Рішення № 33337331, 04.09.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Савчук М.В.

секретаря: Скрипник С.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн., починаючи з часу пред'явлення позову, а також додаткові витрати на лікування доньки у сумі 1000 грн., починаючи з дня пред'явлення позову і до повного одужання.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн., починаючи з 27 травня 2013 року до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування доньки у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 27 травня 2013 року.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року змінити в частині розміру аліментів та додаткових витрат на дитину, які підлягають стягненню з нього, зменшивши стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки з 600 грн. до 344 грн. та додаткових витрат на лікування доньки з 600 грн. до 363

№22ц-1025/13 головуючий в 1 інстанції Гергележиу Р.Ф.

Категорія: № 48 доповідач Бреславський О.Г.

грн.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 600 гривень щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатним, не працює, інших дітей немає, неповнолітня донька хворіє, є інвалідом з дитинства, отримує державну соціальну допомогу в сумі 854 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є по суті правильним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після фактичного розпаду сім'ї проживає з матір'ю.

Відповідно до ч. 1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Стягуючи з відповідача аліменти у розмірі 600 гривень щомісячно, суд першої інстанції правильно виходив з матеріального стану платника аліментів, стану його здоров'я, відсутності у нього інших дітей, його можливості сплачувати аліменти саме у такому розмірі.

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення аліментів також відповідає нормі ч. 1 ст. 182 СК України, згідно якої при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я дітей.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції майнового стану відповідача, а саме, те, що протягом двох років не має місця роботи і як наслідок постійного джерела доходів є необґрунтованими.

Апеляційна скарга фактично не містить інших доводів, які б давали підстави для зміни рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини та для стягнення їх у розмірі 344 гривень, щомісячно.

Таким чином, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни немає.

Відповідно ч.1,2 ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Донька сторін ОСОБА_4, є інвалідом дитинства, має діагноз - гіперактивний розлад, що супроводжується важкою розумовою відсталістю, у зв'язку з чим їй необхідне спеціальне лікування - ліки, санаторно - курортне лікування, потребує проходити медичну реабілітацію та лікування в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні.

Суд першої інстанції указаним обставинам надав правильну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладання на відповідача обов'язку фінансувати додаткові витрати. Причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою - тяжка хвороба дитини, що в розумінні ч.2 ст.185 СК України передбачає фінансування додаткових витрат наперед.

Проте, судова колегія не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром участі ОСОБА_2 у додаткових витратах на дитину, оскільки, визначаючи розмір витрат, суд не врахував те, що позивач у силу ст.ст. 59, 60 ЦПК України не надала докази щодо розміру понесених нею цих витрат та необхідності їх в подальшому.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2, згідний сплачувати додаткові витрати на дитину в розмірі 363 грн., рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру додаткових витрат на доньку ОСОБА_4 слід змінити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року змінити в частині розміру додаткових витрат на дитину, які підлягають стягненню із ОСОБА_2, зменшивши цей розмір з 600 до 363(триста шістдесят три) грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: