звільнення ОСОБА_1 за прогул, що стався 25 лютого 2013 року, відбулося в період її тимчасової непрацездатності, що є неприпустимим за приписами статті 40 Кодексу законів про працю України.

Отже, суд вирішує визнати незаконним звільнення позивача з посади заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань за прогул, що стався 25 лютого 2013 року, згідно з п. 4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, скасувати наказ від 18 березня 2013 року № 34-К «Про звільнення з роботи», скасувати наказ приватного акціонерного товариства від 19 березня 2013 року № 35-К «Про внесення доповнення до наказу № 34-К від 18 березня 2013 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1», поновити позивача на роботі з 25 лютого 2013 року на посаді заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар».

У відповідності до положень ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).

У відповідності п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до довідки ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» від 21 червня 2013 року середньоденна заробітна плата позивача за останні два повних місяці, відпрацьованих ОСОБА_1, складає 749,19 грн. (а.с. 161)

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 розпочався з 25 лютого 2013 року, що на день ухвалення судом рішення складає 135 робочих днів. Загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 101140,65 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до положень статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар».

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Незаконним звільненням із займаної посади за прогул без поважних причин ОСОБА_1 були завдані моральні страждання, нею втрачені нормальні життєві зв'язки, принижено її гідність та честь позивача, підірвано ділову репутацію, що в цілому вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 у сумі 1000,00 грн., яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача судовий збір у загальному розмірі 1126,10 грн. в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за вимоги майнового характеру - 1011,40 грн., та за вимоги немайнового характеру - 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про визнання звільнення незаконним, зміну формулюванню причини звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та об'єднаний позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про скасування наказу - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань з 25 лютого 2013 року за прогул, що стався 25 лютого 2013 року, згідно з п. 4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Скасувати наказ приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» від 18 березня 2013 року № 34-К «Про звільнення з роботи».

Скасувати наказ приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» від 19 березня 2013 року № 35-К «Про внесення доповнення до наказу № 34-К від 18 березня 2013 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на роботі з 25 лютого 2013 року на посаді заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», код ЄДРПОУ 21680915, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2013 року по 03 вересня 2013 року у сумі 101140 (сто одна тисяча сто сорок) гривень 65 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», код ЄДРПОУ 21680915, на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника голови правління з зовнішньоекономічних питань приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», код ЄДРПОУ 21680915, судовий збір 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень 10 копійок в дохід держави.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко