Рішення № 33334992, 28.08.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13841/13-ц

Провадження №2/761/5746/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2013 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013р. до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ПАТ «Київенерго», Позивач) до ОСОБА_1 (Відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Позовні вимоги мотивувало тим, що Відповідач-ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем електричної енергії, яку постачає ПАТ «Київенерго». За результатом проведеного Позивачем аналізу оплат з'ясовано, що Відповідач не своєчасно та не в повному обсязі сплачує за фактичне щомісячне споживання електричної енергії. Станом на 01.01.2013р. заборгованість за спожиту енергію становить 1 382,07грн., що свідчить про неналежне виконання зобов'язань. За таких обставин, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних що разом становить 1 778,57грн.

В судовому засіданні представник Позивача - Шумілова Л.О. підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що заборгованість розрахована за період з січня 2010р. по січень 2013р.

Відповідач - ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що вчасно і повною мірою оплачувала надані послуги. Вона знімала кожного місяця показання лічильника та за його показниками здійснювала розрахунки з позивачем, на підтвердження чого надала копії рахунків на оплату починаючи з січня 2009р. Також Відповідачка надала до суду письмові заперечення щодо позову та заяву про застосування строку позовної давності.

В запереченнях Відповідачка вказала, що сума виставлена в розрахунку заборгованості на грудень 2005р. у сумі 600,91грн. взагалі списана ще у 2005р., а також Позивачем не враховано що у 2008р. вона здійснила оплату у сумі 200,43грн. Разом з тим при перевірці в судовому засіданні доводів Відповідачки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки для зарахування на особовий рахунок Відповідача кошти у сумі 600,91грн. не надійшли, що підтверджується наданою в судовому засіданні довідкою Позивача від 21.08.2013. Щодо оплати суми 200,43грн. у 2008р., то як вбачається з квитанції на оплату житлово-комунальних послуг за лютий 2008р. вказана сума сплачена за всі комунальні послуги, а не за електроенергію. В цій квитанції зазначення показників лічильника взагалі відсутні.

Крім того Відповідачкою - ОСОБА_1 подано заяву від 27.08.2013р. про застосування позовної давності. В заяві зазначено, що Позивач звернувся з вимогами за період з січня 2010р. по січень 2013р., тоді як відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність становить 3 роки, а тому Відповідачка просила застосувати за її заявою позовну давність та відмовити в позові, оскільки за останні 3 роки нею в повній мірі сплачуються плата за електричну енергію.

При цьому представник ПАТ «Київенерго» зазначила, що Позивачка в певні періоди здійснювала оплату за електричну енергію в сумах, що перевищували необхідні платежі, що свідчить про визнання нею боргу та перевиває позовну давність.

Вислухавши доводи представника Позивача, Відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 21.02.2013р. ПАТ «Київенерго» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу на суму заборгованості у розмірі 1 382,07грн. і 3% річних та інфляційних витрат у сумі 396,50грн., а тому у Позивача наявне право звернення з вимогами у позовному провадженні.

Встановлено та не оспорюється сторонами, що Відповідач-ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 і реєстрація відповідача за вказаною адресою підтверджується і довідкою форми№3.

Положеннями ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки сторін виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем, а отже, і виникнення цивільних прав і обов'язків, підтверджується діями сторін: Позивач здійснював постачання електричної енергії до помешкання відповідача, а Відповідач в свою чергу здійснювала споживання отриманої електроенергії та відповідно зобов'язана здійснювати оплату спожитої електроенергії.

Згідно ст. 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані із виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема "Правилами користування електричною енергією для населення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357, зі змінами та доповненнями (надалі -Правила ).

Як вбачається з матеріалів справи на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 і вона є споживачем електричної енергії, яку постачає ПАТ «Київенерго».

Відповідно до п.п. 19,21 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Як встановлено п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунковим періодом для встановлення розмірі оплати спожитої електроенергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

В судовому засіданні Відповідачка зазначила, що сплачує надані Позивачем послуги в повному обсязі, на підтвердження чого надала копії деяких квитанцій на оплату відповідно до показань лічильника.

Як свідчить наданий представником Позивача розрахунок боргу за спожиту електричну енергію, роздруківка з особової картки Відповідача за її особовим рахунком, Позивачем при розрахунку заборгованості враховано оплата відповідача за спожиту електроенергію, в тому числі субсидія та дотація як дитині війни 25% від ліміту 75квт., проте заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.01.2013 р. становить 1 382,07 грн.

Згідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

В судовому засіданні Відповідачка подала заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, а саме просила відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Перебіг позовної давності за приписами ч. 1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого прав або про особу яка її порушила.

Сплив строку позовної давності згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Відповідачки перед АК «Київенерго» в сумі 600,91грн. була наявною та непогашеною станом на 01.11.2005р., про що зазначено в довідці про обсяги заборгованості № 10-183 від 01.11.2005р.

Згідно даних картки по особовому рахунку Відповідача-ОСОБА_1, яку надано Позивачем до позову, станом на 01 листопад 2005р. за Відповідачем рахується заборгованість саме на вказану суму.

За приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За ч.3 вказаної статті Кодексу після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з вказаної картки Відповідачкою здійснено оплату, що перевищує місячні платежі згідно показників лічильника у листопаді 2008р., тобто строк позовної давності вважається перерваним і строк починається заново. У подальшому Відповідачкою час від часу сплачувались суми, які перевищують щомісячні платежі згідно з показниками лічильника (листопад 2008, грудень 2009р., вересень 2010р., грудень 2010р., лютий 2011р., травень 2011, та ін.).

Беручи до уваги часткову сплату Відповідачем коштів за спожиту електроенергію протягом періоду з листопада 2005р. по січень 2013р. суд не вбачає за можливе відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених обставин, беручи до уваги те, що Відповідачем не надано достовірних відомостей, що сплачені нею суми протягом листопада 2005р. по січень 2013р. відповідають кількості спожитої електроенергії, а строк позовної давності весь час перевивався і станом на 01.01.2010р. була наявна заборгованість, суд вважає за можливе задовольнити вимоги Позивача в частині стягнення боргу за спожиту Відповідачем електричну енергію за період січня 2010р. по січень 2013р. у розмірі 1 382,07грн.

Щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних суд зазначає таке.

Згідно до п. 48 Правил користування електричною енергією для населення, споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Відповідно до положень ч.1 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача з урахуванням інфляційної складової у сумі 273,79грн. та 3% річних у розмірі 122,71грн. та вимоги чинного законодавства, суд вважає за можливе стягнути з Відповідача за період з січня 2010р. по січень 2013р. суму заборгованості разом з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, а всього - 1 778,57грн..

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40грн.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 4,11, 256,257,261,264,267,526, 638 ЦК України, Правилами користування електричною енергією для населення,керуючись ст. ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,- задовольнити.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" борг за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2010р. по 01.01.2013р. у розмірі - 1 382,07грн. та зарахувати на рахунок із спеціальним режимом використання №26038301201 у ГУ по м.Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 3% річних за період з 01.01.2010р. по 01.01.2013р. в сумі 122,71грн. та зарахувати на розрахунковий рахунок №26008013002300 у АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" інфляційну складову боргу в сумі 273,79грн. за період з 01.01.2010р. по 01.01.2013р. та зарахувати на розрахунковий рахунок №26008013002300 у АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" судовий збір у сумі 229,40грн. та зарахувати на розрахунковий рахунок №26008013002300 у АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: