Рішення № 33340189, 04.09.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа № 919/845/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Коцюбі Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м .Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 418 917,39 грн

за участю представників сторін:

позивача - Бекетової Н.С - довіреність б/н від 29.12.2012;

відповідача -ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України 28.08.1998;

ОСОБА_3 - довіреність №б/н від 27.09.2011.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 432 017,39 грн, у тому числі 88 967,68 грн заборгованості з орендної плати за період з 25.05.2012 по 30.06.2013, 5 024,99 грн пені, 30% річних у розмірі 11 806,40 грн і 326 218,32 грн штрафу; про розірвання договору оренди нерухомого майна № 123-12 від 24.05.2012, укладеного між позивачем та відповідачем, та про зобов'язання відповідача звільнити (виселитись) нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху загальною площею 608,80 кв.м з двома ганками жилої п'ятиповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та передати вказане майно позивачу за актом прийому-передачі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 123-12 від 24.05.2012 щодо здійснення своєчасної і повної оплати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнав факт існування заборгованості просив її розстрочити, просив суд зменшити суму штрафних санкцій, які підлягають до стягненню.

Справа розглядалась у судових засіданнях 12.08.2013 року, 21.08.2013 року та 03.09.2013 у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 04.09.2013 представник позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заявив усне клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою в ході судового розгляду суми заборгованості у розмірі 13 100,00 грн та зазначає, що заборгованість з урахуванням проплати з орендної плати складає 75 867,68 грн (а.с 57).

Зазначене клопотання відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 418 917,39 грн., в межах якої розглядається спір.

У судовому засіданні 04.09.2013 представник позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі в частині розірвання договору оренди нерухомого майна № 123-12 від 24.05.2012 року на вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху загальною площею 608,80 кв.м з двома ганками жилої п'ятиповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, який укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також в частині зобов'язання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звільнити нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху загальною площею 608,80 кв.м з двома ганками жилої п'ятиповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та передати їх за актом приймання - передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Крім того представником позивача було зазначено, що відповідачем частково було сплачено судовий збір на підтвердження чого надала платіжне доручення № 24 від 03.09.2013 на суму 2 294,00 грн.

Представник відповідача стосовно заяви позивача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог та стосовно клопотання про зменшення позовних вимог не заперечував, щодо накладення на нього штрафних санкцій вважає їх розрахунок вірним, проте просить їх зменшити з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, а також не заперечував стосовно стягнення з нього судового збору.

Крім викладеного, судом встановлено, що 24.05.2012 мiж Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №123-12 (далі - договір) (арк. с.11-12), відповідно до пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передав, а орендар - прийняв в оренду майно - вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху загальною площею 608,80 кв.м з двома ганками жилої п'ятиповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі РЕП-6 (далі - об'єкт оренди), вартість якого складає згідно незалежної оцінки станом на 31.12.2011 - 1 233 750,00 грн (один мільйон двісті тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) без урахування ПДВ.

За умовами пункт 3.1. договору розмір орендної плати визначається у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 108 739,44 грн (сто вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 44 коп.) на рік.

Пунктом 3.2 договору, передбачено, що орендна плата складає 9 143,45 грн (дев'ять тисяч сто сорок три грн. 45 коп.) за перший місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на травень 2012) та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункт 3.3 договору).

За умовами 4.4.3 договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди.

Сторони домовились, що договір діє з моменту його підписання до 20.05.2015 (пункт 7.1 договору).

Внаслідок неналежного виконання умов договору, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 88 967,68 грн за період з 24.05.2012 по 30.06.2013, що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди, згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 75 867,68 грн.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів повного погашення заборгованості з орендної плати відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75 867,68 грн за період з 24.05.2012 по 30.06.2013 обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30% річних в сумі 11 806,40 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати триватиме понад 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (арк. с. 9), суд визнав його вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення 30% річних від простроченої суми в розмірі 11 806,40 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання, (частини другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користе одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 8.5 договору, у разі порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 даного договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 5 024,99 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 42), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення штрафу в сумі 326 218,32 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 договору, у разі якщо прострочення внесення орендної плати триватиме понад 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розмірові річної орендної плати за Договором.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягай стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, якізаслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойку (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України), Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що розмір штрафу (326 218,32 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром основного зобов'язання (75 867,68 грн), крім того судом було стягнуто з відповідача суму 30% річних та пені, що компенсувало позивачу усі його витрати.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій за договором до - до 9 500,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

Враховуючи викладене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу 9 500,00 грн. Посилання відповідача на розстрочення виконання рішення суду відхиляється судом, оскільки останній не надав суду доказів винятковості випадку, що не перешкоджає останньому звернутися повторно до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 75 867,68 грн заборгованості з орендної плати за період з 25.05.2012 по 30.06.2013, 5 024,99 грн пені, 30% річних у розмірі 11 806,40 грн і 9 500,00 грн штрафу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р № 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 25750044) компенсацію по сплаті судового збору у сумі 1779,35 грн.

4. Врешті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.09.2013.

Суддя О.С. Грицай