Рішення № 33339950, 15.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2013 Справа № 905/5438/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна», м.Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод», Донецька область, м.Дружківка,

про: стягнення 18044грн.35коп.

За участю представників сторін

від позивача - Левандовський Р.Л. (довіреність №90 від 23.04.2013р.) ;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод», Донецька область, м.Дружківка про стягнення 18044грн.35коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 17192грн.00коп., пені у сумі 706грн.92коп., 3% річних 145грн.43коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №3/27-13 від 04.01.2013р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 29.07.2013р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 15.08.2013р.

15.08.2013р. в порядку ст. 38 ГПК України позивач звернувся з письмовим клопотанням про витребування у відповідача довіреності №324 від 08.04.2013р. на особу, яка отримувала товар за накладною №514 від 08.04.2013р.

Представник позивача до судового засідання 15.08.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 29.07.2013р. виконав, в судовому засіданні не наполягав на задоволенні клопотання про витребування у відповідача довіреності №324 від 08.04.2013р., просив розглядати справу за наявними в ній документами.

Представник відповідача в судове засідання 15.08.2013р. не з'явився, проте 13.08.2013р. через канцелярію суду надав витребувані судом документи, в тому числі відзив на позовну заяву, в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 17192грн.00коп. Відзив підписаний генеральним директором ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» Остапенко І.А., повноваження якого підтверджуються випискою з ЄДР серія АВ №212343.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд відзначає, що відсутність представників відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги відзив відповідача, суд дійшов до висновку, що довіреність №324 від 08.04.2013р., про витребування якої у порядку ст. 38 ГПК України позивач звернувся до суду, не є доказом, без якого неможливо розглянути дану справу. Наразі позивач в судовому засіданні не наполягав на задоволенні поданого клопотання.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна» (продавцем) та Публічним акціонерним товариством «Кіндратівський вогнетривкий завод» (покупцем) був укладений договір №3/27-13 (далі-договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується відвантажити продукцію, надалі товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість, зазначену в додатково узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 договору продукція, яка постачається по цьому договору, відвантажується на адресу покупця, відповідно специфікацій з зазначенням строків поставки.

Згідно п. 4.1 договору, покупець здійснює оплату товару на розрахунковий рахунок продавця в гривнях протягом 20 календарних днів по факту відвантаження.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку порушення покупцем оплати товару (п. 4.1.) останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ установлений в цей період за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 7.1 договору, сторони визначили що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.

Сторони у якості Додатку № 1 до договору уклали Специфікацію № 1, яка є невід'ємною частиною договору, якою визначили найменування товару - реламикс тип 2 сухий, одиницю виміру, кількість, вартість товару.

Договір та Додаток № 1 до нього підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

За змістом позову позивач стверджує, що у виконання умов договору №3/27-13 від 04.01.2013р. за видатковими накладними №312 від 07.03.2013р. та №514 від 08.04.2013р здійснив поставку товару відповідачу загальною вартістю 24300грн.00коп., однак товар був оплачений лише частково у розмірі 7108грн.00коп., у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 17192грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. №102 від 23.05.2013р. здійснити розрахунок за поставлену продукцію, проте, не отримавши жодної відповіді був вимушений звернутись з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 17192грн.00коп. пені у сумі 706грн.92коп. та 3% річних 145грн.43коп. Підставою позову є договір поставки №3/27-13 від 04.01.2013р.

Договір №3/27-13 від 04.01.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків визначених ним, за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач у виконання умов договору №3/27-13 від 04.01.2013р. за видатковими накладними №312 від 07.03.2013р., №514 від 08.04.2013р., поставив відповідачу обумовлений Специфікацією № 1 товар загальною вартістю 24300грн.00коп.

Факт отримання товару за вказаними накладними не спростований відповідачем, підтверджується підписами уповноважених представників відповідача, які скріплені печаткою ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» в графі «отримав».

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №3/27-13 від 04.01.2013р.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно пункту 4.1 договору, покупець оплачує товар протягом 20 календарних днів по факту відвантаження.

За наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями за підписом генерального директора ТОВ «Поліпласт-Україна», через те що відповідач здійснюючи оплати в призначенні платежу не вказував конкретні накладні, сплачені 08.04.2013р. кошти в розмірі 10000грн.00коп. були зараховані в рахунок погашення заборгованості за минулі поставки, внаслідок чого лише спірна поставка за видатковою накладною №312 від 07.03.2013р. була частково оплачена в сумі 7108грн.00коп.

Враховуючи викладене, за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 17192грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 17192грн.00коп. підтверджено відповідачем у відзиві.

Враховуючи передбачені п. 4.1 договору умови оплати, граничний строк оплати товару за видатковою накладною №312 від 07.03.2013р. настав для відповідача 27.03.2013р., а вже з 28.03.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №514 від 08.04.2013р. настав для відповідача 28.04.2013р., а вже з 29.04.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що докази сплати суми заборгованості в розмірі 17192грн.00коп. суду не надані, сума боргу не спростована відповідачем, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 252 від 15.08.2013р. за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна», господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 145грн.43коп., які нараховані наступним чином: за накладною №312 від 07.03.2013р. починаючи з 28.03.2013р. по 23.07.2013р. на суму 9092грн.00коп., за накладною №514 від 08.04.2013р. за період з 29.04.2013р. по 23.07.2013р. на суму 8100грн.00коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши розрахунок встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 145грн.43коп. підлягають задоволенню.

Зокрема, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 706грн.92коп, яка нарахована за накладною №312 від 07.03.2013р. за період з 28.03.2013р. по 23.07.2013р. на суму 9092грн.00коп.; за накладною №514 від 08.04.2013р. за період з 29.04.2013р. по 23.07.2013р. на суму 8100грн.00коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, у п. 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем оплати товару (п. 4.1.) останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ установлений в цей період за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно, до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

Враховуючи висновки зроблені раніше стосовно початку періоду прострочення оплати вартості товару, позивачем вірно обрані періоди нарахування пені.

Суд, зробивши власний розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраних позивачем періодів нарахування, вважає, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 706грн.45коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені на загальну суму 706грн.45коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 0грн.47коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод», Донецька область, м.Дружківка, про стягнення 18044грн.35коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 17192грн.00коп., пені у сумі 706грн.92коп., 3% річних 145грн. 43коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» (адреса: 84293, Донецька область, м. Дружківка, смт. Олексієво-Дружківка, вул. Октябрська, будинок 121-А, ідентифікаційний номер 00191767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна» (адреса: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 89; ідентифікаційний номер 35839874) суму основного боргу у розмірі 17192грн.00коп., пеню у сумі 706грн.45коп., 3% річних у сумі 145грн.43коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.46коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 15.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова