Рішення № 33335674, 05.09.2013, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/607/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 вересня 2013 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі : говуючого-судді Добровольського В.В.

секретаря Пилипчук В.П.

представника позивача Сауляка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідно до договору б/н від 26 листопада 2007 року відповідачу ОСОБА_3 було надано кредит кредитної лінії на суму 7000 гривень зі сплатою 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов даного договору погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення щомісячного обов'язкового платежу (щомісячний платіж) в розмірі 7% від суми заборгованості шляхом внесення коштів на картку.

В порушення вимог договору та закону відповідач зобов'язання за даним договором належним чином не виконував. В зв'язку з цим станом на 30 березня 2013 року за ним утворилася заборгованість в сумі 21 814,30 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 6758,75 гривень, заборгованості по процентах за користування кредитом - 10 466,77 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 311,91 гривень, штрафу (фіксована частина) - 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) - 1026,87 гривень.

В зв'язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється погасити борг перед позивачем, просить винести рішення про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в сумі 21 814,30 гривень та судових витрат по справі.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення в пресі, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд за згодою представника позивача на підставі ст. 225 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи у відсутності відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та суду пояснив, що відповідач відповідно до заяви від 26.11.2007 року отримав кредит в розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Погашення отриманого кредиту в сумі 7 000 грн. відповідач мав здійснювати щомісячно. 26.01.2009 року відповідач здійснив останній платіж і в послідуючому припинив погашення кредиту. Заборгованість по кредиту становить 21 814, 30 грн., яку просив стягнути та судові витрати в сумі 229, 40 грн.

Суд, розглянувши справу вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 19.11.2007 року (а.с. 8) по картці № 4149605368794640 відповідачу було надано кредитний ліміт 7 000 гривень згідно Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач відповідно до розрахунку заборгованості останнє погашення отриманого кредиту здійснив 26.01.2009 року в сумі 218 гривень (а.с. 4-7).

Пунктом 3.1 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 9-10) визначено, що для надання послуг банк відкриває клієнтові картковий рахунок, видає картку вид і строк дії якої визначений в Заяві чи в Пам'ятці клієнта. Датою укладення Договору являється дата відкриття рахунку, вказана в розділі «Відмітки банку». В Заяві не зазначений термін дії картки, а Пам'ятка клієнта позивачем не надана суду. Суд вважає, що картка була видана на термін 12 місяців, оскільки в Заяві в розділі "Банківські послуги" термін дії картки визначений три, шість, дванадцять місяців, тобто як вбачаєть із Заяви максимальний строк дії - 12 місяців (а.с. 8, зворот).

Приписами ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, визначено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) в три роки, щодо вимог про стягнення пені - один рік. Перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Позивачу було достаменно відомо, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, оскільки сплата коштів на виконання зобов'язання мала проводитись позивачу регулярно. Відповідач з 26 січня 2009 року перестав погашати кредит та почала утворюватись заборгованість по кредиту (а. с. 4-7).

Таким чином, з 26 січня 2009 року позивачу стало відомо про невиконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за отриманим кредитом, а тому кінцевий строк позовної давності за вказаним кредитним договором є 26 січня.2012 року.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З наданих банком витягів з невизначених документів неможливо встановити, чи погоджено сторонами з урахуванням положень ст. 259 ЦК України збільшення позовної давності.

Тому суд виходить з її загальних строків.

За таких обставин у даному випадку строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості сплив 26.01.2012 року.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, кредит надано позичальнику на споживчі цілі.

У відповідності до п.п. 7 п. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Спираючись на це положення закону у пункті 31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що у зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), що кореспондується зі ст.266 ЦК України.

Враховуючи вказані вимоги закону та зважаючи, що позивач пред'явив даний позов лише 12.06.2013 року із пропуском строку позовної давності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 256, 257, 259, 266, 267, 526, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 225 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити в зв'язку із спливом строків позовної давності.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Суддя :