Рішення № 33335749, 04.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/8088/12 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/4304/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 4 04.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Верланова С.М.

за участю секретаря: Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Обухівське бюро технічної інвентаризації Київської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 4/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя останній успадкував за законом після смерті свого батька ОСОБА_6 4/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, інших спадкоємці відсутні. Оскільки ОСОБА_5 не встиг оформити своє право на спадщину після смерті свого батька, ОСОБА_3 не може оформити право на спадщину за заповітом на це спадкове майно.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2013 року задоволено. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування право власності на 4/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що родичі ОСОБА_5 ніколи не бачили ОСОБА_3 у його будинку. Заповіт на ім'я позивача є сумнівним, оскільки ніхто не бачив і не знав, що ОСОБА_5 мешкав з позивачем. У них була велика різниця у віці і померлий часто хворів, а останній рік взагалі лежав у комі, тому не міг написати заповіт. ОСОБА_5 не подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька, додатковий строк для прийняття спадщини йому не визначався. На момент смерті ОСОБА_6 з ним проживала онука ОСОБА_7, яка після смерті останнього перебуває у дитячому будинку сімейного типу, і яка при розподілі будинку взагалі нічого не отримала. ОСОБА_5 не проживав з батьком і не утримував будинку, тому він не міг фактично прийняти спадщину.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить наступним співвласникам: 4/6 частини - ОСОБА_6 (на підставі свідоцтва про право на спадщину 1990 року та договору дарування 1964 року), 1/6 частина - ОСОБА_5 (на підставі свідоцтва про право на спадщину 1990 року), 1/6 частина - ОСОБА_4 (на підставі свідоцтва про право на спадщину 1990 року) (а.с.7-10, 23-31, 101, 118-120).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується записом акту про смерть (а.с.11-14).

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6, що підтверджується записом акту про народження (а.с.15-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть та матеріалами спадкової справи (а.с.18, 70-98).

Згідно заповіту від 26.07.2010 року єдиним спадкоємцем всього спадкового майна ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_3, яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно ОСОБА_5, яке не є спірним в межах розгляду цієї справи, що підтверджується заповітом, свідоцтво про право на спадщину за заповітом та матеріалами спадкової справи (а.с. 19-22, 70-98).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_3 не порушують права та законні інтереси відповідачів. Позивач довела у судовому засіданні належними і допустимими доказами своє право на спадщину за заповітом відносно майна померлого.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року (чинного на момент відкриття спадщини ОСОБА_6) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ОСОБА_8 відноситься до першої черги спадкоємців за законом відносно майна померлого батька ОСОБА_6.

Суд першої інстанції помилково вважав, що ОСОБА_8 спільно проживав з ОСОБА_6, одноосібно доглядаючи і розпоряджаючись 4/6 частиною спадкового будинку, а тому фактично вступив в управління та володіння спадковим майном свого батька. Адже будь-які докази, що підтверджують дану обставину у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Оскільки, ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріальної контори не подавав, спадкова справа щодо майна ОСОБА_6 не відкривалась, 4/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 не належали спадкодавцеві ОСОБА_5

Висновки суду про набуття ОСОБА_5 у встановленому законом порядку права на спадщину після смерті ОСОБА_6 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того позивач ОСОБА_3 не заявляла перед судом вимог про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після батька ОСОБА_6.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через не відповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав доведеними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Обухівське бюро технічної інвентаризації Київської області про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, судовий збір у сумі 153 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Верланов С.М.