Рішення № 33340167, 30.08.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2013 р.Справа № 921/638/13-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Ваврик О.Р. розглянув матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ

До відповідача: Приватного аграрно-промислового підприємства "Устечко", с. Устечко Заліщицького району Тернопільської області

Про стягнення заборгованості, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних втрат за договором поставки на загальну суму 38 620,11 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: Подано позов ТОВ "Корпорація Агросинтез" до ПАП "Устечко" про стягнення заборгованості, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних втрат за договором поставки на загальну суму 38 620,11 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.07.2013р.

Ухвалою суду від 01.07.2013р. в зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 24.07.2013р. та витребувано від сторін необхідні для розгляду справи по суті документи.

01.07.2013р. на адресу суду від ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява (вх. № 11723) про заміну сторони (позивача) у справі. Заявник стверджує, що 27.03.2013р. між ним та ТОВ "Корпорація Агросинтез" укладено угоду №27-03/13-1 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої він набув право вимоги до ПАП "Устечко" щодо виконання договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170311/6 від 17.03.2011р. Крім того зазначає, що 22.04.2013р. дану угоду було змінено шляхом укладення додаткової угоди №1.

15.07.2013р. на адресу суду від ТОВ "Корпорація Агросинтез" надійшла заява (вх. № 12409) про заміну сторони (позивача) у справі, в якій просить замінити позивача у справі, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (на підставі угоди №27-03/13-1 про заміну кредитора у зобов'язанні від 27.03.2013 р.).

Ухвалою суду від 24.07.2013р. господарський суд, згідно ст. 25 ГПК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", здійснив процесуальне правонаступництво сторони - позивача та замінив Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС". Розгляд справи було відкладено на 14.08.2013р.

05.08.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог в частині заявленого розміру пені та заявлено клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Ухвалою суду від 14.08.2013р. в зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 19.08.2013р.

Ухвалою суду від 19.08.2013 р. за клопотання позивача розгляд справи продовжено в порядку ст.69 ГПК України та відкладено її розгляд на 30.08.2013 р.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 19.06.2013р., від 01.07.2013р., від 24.07.2013р., від 14.08.2013р. та 19.08.2013р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" (Постачальник) та Приватним аграрно-промисловим підприємством "Устечко" (Покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК170311/6 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (що надалі іменуються - "товар"), а Покупець - прийняти зазначений товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару.

В тексті Договору сторонами було допущено технічну помилку в частині назви організаційно-правової форми Покупця, а саме: замість Приватне аграрно-промислове підприємство "Устечко" зазначено Приватне орендне підприємство «Устечко». Однак, як вбачається із витягу із ЄДРПОУ (міститься в матеріалах справи), за кодом ЄДРПОУ 30451563 та за іншими реквізитами, які містяться на останній сторінці Договору, знаходиться юридична особа, повне найменування якої: Приватне аграрно-промислове підприємство «Устечко». Також, на відтиску печатки, якою засвідчено вказаний Договір, організаційно-правова форма Покупця вказана вірно. Відтак, Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК170311/6 від 17.03.2011 року (надалі - Договір) був укладений саме Приватним аграрно-промисловим підприємством «Устечко», як Покупцем.

П. 2.1. Договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р. сторони передбачили, що найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до умов договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р., між сторонами було укладено 17.03.2011р. специфікацію № 1 до договору, 05.05.2011р. специфікацію № 2 та 19.05.2011р. специфікацію № 3.

На виконання умов вищезазначеного договору та специфікацій відповідачем згідно довіреностей серії ЯНК № 526566 від 06.04.2011р., №526598 від 13.05.2011р. та №526567 від 20.05.2011р., отримано від позивача товар, що підтверджується видатковими накладними № А-00003296 від 06.04.2011р., № А-00003985 від 13.05.2011р. та № А-00004055 від 19.05.2011р. на загальну суму 8 784,87 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача.

Згідно з п. 3 специфікацій № 1 від 17.03.2011р., № 2 від 05.05.2011р. та № 3 від 19.05.2011р., товар, що переданий покупцеві, повинен бути повністю оплачений у строк не пізніше 01.10.2011р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 8 784,87 грн.

Відповідно до п. 8.2.3. договору за порушення строку оплати, передбаченого у специфікаціях до договору, позивачем за період з 02.10.2011р. по 22.04.2013р. нараховано пеню в розмірі 2 075,04 грн. та за прострочення платежу понад 30 календарних днів нараховано штраф у розмірі 30 % від вартості договору що становить 2 635,47 грн.

Згідно з п. 8.5. договору, ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, позивачем за прострочення сплати платежів за отриманий товар з 02.10.2011р. по 22.04.2013р. нараховано відповідачеві 24 992,96 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 131,77 грн. втрат від інфляційних процесів.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1 720,50 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

17.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" (Постачальник) та Приватним аграрно-промисловим підприємством "Устечко" (Покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК170311/6 (надалі - Договір).

