Рішення № 33340028, 28.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12672/13 28.08.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мерес»доДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання договору недійсним Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Брушнівська А.В.від відповідача:Чалий О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерес» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - «Департамент») про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 09.09.2008 р. між сторонами договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №532 суперечить положенням чинного законодавства України, а тому позивач вказує на наявність підстав для визнання його недійсним.

В позовні заяві позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу нараховувати штрафні санкції до Товариства на підставі умов договору №532 від 09.09.2008 р.

Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.07.2013 р.

В судовому засіданні 24.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 14.08.2013 р.

13.08.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що укладаючи спірний договір сторони досягли згоди щодо викладених в ньому умов та змісту договору, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. справу №910/12672/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. справу №910/12672/13 прийнято до провадження суддею Стасюком С.В., розгляд справи призначено на 28.08.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. справу №910/12672/13 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву підстави.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2008 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент, та Товариством (забудовник) було укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №532 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 24.09.2009 р. його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із будівництвом торгово-офісного комплексу (в т.ч. загальна площа офісних приміщень 14 997,92 кв.м, загальна площа книжкового магазину 151,60 кв.м, загальна площа пункту корпоративного харчування 146,64 кв.м) з підземним паркінгом загальною площею 3 214,58 кв.м по вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва.

Згідно з п. 1.2 Договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 від 19.08.2008 р. становить 24 143,97 тис. грн. дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 до Договору сторонами погоджено, що відповідно до абз. 8 п. 5 додатку 18 рішення Київської міської ради від 06.03.2009 р. №124/1179+ (із змінами) та рішення Постійно діючої комісії з питань пайової участі КМДА від 11.08.209 р. розмір пайового внеску згідно договору від 09.09.2008 р №532 підлягає коригуванню та, відповідно до розрахунків 1, 2, 3, 4 та 5 від 21.09.2009 р. становить 8 247,66 грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цієї угоди та договору від 09.09.2008 р. №532.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору сторони встановили, що забудовником згідно договору від 09.09.2008 р. №532 станом на 21.09.2009 р. перераховані пайові кошти у сумі 1 960 677,33 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача Договір укладений з порушенням норм законодавства, а тому існують підстави для визнання його недійсним.

Позивач вказує, що всупереч приписам рішення Київської міської ради №3/4475 від 17.01.2008 р. сторонами було укладено спірний договір без затвердження проектної документації на об'єкт будівництва.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного, на момент укладення спірного договору) фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 271 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного, на момент укладення спірного договору) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Рішенням Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» затверджено з 01.09.2008 р. нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, а також Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Крім того, вказаним рішенням Київської міської ради визнано таким, що втратило чинність з 01.09.2008 р. рішення Київської міської ради від 27.02.2003 р. №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва», на підставі якого сторонами було укладено Договір.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення рішенням Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік».

Відповідно до ч. 7 п. 1 додатку №19 до рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» граничний розмір пайової участі визначається відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 24.01.2007 р. №40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» становить: 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення); 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Тобто, приписами вищезазначених норм було встановлено, що граничний розмір пайової участі Товариства на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із будівництвом торгово-офісного комплексу по вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва, мав становити 20 відсотків вартості такого будівництва.

Відповідно до п. 1.2 Договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 від 19.08.2008 р. становить 24 143,97 тис. грн. дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.

В той же час, частиною 9 статті ст. 271 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного, на момент укладення спірного договору) встановлено, що розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Згідно з п. 4.5 додатку №19 до рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Управлінням після одержання звернення заявника і документів: при будівництві (реконструкції) - документи на землекористування, документи щодо визначення економіко-планувальної зони земельної ділянки, документи про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок експертизи проекту, проведеної відповідними організаціями, які були залучені Головним управлінням економіки та інвестицій на конкурсній основі.

Відтак, розмір пайової участі (пайового внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту при будівництві нових об'єктів має визначатися на підставі проектної документації, що підтверджує вартість об'єкту будівництва.

Відповідно до п. 4.6 додатку №19 до вказаного рішення пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником) або власником. Договір на сплату пайового участі оформляється при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином суд приходить до висновку, що визначення розміру пайового внеску

Товариства, а також укладення сторонами договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва було можливе виключно після отримання Товариством документів про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками.

В той же час із матеріалів справи вбачається, що висновок комплексної державної експертизи №0077 проекту будівництва торгово-офісного комплексу на вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва було затверджено директором Київської міської філії ДП «Укрдержекспертиза» лише 24.10.2008 р. (після укладення Договору).

Тобто, в порушення умов Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного, на момент укладення спірного договору) та рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» сторонами було визначено розмір пайового внеску та укладено спірний договір без затвердження у встановленому порядку проекту будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з приписами ч. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р. вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.9 вказаної постанови визначено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

З огляду на те, що Договір було укладено сторонами без затвердження проектно-кошторисної документації у відповідності до вимог Закону України «Про планування і забудову територій» та Рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», суд приходить до висновку про невідповідність такого Договору нормам законодавства, що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до пункту 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Отже, застосування судом строків позовної давності можливе лише в межах заявленої стороною в справі відповідної заяви.

Згідно з ч. 7 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 р. законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

В той же час суд відзначає, що відзив Департаменту на позовну заяву, поданий представником відповідача до канцелярії суду 13.08.2013 р., містить лише виклад норм Цивільного кодексу України, які регулюють порядок застосування позовної давності.

При цьому, вказаний відзив на позовну заяву не містить заяви відповідача про сплив строку позовної давності в розумінні положень частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, з поданням якої норми чинного законодавства пов'язують можливість застосування судом наслідків пропуску такого строку.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства про визнання недійсним Договору правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерес» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №532 від 09.09.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерес» та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

3. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерес» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61; ідентифікаційний код 32852122) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя Босий В.П.