П. 2.1. Договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р. сторони передбачили, що найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Товар поставляється у строки, встановлені специфікаціями до договору (п. 4.2. договору).

Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем після підписання видаткових накладних (п.п. 4.3. - 4.5. договору).

Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого товару. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказуються у специфікаціях (п.п. 5.1. - 5.2. договору).

П. 5.3. договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р. сторони передбачили, що сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у специфікаціях.

Оплата за товар проводиться у строки та в розмірах, вказаних у специфікаціях (п. 6.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р. та специфікацій, відповідачем згідно довіреностей серії ЯНК № 526566 від 06.04.2011р., №526598 від 13.05.2011р. та №526567 від 20.05.2011р., отримано від позивача товар, що підтверджується видатковими накладними № А-00003296 від 06.04.2011р., № А-00003985 від 13.05.2011р. та № А-00004055 від 19.05.2011р. на загальну суму 8 784,87 грн.

Згідно з п. 3 специфікацій № 1 від 17.03.2011р., № 2 від 05.05.2011р. та № 3 від 19.05.2011р., товар, що переданий покупцеві, повинен бути повністю оплачений у строк не пізніше 01.10.2011р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши 8 784,87 грн. за отриманий товар.

27.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (Первісний кредитор) було укладено угоду № 27-03/13-1 про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно умов якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Приватним аграрно-промисловим підприємством «Устечко» (Боржник) зобов'язання набутого Первісним кредитором на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК170311/6 від 17.03.2011 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно вказаного Договору.

Приписами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

На підставі укладеної угоди та акту приймання-передачі документів від 27.03.2013 р., Первісний кредитор 27.03.2013 р. надіслав відповідачу (Боржнику) повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому зазначив, що грошове зобов'язання згідно Договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р. підлягає сплаті Новому кредитору.

22.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (Первісний кредитор) було укладено Додаткову угоду №1 до угоди № 27-03/13-1 від 27.03.2013 р., згідно п. 2.1 якої уступка права вимоги за зобов'язанням Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначена сторонами в розмірі 38 620, 11 грн.

Таким чином, судом встановлено, що до позивача у справі перейшло право вимоги стягнення грошових коштів в розмірі 38 620, 11 грн., з яких вартість основного зобов'язання згідно Договору становить 8 784,87 грн., вартість зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій (пені, штрафу), процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно Договору становить 29 835,24 грн.

Відповідач доказів оплати боргу суду не представив.

З огляду на викладене, основна заборгованість відповідача за Договором № ТК170311/6 від 17.03.2011р. в розмірі 8 784,87 грн. підлягає до стягнення на користь позивача.

Відповідно до п. 8.2.3. Договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р., за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до п. 8.5. договору № ТК170311/6 від 17.03.2011р., покупець, у разі прострочення сплати будь-якого платежу, згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, які нараховуються, у порядку та розмірі, встановленому у договорі.

П. 8.6. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, за порушення строків виконання грошових зобов'язань, відповідно до п. 8.2.3. договору, за період з 02.10.2011р. по 22.04.2013р. нараховано пеню в розмірі 2 075,04 грн. та за прострочення платежу понад 30 календарних днів нараховано штраф у розмірі 30 % від вартості договору, що становить 2 635,47 грн.

При перевірці наданих позивачем розрахунків, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня в сумі 2 071,13 грн., нарахована за період з 02.10.2011р. по 22.04.2013р. (розрахунок проведено судом та знаходиться в матеріалах справи); та штраф у розмірі 30 % від вартості договору в сумі 2 635,46 грн.

Згідно з п. 8.5. договору, ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, за прострочення сплати платежів за отриманий товар з 02.10.2011р. по 22.04.2013р. відповідач повинен сплатити позивачеві 24 992,96 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, що підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

При чому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати за листопад, грудень - 2011р., за січень, лютий, березень, вересень, грудень - 2012р., та за січень 2013р. на загальну суму 131,77 грн.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку втрат від інфляційних процесів, судом встановлено, що ним пред'явлено до суду інфляційні втрати, нараховані виключно за ті місяці, в яких мала місце інфляція (індекс інфляції був більше одиниці) та виключено ті місяці, в яких мала місце дефляція (індекс інфляції менше одиниці), що суперечить чинному законодавству.

При проведенні судом розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 26,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2011р. по 31.01.2013р. (розрахунок втрат від інфляційних процесів проведено судом та знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1715,63 грн. покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного аграрно - промислового підприємства "Устечко" (48634, Тернопільська область, Заліщицький район, с. Устечко, код ЄДРПОУ 30451563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 8 784 (вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп. основного боргу, 26 (двадцять шість) грн. 35 коп. - інфляційних витрат, 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн.13 коп. - пені, 2 635 (дві тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 46 коп. - 30 % штрафу, 24 992 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 96 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1715 (одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 63 коп. - судового збору.

3. В решта частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.08.2013 року.

Суддя Галамай О.З.